Профспілки виступили проти обмеження їхніх прав

— Олександре Миколайовичу, які саме зауваження Президента до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не влаштовують професійні спілки й чому?

— Якщо оцінювати в цілому пропозиції глави держави, то вони звужують або суттєво обмежують уже існуючі права та гарантії профспілок.

Що ж стосується конкретних зауважень, то їх суть зводиться до кількох моментів, з якими профспілки не можуть погодитися і мають намір відстоювати свою позицію.

Президент пропонує виключити із статей Закону посилання на те, що профспілки здійснюють захист не лише трудових і соціально-економічних прав та інтересів, а й інших прав і свобод. Із цією пропозицією погодитися не можна, бо стаття 36 Конституції України нарівні з усіма громадськими організаціями, до яких належать і профспілки, гарантує «здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів».

Пропозиція про обмеження права вносити роботодавцям лише подання з питань охорони праці звужує права профспілок щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю. Надання профспілкам права давати приписи щодо усунення порушень законодавства про працю не є підміною функцій державних органів із здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оскільки ці органи мають ширший спектр повноважень — стягувати штрафи за невиконання приписів, складати протоколи про адміністративні правопорушення та передавати їх до суду. Розширення можливостей профспілок у цій важливій сфері трудових відносин сприяло б зменшенню порушень законодавства, що, в свою чергу, впливало б на поліпшення ситуації в цілому.

Ми не бачимо нічого протиправного і в тому, щоб профспілки мали свій банк. Президент зауважує, що право профспілок на банківську діяльність, яке міститься в Законі, суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність». Проте розширення норм у законах, що приймаються після раніше прийнятих, є нормальним явищем. Це — з одного боку, а з другого, виникає запитання: чому саме профспілкам не можна займатися банківською діяльністю — адже їхні кошти, що утримуються як у державних, так і комерційних банках, приносять дивіденди. Чому б профспілкам не дати можливості використовувати прибутки, якi одержуються вiд банкiвської дiяльностi, на соцiальну допомогу, оздоровлення людей чи зміцнення матеріально-технічної бази санаторно-курортних i туристичних закладів, створення соціальних фондів.

Наступне. Статтями 249 — 250 Кодексу законів про працю України вже передбачені обов'язки власника надавати профспілкам, які діють на підприємстві, приміщення з обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, забезпечувати транспортом, а також надавати будинки, приміщення, споруди для проведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи. Президент же пропонує замінити надання приміщень тощо в користування профспілкам на договірних засадах. Це обмежує вже узаконені умови для діяльності профспілок.

Не можна погодитися і з тим, що гарантоване статтями 52 — 53 Житлового кодексу України право на участь профспілок у розподілі збудованого житла пропонується замінити правом вносити тільки пропозиції щодо розподілу житла.

І нарешті в пропозиціях Президента передбачається вилучити з Закону норми щодо позбавлення профспілок права володіння й користування майном, переданим їм у господарське відання, лише за рішенням суду і на підставах, визначених законами. Це суперечить Закону України «Про власність» і означає, що об'єкти профспілкової власності можуть бути вилучені за рішенням державних органів.

— Але в цілому, без цих зауважень, Закон задовольняє профспілки?

— Звичайно. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» відповідає всім міжнародним нормам. Його з цього погляду оцінювала низка експертів міжнародних організацій, юристи, правові організації. Проект закону розроблявся за участю профспілок, зокрема й усіх тих, що не входять до Федерації профспілок. Заяву Федерації профспілок підтримала більшість профоб'єднань, зокрема профспілки залізничників і транспортних будівельників, Збройних сил України, підприємців України, митних органів, Конфедерація праці України, професійна Спілка-Асоціація льотного складу цивільної авіації, Федерація профспілок авіадиспетчерів України та інші.

— Проте є заперечення до змісту Закону з боку окремих профоб'єднань, зокрема ВОСТу (Всеукраїнського об'єднання солiдарних трудiвникiв), вільних профспілок, незалежної профспілки гірників. Чи мають вони рацію?

— Це особиста справа керівників цих організацій. Називаючи Закон антиконституційним, вони водночас заперечують ті важливі моменти, якими гарантується профспілкам багато прав для їхньої плідної діяльності. Керівники цих об'єднань, на мою думку, роблять все лише для того, щоб на них звернули увагу, ухиляючись від конкретних справ із захисту трудівників. Діяльність цих та деяких інших профоб'єднань і профспілок не є конструктивною.

Виступаючи без конкретних аргументів проти Закону, керівники названих профцентрів позбавляють можливостей низові профспілкові ланки працювати в законодавчих рамках, скажімо, брати участь у здійсненні контролю за дотриманням законодавства про працю, розподілом житла тощо. Чи можна сьогодні виступати проти того, щоб роботодавець надавав профспілкам як повноправним соціальним партнерам приміщення та ін. для роботи профкому та організації дозвілля й відпочинку трудівників? Чи усвідомлюють вони, що таке для профкому надання приміщення на договірних засадах? Але це на совісті керівників вищого рангу. Очевидно, що в голів профспілкових комітетів інша, абсолютно протилежна точка зору.

ДО РЕЧІ

...Оцінка пропозицій Президента дає підставу говорити про те, що Президентом робиться спроба суттєво обмежити законодавчо закріплені й визначені міжнародними нормами права і гарантії діяльності профспілок.

Федерація професійних спілок України заявляє рішучий протест з приводу цього і звертається до народних депутатів України подолати вето Президента.

До вирішення цього питання Федерація професійних спілок України призупиняє участь у Національній раді соціального партнерства при Президентові України, а також у переговорах із урядом України щодо укладення нової Генеральної угоди...

КОМЕНТАР

Глава Адміністрації Президента України Микола БIЛОБЛОЦЬКИЙ на прес-конференції 31 травня 1999 року назвав «політичним шантажем» і «некоректними» вимоги Федерації профспілок України прийняти, за його висловом, «юридично неграмотний закон про профспілки».

У зв'язку із цим Федерація профспілок доводить до громадськості наступне.

Проект Закону розглядався впродовж майже восьми років трьома складами парламенту. Варіанти з усіма зауваженнями надсилалися Кабінетові Міністрів; тобто уряд мав змогу і право внести будь-які пропозиції, і передусім до тих статей, з якими він не погоджувався. Але тільки до 2 із 6 статей, до яких Президент застосував вето, внесено зауваження Кабінету Міністрів. Всі варіанти проекту Закону були також відомі в Адміністрації Президента, і вони могли б бути проаналізовані з відповідними зауваженнями. Цього зроблено не було. Зазначимо, що перед винесенням проекту на сесію Верховної Ради він піддавався внутрішній і зовнішній апробації, було враховано понад 200 зауважень народних депутатів, а також Федерації профспілок та інших профоб'єднань. Тому вважати, що цей Закон не конституційний, немає жодних підстав.

Необгрунтованим є також звинувачення Федерації профспілок тому, що вето використовується нею як метод тиску на главу держави напередодні президентських виборів. У заяві та в діях Федерація профспілок жодним словом не обмовилася щодо будь-яких політичних дій i не пов'язала застосування вето з виборчою кампанією.

Безумовно, застосування Президентом вето до Закону про профспілки вплине на остаточне визначення профактивом, членами профспілок позиції при підтримці кандидата в президенти України.