«Прочитав – і ніч не спав...»

«Хороша література позбавляє самотності» — цю фразу головного редактора «Дня» Лариси Івшиної пригадуєш, коли зустрічаєш у затишній залі Камінь-Каширської районної бібліотеки таких різних за статусом, віком, родом занять людей... Журналіст, голова ветеранської організації, випускниця Острозької академії, учасник АТО, директор історичного музею, голова райдержадміністрації, працівники районної ради... Кожен (!) учасник прочитав якщо не дві книги з публіцистичної трилогії «Дня», то бодай одну. Одну ще й тому, що сьогодні багато чого можна читати і треба читати. І невелика екскурсія по Камінь-Каширській районній бібліотеці, що її здійснила директор читального закладу Ніна Володимирівна Мельницька, підтвердила: книжковий фонд не просто достатній, тут стільки новинок! Проте публіцистична трилогія газети «День», каже директор, вписалася у фонди бібліотеки не просто окремою поличкою. Це ті книги, які тут обов’язково рекомендують, адже у вступі до «Маршруту №1» «Мої книги» головний редактор «Дня» Лариса Івшина написала: «Багато чого можна і варто читати, але найперше треба прочитати те, що дасть тобі розуміння: де ти перебуваєш, в якій системі координат і в якому стані твоя країна».

Публіцистичну трилогію «Дня» — книги «Котел», або Справа без терміну давності», «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська» та «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв» представила Руслана Приймак, завідувач відділу обслуговування центральної районної бібліотеки. Показали слайди про газету, яку, до речі, в Камені-Каширському нема потреби особливо пропагувати, бо вона доступна в бібліотеці й має своїх читачів. Після літературного заходу своїми враженнями з прочитаного поділилися присутні. Подаємо деякі з них.

«ЧИ ДОРОСТЕМО МИ ДО ВЧИНКУ ВІЛЛІ БРАНДТА?»

Валерій ХИТРИК, керуючий апаратом Камінь-Каширської районної ради:

— Книга «Катастрофа і тріумф» цінна для мене тим, що дає відповіді на багато запитань, які, втім, далеко не всі хочуть перед собою ставити. Ми ховаємось від питання, чому так сталося, що й Крим віддали, незрозуміло як, і маємо неоголошену війну в Донбасі. Все списувати лише на російську агресією — занадто просто. Книга «Катастрофа і тріумф. Історії українських героїв» якраз тому й справляє сильне враження, що порушує ці питання, що зібрані тут нариси про живих і загиблих українських воїнів, які пішли на фронт заради України, — це правда без ретуші. Нам уже здавалося, що матеріальне, гроші знівелювали в суспільстві почуття патріотизму. А виявилося, що в дуже багатьох людей він був, тому вони й стали на захист держави. Ми ще довго будемо переосмислювати події, очевидцями чи учасниками яких є. Має минути час, щоб можна було об’єктивно оцінити історичні події, і я не знаю, чи доживемо ми до того дня, коли подібно до німців усвідомимо, чим виявилась для світу Друга світова війна, яку роль відіграла в ній фашистська Німеччина, чи зможемо, як один із німецьких лідерів Віллі Брандт, стати на коліна перед пам’ятником жертвам нацизму у Варшавському гетто й попросити пробачення у тих, кому німці завдали стільки болю... Тому ми повинні фіксувати все, що з нами, у наш час відбувається, і книги, які видає всеукраїнська газета «День», є тому гідним взірцем.

ЩЕ ДО ПОЧАТКУ ОБГОВОРЕННЯ У КАМІНЬ-КАШИРСЬКІЙ РАЙОННІЙ БІБЛІОТЕЦІ КНИГИ «Дня» ЗНАЙШЛИ СВОЇХ НОВИХ ЧИТАЧІВ / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Газета «День» уже має своє місце в українській історії не просто як фахове видання, що зараз є рідкістю, а й видання, яке має свою позицію й відверто про неї заявляє, змушує читачів думати і робити висновки. Саме мислячого суспільства й не вистачає в Україні. З різних причин. І так мало, на жаль, тих, хто, як головний редактор «Дня» Лариса Івшина, як очолюваний нею колектив, розуміє це і робить все, щоб у нашій історії, нашій пам’яті було менше «білих плям».

«ПРАВДА НЕ ЗАВУАЛЬОВАНА І НЕ ПРИКРАШЕНА»

Валерій ДУНАЙЧУК, голова Камінь-Каширської районної держадміністрації:

— Мені було боляче читати книгу Валентина Торби «Я — свідок», бо в тих краях, події в яких він описує, проживає мій двоюрідний брат. А особистісний момент у сприйнятті таких книг завжди особливий. Але ця книга має стати підручником із новітньої історії, щоби всі ми зробили з неї висновки: і пересічні громадяни, і політики, і держава. Я став більше розуміти людей, котрі через цю неоголошену війну змушені були покинути рідні домівки. Чимало переселенців є й на Волині, й у нашому районі. І нам же не важко їм допомогти: чи то шматком сала, чи то пляшкою молока, чи машиною дров, аби було чим у хаті протопити... І, звісно, робочим місцем, влаштуванням дітей до шкіл, іншими життєво необхідними речами. Що я тільки зможу, що в моїх силах як очільника району — робитиму все, щоби цим людям і чужина стала близькою. І це теж один з уроків книги, де правда не завуальована, не прикрашена: людиною треба залишатися в усіх обставинах.

«ІСТОРІЮ ЗНАЮТЬ ОЧЕВИДЦІ»

Віталій НЕСТЕРУК, голова ветеранської організації:

— Без сумніву, ці книги потрібно прочитати всім, бо описане в «Котлі» абсолютно пов’язане з подіями, які привели Україну до того, що сталося з Кримом, Донбасом зокрема і країною загалом. Важко читати «Я — свідок», я ніч не спав, коли перегорнув останню сторінку, але якщо ми бажаємо кращого майбутнього своїй державі, то маємо читати те, що пишуть очевидці історії. Історія української державності упродовж останньої чверті століття дуже сумна. Прочитайте «Котел», згадайте часи Кучми, які досі тривають і через які ми маємо сьогодні стільки лиха... Чому ми такий народ, що знову і знову обираємо нового «Кучму»? Знову — не того, не такого. Ці книги, які видає щоденна (!) газета, мають бути в кожній бібліотеці, їх треба пропагувати й читати, читати, читати... Бо ми маємо бути ідейно озброєними.

«ЦІ КНИГИ МАЮТЬ БУТИ І В КОЖНОМУ МУЗЕЇ, І В КОЖНІЙ БІБЛІОТЕЦІ»

Наталія ПАСЬ, директор Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею:

— Днями в нашому музеї побували вихідці із Каменя-Каширського, які в минулі роки успішно прилаштувалися в Санкт-Петербурзі, стали громадянами Росії, і проблеми малої батьківщини сприймають хіба що словами: «А що вам дав ВАШ Майдан?». Проте коли побачили в експозиції світлину свого однокласника, учасника війни в Афганістані (служив солдатом), то почали по-іншому сприймати нашу дійсність. Цей чоловік пішов у зону так званої АТО добровольцем, хоч має вже чимало років. Вирішив, що його бойовий досвід стане в пригоді молодим, необстріляним. Він має такий авторитет ще зі школи, що його благополучні вже російські друзі раптом по-іншому стали сприймати й події на сході України. Якщо він туди пішов, значить, недарма. Бо він — людина порядна та чесна. Ми маємо фіксувати все, що відбувається з нами сьогодні. Ми маємо виховувати нашу молодь, наше суспільство на перемогах, на героях. Тому книга «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв» — це те, що вкрай потрібне сьогодні, буде потрібним і завтра, і взагалі в майбутньому. У нашому висвітленні війни не вистачає саме людини. У цій книзі вона є. А «Котел»?.. Без нього не варто читати попередню книгу, бо мусимо знати, чому ми маємо те, що нині маємо.

Я дуже ціную газету «День» за величезну просвітницьку роботу, зокрема за віртуальні екскурсії музеями України, за фотовиставки... Пригадую, на одній із них була також світлина жінки із нашого району, ягідниці, і дуже цікава розповідь про історію цієї світлини. Книги, які видає «День» (при цьому видаючи і щоденну газету), — мають бути і в кожному музеї, і в кожній бібліотеці. Дякую нашій районній бібліотеці за таку співпрацю з редакцією газети, за можливість розповісти про ці книги і в нашій поліській глибинці. Адже тут теж живуть патріоти України — люди, яким не байдужа ні її історія, ні подальша доля.