«Проблема-2000»: жити дозволили, але тільки не дуже довго...
Так званою «проблемою 2000 року» («Y2K problem» — англ.) нас почали лякати ще понад два роки тому; при цьому досить детально й яскраво розповідали про те, що буде та як буде. Навіть декілька фільмів встигли зняти для більшого залякування... І світова громадськість (звісно ж, не без участі всіляких засобів масової інформації) запанікувала, і що менше залишалося часу до години «Х», тим сильніше розпалювалися пристрасті й тим дорожче коштувало розв'язання «проблеми 2000». Схоже, ні в кого не лишилося сумнівів щодо необхідності термінової витрати грошей на запобігання грядущій всесвітній катастрофі...
Причиною чергового кінця світу мали стати комп'ютери — один з найбільших винаходів людства в XX столітті. Сама проблема, з погляду обивателя, складалася з дрібниці: старі моделі комп'ютерів для позначення року в своїх календарях використовували лише дві останні цифри, й при настанні нового календарного року мали змінити дві дев'ятки на два нулі. От і все! Однак не все так просто, як здається: комп'ютер (особливо старий), хоч і є витвором рук і розумів людських, однак все ще залишається «річчю в собі»: хто його знає, як він на все це відреагує. А коли ці самі комп'ютери, у величезній кількості об'єднані в мережі, контролюють майже всі сфери життя людського, то стає дійсно страшнувато — а раптом щось спрацює не так? І полетять у повітря ракети, почнуть падати на землю літаки й безслідно зникатимуть гроші на банківських рахунках, всюди погасне світло або атомні станції раптом візьмуть та й вийдуть з ладу... Не смішно, однак.
Масово стали з'являтися фахівці з розв'язання цієї проблеми, причому фахівці дуже й дуже високооплачувані, навіть за «їхніми» мірками. Створювалися всілякі тимчасові робочі групи й комісії з вирішення й запобігання, наймали кращих консультантів і радників, які з дуже поважним виглядом говорили про потенційні загрози й важливість розв'язання, як з'ясувалося, почасти надуманої проблеми; в паніці закуповувалося нове обладнання й програмне забезпечення. А все це гроші, гроші, гроші...
За оцінками все тих же фахівців, на розв'язання «проблеми 2000 року» було витрачено від $300 до $400 млрд., причому навіть така астрономічна сума не є остаточною: адже це тільки офіційна статистика, до якої не входять витрати невеликих фірм і фірмочок, а також гроші, витрачені приватними особами по всьому світу. В результаті мільярдів 500 буде, а може й ще більше. А тепер подумаємо: якщо гроші з одного боку — хтось витрачає, то з іншого хтось має неодмінно їх отримати. Отже, хто ж є нашими героями, які заробили купу грошей на запобіганні кінця світу? (Або порятунок світу за його ж гроші — це вже не геройство?) Герої відомі: в більшості своїй — це ті самі виробники комп'ютерів і іншого обладнання, а також розробники програмного забезпечення, тобто ті, хто в недалекому минулому через помилку (або навмисно?) припустили можливість появи самої проблеми. Їхні акції росли й продовжують рости. Крім того, завдяки раптовому виникненню «проблеми 2000» забезпечену старість гарантовано цілій армії технічних консультантів, інженерів та інших комп'ютерних фахівців, яким просто поталанило опинитися «в потрібний час і в потрібному місці». (До речі, інженер як рятівник світу — ну чим не новий герой для голлівудських фільмів?) Як завжди не залишилися скривдженими й торговці все тими ж комп'ютерами, комлектуючими й програмами; та й рекламний бізнес від цього тільки виграв: реклама «розв'язання проблеми» й нової продукції, що цій проблемі не підвладна, також чимало грошей принесла. Журналістам також трохи перепало — було про що два роки говорити й писати, повідомляти новини «з фронту боротьби з проблемою», а також просто лякати співгромадян. Хоча й тут журналістів не оцінили: без того галасу, який зчинили саме журналісти навколо проблеми «Y2K», вищеназвані герої й половини тієї суми не заробили б. Хоча б пам'ятника якогось журналістам поставили — «За досягнення в боротьбі з масовою свідомістю» або премію б заснували для «най-най»: адже все одно грошей так багато заробили, що самим важко буде витратити...
Але все це «там», у «них». А у нас, в Україні, все зовсім по-іншому, навіть майже навпаки. Про проблему 2000 року, звісно, нам також протягом усього цього часу нагадували й лякали, але нас це обходить — комп'ютер у нас, особливо в регіонах, все ще залишається дивовижною штукою. Більшість того, що у «них» уже давно без комп'ютерів функціонувати не може, у нас продовжує працювати в «ручному режимі». Тому й поїзди в нас не зупинялися, й літаки в новорічну ніч продовжували літати. Тільки ось банки, як досить комп'ютеризовану галузь, про всякий випадок на декілька днів закрили. А ще всіляких експертів-спостерігачів, як і багатьох держслужбовців, на свято з кола родин вирвали — примусили чергувати на об'єктах стратегічної важливості й підвищеної небезпеки. Але, хочеться думати, що вони собі й там непогане свято влаштували.
За словами відповідальних осіб, на розв'язання «проблеми 2000» в Україні було офіційно витрачено приблизно 100 тис. грн. Українські ж приватні особи — власники комп'ютерів зовсім не піддалися дикому бажанню викинути гроші на порятунок світу, тому можна в черговий раз порадуватися як реалістичності сприйняття світу нашими співгромадянами, так і їхній ощадливості. Все це наводить на думку: а чи була проблема взагалі? Міжнародні організації й експерти, які уважно спостерігають за всілякими проблемами й процесами в нашій країні, поспішили заявити, що дещо переоцінили загрозу відомої проблеми як для України, так і для нашого великого сусіда — Росії. Ось і цього разу ми їх розчарували...
Енергетика, фінансовий сектор, оборона, транспорт, зв'язок — ось ті галузі, які стали найбільшими жертвами надуманої проблеми в усьому світі. Саме від них є найзалежнішим сучасне людство, й саме цим галузям загрожувала найбільша (хоча й дуже перебільшена) небезпека. Саме від них вимагають бути готовими до всього, й тому саме їм належить левова частка в сумі, витраченій усім світом на розв'язання проблеми. Цікаво було б подивитися на тих, хто зараз кусає собі лікті за безцільно або майже безцільно витрачені гроші, адже значних збоїв так і не було зафіксовано. Одні пояснюють це хорошою мірою підготовленості до «проблеми 2000», інші ж твердять про те, що насправді проблема була вигаданою. Причому, як правило, перші — це ті, хто був причетним до розв'язання й усунення проблеми, другі ж це саме рішення й усунення проблеми оплачували. Адже було б досить однієї-двох невеликих, але вельми гучних, «показових» аварій або збоїв систем компаній, «що погано підготувалися» до проблеми, й скривджені б зараз щиро раділи, що відбулися так дешево: адже в когось було й гірше...
Життя людства за сучасних умов дуже відрізняється від того, що було тих самих 2000 років тому. Одна з відмінностей полягає в тому, що сучасна людина в своєму повсякденному житті відчуває гострий брак адреналіну, причому чим комфортніші й цивілізованіші умови її життя, тим сильнішим є прагнення до отримання необхідної кількості заповітної речовини. Ризикну припустити, що саме цим частково можна пояснити таку заклопотаність наших заокеанських і західноєвропейських братів по розуму надуманою проблемою... Людям просто потрібні пригоди й відчуття великої неминучої небезпеки, яких їм так не вистачає. Напевно, це тому, що «холодна війна» давно вже закінчилася, а гідної заміни їй ще не вигадали...
Однак любителів небезпеки і пригод потрібно обрадувати: комп'ютерні проблеми ще не зовсім вичерпано. 29 лютого цього року очікуються нові проблеми в розумінні дати комп'ютерами: є побоювання, що машини будуть не в змозі визначити «високосність» 2000 року самостійно, тому можливі збої й потрібно знову ж таки вживати превентивних заходів. Про це раптом пригадали зовсім недавно, тому розв'язання двох проблем відразу проводилося лише останнім часом. Всі ті самі високооплачувані експерти знову твердять про страшну небезпеку, що нависла над світом; навіть є думка, що нова «проблема 29 лютого» буде крутішою за «проблему 2000 року». Та й часу на її розв'язання залишилося менше двох місяців. А це означає, що знову буде витрачено чималі гроші, й престиж професії фахівця-комп'ютерника знову зросте, як в очах світової громадськості, так і в грошовому її виразі...
Ну що, будемо готуватися до чергового кінця світу? Або залишимо все як є й вирішуватимемо реальніші проблеми в надії на те, що 1 березня для нас все ж настане? З Новим роком, пані та панове! З новим щастям!
