Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна

ОЛІМПІАДА МИСТЕЦТВ. 15 червня — 11 липня в Москвi проходила Перша Всесоюзна олiмпiада мистецтв народiв СРСР. В Олiмпiадi брали участь 16 театрiв iз загальною кiлькiстю учасникiв 1014 чоловiк. Показано 30 вистав. Вiд України представленi театри: Червонозаводський (пiд керiвництвом В. Василька) i «Веселий пролетар» (пiд керiвництвом Я. Бортника). Українськi театри одержали дипломи. Кращими визнанi вистави Театру iм. Ш. Руставелi, Державного Єврейського театру БРСР, Першого Бiлоруського театру, Ленiнградського ТРАМу та Узбецького музичного театру.

«ЧАРІВНА ЧОБОТАРКА». 24 грудня в Мадридi, на сценi театру «Еспаньйоль» вiдбулася прем’єра вистави «Чарiвна чоботарка» за мотивами п’єси Ф. Г. Лорки. 1931

«ЗАГРАВА» . У листопадi О. Гловою-Степовим засновано на Галицькiй землi український театр «Заграва». З 1934 р. театр очолив В. Блавацький. У 1938 роцi театр «Заграва» об’єднався з театром iм. Тобiлевича, i так постав єдиний театр iм. I. Котляревського, дiяльнiсть якого перервала Друга свiтова вiйна.

«ЛА БАРРАКА». В роки iспанської революцiї з’являється нова форма театру, розрахованого на демократичного глядача, — Федерiко Гарсiа Лорки i створений ним театр «Ла Баррака» (1931—1939). Трупа пересувного театру, в якому, як правило, нiхто не отримував платнi, складалася із студентiв-ентузiастiв i являла собою творче товариство, всi актори та спiвробiтники якого носили робiтничi спецiвки i по черзi виступали то як виконавцi однiєї з головних ролей, то як робiтники сцени. «Ла Баррака» намагалася ознайомити з шедеврами демократичної культури глядачiв iз найвiддаленiших кiнцiв країни, прилучити їх до справжнього мистецтва. Вистави театру вiдзначалися поетичнiстю, енергiйнiстю ритмiв, пластичною i музичною виразнiстю, дзвiнкiстю фарб та гостротою драматичних переживань. Вони йшли в супроводi народних танцiв, пiсень i нерiдко сприймалися як прямi полiтичнi акцiї.

«НАРОДЖЕННЯ ВЕЛЕТНЯ». 1 жовтня в Харковi в Державному драматичному театрi «Березiль» вiдбулася прем’єра вистави «Народження велетня» (текст колективний). Режисер — Л. Курбас.

СОНАТА. 20 грудня в Московському Камерному театрi вiдбулася прем’єра вистави «Патетична соната» М. Кулiша в постановцi О. Я. Таїрова. 4 березня 1932 року в «Правдi» було надруковано статтю, де «Патетична соната» Миколи Кулiша квалiфiкована як «полiтично шкiдлива». Стаття пiдписана «И. Украинец».

REGISTA. 31 грудня в Iталiї вперше вжито термін «regista» — режисер. 1932

«ПЛАЦДАРМ». 18 січня в театрі «Березiль» відбулася прем’єра вистави «Плацдарм» М. Iрчана (режисер — Б. Балабан). 28 грудня 1933 року на пiдставi виданого ДПУ УРСР ордера № 67 у примiщеннi ЦК КП(б)У автора п’єси було заарештовано, звинувачено у приналежностi до нацiоналiстичної української контрреволюцiйної органiзацiї, що прагнула повалити Радянську владу в Українi збройним шляхом і 3 листопада 1937 року розстріляно.

«ПЕРЕД ЗАХОДОМ СОНЦЯ». 27 сiчня в Берлiнi вiдбулася прем’єра вистави «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана в постановцi Макса Рейнгардта. Постановка мала гучний резонанс, а сам Рейнгардт став опальним режисером. У берлiнських газетах з’явилися статтi, в яких режисер звинувачувався в антипатрiотичних настроях. Чи не надто часто вiн буває за кордоном у той час, як Нiмеччинi необхiдна допомога? Коли ж стало вiдомо, що його iм’я внесено до спискiв претендентiв на Нобелiвську премiю, почалася очолювана Кнутом Гамсуном кампанiя проти «семiтського ставленика», i кандидатура Рейнгардта була вiдхилена. 8 березня, пiсля прем’єри «Зальцбурзького великого театру життя» Макс Рейнгардт залишив Берлiн.

ПЕРЕБУДОВА. 23 квiтня постанова ЦК ВКП (б) «Про перебудову лiтературно-художнiх органiзацiй». З постанови: «...1) ліквідувати асоціації пролетарських письменників; 2) об’єднати всіх письменників, що підтримують платформу Радянської влади і прагнуть брати участь у соціалістичному будівництві, в єдину спілку радянських письменників з комуністичною фракцією в ній; 3) провести аналогічні зміни по лінії інших видів мистецтва...»

СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ. 23 травня вперше на сторiнках радянської преси (в «Лiтературнiй газетi») з’явився термiн «соцiалiстичний реалiзм». Соцiалiстичний реалiзм — рiзновид реалiзму, що склався на початку ХХ столiття, — «правдиве, конкретно-iсторичне вiдображення дiйсностi в її революцiйному розвитку з метою iдейної переробки та виховання трудящих у дусi соцiалiзму».

КНИЖКОВИЙ ІНДЕКС. У серпнi центральний друкований орган нацистської партiї видрукував «книжковий iндекс», у якому серед представникiв «декадентського» мистецтва були названі Л. Фейхтвангер, Ф. Брукнер, Е. Толлер, Ф. Ведекiнд, Ф. Вольф, С. Цвейг, К. Цукмайєр, Л. Пiранделло, Б. Шоу, А. Стрiндберг, Г. Гауптман.

ТЕАТР ЖОРСТОКОСТІ. 1 жовтня видруковано манiфест Антонена Арто «Театр жорстокостi», найголовнiшою тезою якого була така: «Не можна продовжувати безсоромно проституювати на самiй iдеї театру. Театр щось та значить лише завдяки магiчному, жорстокому зв’язку з дiйснiстю». У 1967 році Є. Гротовський писав: «Парадокс Арто полягає в тому, що ні наслідувати його, ні втілювати його постулати неможливо. Але це не означає, що він не мав рації. Його правота стосується багатьох моментів, і це була неабияка правота. Арто не залишив після себе ні будь-якої конкретної «техніки», ні методу, ні шляху. Він залишив лише бачення і метафори».

ОПЕРА ЛЯЛЬОК. Харківський державний театр ляльок здійснив постановку опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

РАДЯНСЬКА КІНОКОМЕДІЯ. Кінорежисер Г. Александров запрошений на дачу до О. М. Горького в Горки, де на нього чекав Й. Сталiн. Під час зустрiчi Сталiн, зокрема, сказав: «...Искусство, по- моему, задержалось во вчерашнем дне. Известно, что народ любит бодрое, жизнерадостное искусство, а вы не желаете с этим считаться. Более того, в искусстве не перевелись люди, зажимающие все смешное». Так було зроблено замовлення на створення нового жанру — соцiалiстичної комедiї, якому великий вождь усiх народiв надавав виняткового значення. Саме тому пiсля перегляду фiльму «Веселi хлоп’ята» Сталiним спецiальна комiсiя ухвалила: органiзувати громадськi перегляди стрiчки в Москвi та Ленiнградi; розвiсити фото i плакати картини у фойє мюзик-холiв та циркiв, готелiв та ресторанiв, а також у вiтринах магазинiв; домовитися з «Табактрестом» про випуск папiрос з етикетками «Веселих хлоп’ят» i кондитерсько- харчовим комбiнатом про випуск цукерок та печива з ярликами «Веселi хлоп’ята»; органiзувати пересувну рекламу мiстом у виглядi художньо оформленого катафалка. Iталiйська преса писала про цю стрічку: «Враження вiд «Веселих хлоп’ят» таке, нiби на фабрику ГУКФа вночi прорвалися буржуазнi кiнорежисери i таємно, в радянських декорацiях зняли цю картину», i ще: «...бiльшовики не мають права запевняти всiх, що вони живуть веселiше за всiх!»

(Початок див. у «Дні» від 28. 01. Далі буде)