Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Псевдощеплення не рятують

Про причини та наслідки антивакцинних настроїв у суспільстві — в розмові з сімейною лікаркою Дариною ДМИТРІЄВСЬКОЮ
01 жовтня, 11:00
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Часто чуємо від знайомих, що не робитимуть щеплення від ковіду, бо — вже перехворіли; вакцинація дає страшну побічну дію; або ж планують довідку про вакцинацію купити, аніж наражати своє здоров’я нібито на небезпеку.

Такі антивакцинні настрої спостерігаємо нині, коли з понад 40 мільйонів українців двома дозами від ковіду щеплено менше ніж сім мільйонів. І коли нова хвиля коронавірусу поступово охоплює регіони країни, а волонтери пишуть, що вільні реанімаційні ліжка в ковідних лікарнях закінчуються. При цьому частина громадян навіть не планує робити щеплення, про що свідчать соціологічні опитування. За даними дослідження фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Центру політичної соціології, понад 56% українців не мають наміру робити щеплення від коронавірусу, вважаючи, що можна захиститися миттям рук та соціальним дистанціюванням.

Натомість маємо справу з фальшивими довідками про вакцинацію. Власне, їхня поява — це якраз наслідок недовіри до вакцин, лікарів, медичної системи в цілому. Детальніше про причини антивакцинних настроїв та їх наслідки для країни, де частина людей воліє лишатися в псевдобезпеці, «День» розпитав голову ГО «Медичні лідери», сімейну лікарку Дарину ДМИТРІЄВСЬКУ.

«ЯКЩО ЛЮДИ ВІРЯТЬ У ЧІПИ, Я НАВІТЬ НЕ НАМАГАЮСЯ ПЕРЕКОНАТИ ЇХ У НЕОБХІДНОСТІ ЩЕПЛЕННЯ»

— Звідки ці потужні антивакцинні настрої? Це неосвіченість і недовіра до медичної системи?

— Причин багато, і в різних людей вони теж різні. Є частина громадян, які мають міфічне мислення, вірять у 5G, змову від Біла Гейтса, тому щось їм доводити та переконувати немає сенсу. Багато хто не вірить медичній системі загалом, так історично склалося. На це була певна причина, враховуючи стан медицини, коли під час Радянського Союзу існувала залізна завіса, за якою не було ніякої інформації. Відповідно, люди поколіннями звикли до того, що потрапити в медичний заклад — це крайній варіант. Не дуже вірили, що їм там допоможуть на ранньому етапі. Тривалий час будь-які зміни в медицині вели до гіршого. Так само й лікарі, які часто пручаються медичній реформі, звикли, що все одно це призведе до погіршення. В багатьох людей травма ще з дитинства, коли медицина виглядала нелюдською і неетичною. Тому вони не можуть повірити, що в розмовах про вакцинацію йдеться про щось хороше.

Є багато людей, які просто бояться уколів. Дехто це усвідомлює, але приходить та вакцинується. Проте не всі. Проводилися глибинні психологічні дослідження, які виявили, що люди просто можуть не усвідомлювати, що причина їхнього небажання вакцинуватися — це їхній страх перед уколами. Якщо це неусвідомлений страх, то працювати з цим та довести людині таку необхідність — дуже важко. Слід працювати з психотерапевтом, а в нас це не практикується ще достатньо. Тому людина цього не усвідомлює і буде вигадувати інші причини, чому вакцинуватися не потрібно.

Далі вигадуватимуть що завгодно — перехворів, вакцини не дороблені. Але таких людей слід запитати, а чому саме ви не вакцинуєтеся? Якщо вірять у чіпи, то я навіть не намагаюся переконати їх у необхідності щеплення, бо там немає жодних важелів логічного впливу. Для них усі аргументи будуть алогічними та магічними.

Із власної практики бачу, що мої пацієнти, моя авдиторія максимально вакцинована. В них теж виникають питання, вони чують ті самі міфи і можуть запитати, а чи можна вакцинуватися тій чи тій людині тощо. Їм можна пояснювати, наводити дані досліджень, і моя функція як лікарки — надати цю інформацію та максимально все розтлумачити.

— Один із чинників, чому люди не вакцинуються, — побічна дія. За останні дні чула кілька історій, що не буду щеплюватися, бо в знайомої загострилися всі можливі хвороби, що ковід б’є по слабких місцях організму, і вакцинація — так само. Чим це зумовлено і які контраргументи можемо шукати для таких людей?

— Це когнітивні викривлення. Ковід як і будь-яка хвороба, вражає слабкі місця. Але це хвороба нова, яка змінюється, вона не передбачувана, і в цьому її відмінність від інших. Бо часто кажуть, що ковід — це те саме, що й ГВРІ, але ні. ГРВІ досить передбачувані, їх понад 200, але від них ніхто не помирає, в маленького відсотка людей є певні ускладнення на тлі певних їхніх хвороб, які ми можемо передбачити та контролювати. А ковід неочікувано б’є по абсолютно різних органах та системах. Він має досить загальну дію на організм, і як саме це працює, чому в одних людей так, а в інших інакше — учені та медики ще вивчають. Найчастіше вражаються дихальна та нервова система. Але якщо людина має хронічні захворювання, які не виявлені (або навіть може мати просто непроліковані вчасно зуби), все може загостритися на тлі ковіду. Особливо, якщо це цукровий діабет, гіпертонія, інші хронічні хвороби. Але це тому, що в людини в організмі є хвороба, яка ослаблює імунітет. Фактично це вірус, який проникає в клітини та спричиняє зміни. В жодній вакцині ж немає живого вірусу, який міг би навіть теоретично щось провокувати. В більшості вакцин механізм такий, що наші клітини виробляють частинки вірусу, але вони не можуть жодним чином вплинути на весь організм.

«КОЛИ АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ ВАКЦИНОВАНА, ТОДІ Є ШАНС ЗУПИНИТИ ЕПІДЕМІЮ»

— У чому небезпека, коли частина країни вакцинована і більш-менш убезпечена, а інша — ні, які це може мати наслідки в масштабах країни, коли більша частина людей не вірить, не хоче і не буде вакцинуватись?

— Передусім — ми не можемо зупинити пандемію. Люди хворіють, дуже часто — важко, ті, хто не вакциновані в першу чергу. Вакциновані теж хворіють, але, як правило, набагато легше. Коли багато людей потрапляє в лікарню, то в один момент просто місць не лишається.

— І вже про це говорять волонтери, зокрема Катерина Ножевнікова з Одеси.

— Так, ситуація повторюється, коли люди з низькою сатурацією не можуть отримати медичну допомогу і змушені залишатися вдома. І лікар нічого не може зробити, щоб врятувати людині життя. Крім того, місця не буде й іншим пацієнтам, без ковіду, але які потребують операції, періодичного лікування. В нас є дуже величезні супутні втрати від ковіду. Чому в світі захищають вакциною передусім літніх людей та людей із супутніми захворюваннями? Тому що вони статистично найчастіше потрапляють із ковідом у лікарню, тому що їх у першу чергу треба захистити, щоб медична система не колапсувала. Лікарям тоді не доведеться сортувати, хто виживе, а хто ні, кому надавати допомогу, а кому ні. Так, навіть щеплені хворіють, але значно легше.

Якщо ж говорити про вакцинацію, то мені подобається працювати з освіченими пацієнтами, які починають говорити зі мною не з нульовими знаннями. Тому для них я створила чат-бот, телеграм-канал, навіть під час ковіду в мене було теж багато дзвінків, але менше, ніж у колег, бо частина пацієнтів уже мені довіряли, читали мій канал та шукали якісь поради через чат-бот. Відповідно, це розвантажувало мене. Але не всі хороші лікарі готові виходити і говорити на загал. І вони не зобов’язані це робити. Я відчуваю в собі можливість цим займатися і роблю

Слід розуміти, якщо частина людей не вакцинована або вакцинована навіть однією дозою, вірус продовжує поширюватися, він має резервуари для створення нових копій, має шанс пробувати обходити вакцинні бар’єри та створювати нові штами. В ідеалі треба масово в усьому світі вакцинувати більшість людей. На 100% не вакцинуємо, бо в когось дійсно може бути анафілактичний шок, а комусь не буде сенс робити вакцинацію в той момент, бо людина може мати ВІЛ-інфекцію неліковану або перебувати на променевій терапії. В цей момент колоти вакцину таким людям не має сенсу, тому що вони не вироблять антитіла. Це можна зробити, коли імунна система буде в іншому стані.

Якщо б ми вакцинували масово основну кількість людей, то вірус, звісно, десь ще лишився б, але він малоймовірно заражав вакцинованих. Когось, може, інфікує, але доведено дослідженнями, що людина вакцинована в 2,5 раза менше має тяжкий перебіг та може передавати вірус далі. Відповідно, на якомусь етапі цей ланцюжок перерветься. Якщо маємо ситуацію, коли багато невакцинованих чи не повністю вакцинованих, то лишається простір для мутацій і створення нових штамів. Зараз вакцини ще дієві від «Дельти», але може утворитися штам, який не буде піддаватися діям вакцини. Тому це небезпечно.

Ідеально все діє тоді, коли абсолютна більшість людей вакцинована, так є шанс зупинити епідемію, як це було з віспою, коли вірусу не було просто кому передаватися.

Іще додам. Частина людей не вакцинується, бо вони психологічно не хочуть підкорюватися, коли їх до чогось змушують. Добре, коли людина сама вирішує зробити вакцинацію. Але не всім вистачає необхідної освіти, усвідомленості, щоб зробити вибір правильно. Вони піддаються фейкам та маніпуляціям, які часто базуються на емоціях. Тоді люди ставлять під сумнів статтю з дослідженнями, але вірять дописам якихось лікарів, у яких жодного посилання на дослідження немає. І чомусь у таких випадках не постає питань — а чим це підтверджено? Я за вільну волю та вільні рішення. Я щаслива, що більшість моїх пацієнтів самі вирішують вакцинуватися. І це правильно. Але в якісь моменти людям не вистачає усвідомленості.

«БІДА В ТОМУ, ЩО БАГАТО ЛІКАРІВ Є АНТИВАКЦИНАТОРАМИ»

— Тоді, мені здається, має йти на поміч сімейний лікар. Бо люди ж питають порад щодо вакцинації не в свого лікаря, а в Фейсбуці.

— Такі поради від знайомих, родичів можуть мати сенс, бо тоді йдуть вакцинуватися, адже колеги, друзі це зробили й не померли. Тобто цей чинник виключати не можна, тому що люди довіряють своїм близьким, тим паче, якщо згадати історичний контекст, коли довіра до медицини була низькою. Біда в тому, що багато лікарів є антивакцинаторами. І це не лише стосується ковідних вакцин. Є активні лікарі, які відкрито кажуть, що вакцина — це погано. Є більш приховані, які вакцинують пацієнтів за державним календарем щеплень, бо зобов’язані це робити, а про решту — не розповідають. Тобто немає своєї впевненості та позиції, достатніх знань, щоб почитати іноземні дослідження. Я не звинувачую людей, які не мають медичної освіти, бажано, щоб вони знали про своє здоров’я, але для них точкою входу в медичну систему має бути сімейний лікар. А бажано, щоб позиція була аналогічною в усіх лікарів. Щодо вакцинації в світі діє давно узгоджений консенсус, що це треба робити. Якщо лікар каже, що якісь не такі вакцини, то не можна очікувати від людини, що ці слова вона поставить під сумнів. Тобто лікарям усе ж таки вірять.

— Що робити — перенавчати, перевиховувати чи сподіватися на молодих та прогресивних лікарів?

— Зараз формується спільнота адекватних сімейних лікарів. Їх поки що не дуже багато. Але це спільноти, де непристойно бути антивакцинатором, лікувати гомеопатією, давати противірусні засоби при ГРВІ і так далі. Щодо перенавчання, то є велика проблема в медичній освіті, оскільки в університетах майже не звучить доказова медицина. Під час мого навчання ці слова взагалі не лунали, а це має проходити червоною ниткою. Лікар із сумнівами не може переконати пацієнта, бо він сам піддається на маніпуляції... Зараз проводяться тренінги, семінари, де надається максимально інформації про вакцинацію, і тоді сумніви зникають, але до цих тренінгів теж треба дійти. Тому на освіту треба впливати, але на них не може впливати навіть МОЗ.

— Є різні способи пошуку інформації для лікарів, маю на увазі про перебіг ковіду тощо, разом з тим є багато ресурсів, з яких черпають дані пацієнти. І часто це не ті джерела, які можна вважати авторитетними та надійними (це стосується і лікарів-блогерів). Як вибрати того, кому дійсно можна довіряти?

— Людині, яка бачить, що один лікар каже одне, а інший — зовсім протилежне, зорієнтуватися нереально. Тому позиція з певних питань має бути спільна. В медицині багато запитань сумнівних, але є базові концепції, з якими ми всі маємо бути згодні, тільки тоді зможемо формувати здорове суспільство. Такий консенсус у світі існує щодо вакцинації. Щеплюватися необхідно від усього, що тільки є, зараз є вакцини десь від 30 хвороб. Це краще, ніж не вакцинуватися. Це рятує життя. Навіть якщо врахувати ризик анафілактичного шоку, то людина робить вакцинацію в медичному закладі, а навіть якщо і поза ним, то при медичному працівникові, який допоможе. А алергічна реакція швидкого типу може статися з людиною будь-де: при укусі комахи, вживанні екзотичного продукту, тільки поруч нема медичного працівника, який вас врятує. І з медичним працівником цей механізм є. Але це мізерний відсоток побічних дій від вакцинації. Навіть якщо на вакцини будуть серйозні побічні реакції, то це вивчається. І приймається відповідне рішення.

Щодо того, кого з лікарів читати. Є базові питання, які можуть бути сигналами, — вакцинація, противірусні засоби, гомеопатія та використання антибіотиків. Я в своїй практиці сімейного лікаря антибіотики майже не використовую. За останні три роки я їх не використовувала навіть на тлі епідемії. Під час піку це могло бути два-три рази на місяць (на півтори тисячі пацієнтів). Тому про це можна запитати свого лікаря. Можна перевіряти призначення лікаря, чи це не фуфломіцини. Було б непогано хоча б прочитати інструкцію, навіть якщо вона здається завеликою, це значить, що препарат ретельно досліджували.

Можна навіть попросити в лікаря, щоб поділився дослідженням, про яке він вам розповідає. Якщо лікар почне маніпулювати, що ж це ви мені не вірите, значить, це вже певна маніпуляція. Контенту від адекватних лікарів має бути більше, бо комусь треба молодий лікар, комусь доцент чи професор, тобто мають бути різні джерела цих меседжів, бо для різної авдиторії треба свої авторитети.

«БЕЗПЕКА ЦІЛОГО СУСПІЛЬСТВА Є ВАЖЛИВІШОЮ, НІЖ БЕЗПЕКА ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ»

— Чи виправдана, на вашу думку, примусова вакцинація, як це планують застосувати до вчителів та чиновників?

— Я за права людини в будь-якому ракурсі. Але коли ми говоримо про вакцинацію — це не свобода вибору однієї людини. Безпека цілого суспільства є важливішою, ніж безпека однієї людини, це визнали в Європейському суді з прав людини та інших міжнародних правозахисних організаціях. Тому в разі з вакцинацією в нас немає права на вільний вибір. Якщо у вас діабет і ви робите вільний вибір від нього не лікуватися, я можу, як лікарка, порадити і пояснити наслідки, але загалом це ваш вибір. У питанні вакцинації ви інфікуєте інших людей, сприяєте продовженню пандемії, допомагаєте вірусу мутувати, і через вас помруть люди.

МОЗ має давати ресурс і потужну підтримку цієї ідеї, наполегливо впливати на лікарів, але не думаю, що на людей міністерство зможе вплинути. Питання вакцинації має бути в інформаційному полі всюди. Рутинність і звичність цієї теми — має стати нашою реальністю, тоді для багатьох це питання перестане бути чимось дивним. Приміром, у деяких штатах а Америці вакцинація від грипу два рази на рік відбувається, і це все звично та нормально. В нашому випадку на конкретну людину можуть вплинути лікарі. Я вірю в первинку, бо в правильному варіанті сімейний лікар — це людина, якій пацієнт довіряє. Кожен лікар може вплинути бодай на свою авдиторію. В нас зараз понад 30 мільйонів укладених декларацій із лікарями, а це широкий доступ до населення.

— Наслідком недовіри до вакцинації стали схеми з ковідними сертифікатами, майже щодня чуємо про розкриття таких механізмів у різних регіонах, тому йдеться про адміністративну відповідальність за підробку довідок. На вашу думку, це спрацює?

— У нас завжди була культура купівлі якихось довідок. Можна було навіть не сумніватися в цьому, спочатку ж почали підроблювати ПЛР-довідки, тепер про вакцинацію, цього слід було чекати. Інше питання, якщо ви підроблюєте свою довідку для військкомату, це одне, нікому, крім себе, ви не шкодите, бо не будете знати про якісь свої захворювання. Інше, коли говоримо про підробку сертифікатів вакцинації. З одного боку, ви будете переносником та інфікуватимете інших людей. Якщо захворієте, звернетеся до лікаря, він подивиться, що у вас є довідка про щеплення, тому передусім він не буде думати на ковід. Ми стежимо за всіма пацієнтами, але коли є пацієнт з ковідом та вакцинований, ми за ним слідкуємо ще ретельніше.

Також ми отримаємо наступну проблему. Коли почнуть хворіти масово люди, які мають довідки фейкові, почнемо збирати статистику і бачитимемо таку-то кількість вакцинованих людей у реанімації та померлих. І спрацює чергова хвиля маніпуляцій — навіщо ж вакцинуватися? Вакциновані все одно померли від ковіду. А те, що вони насправді не вакциновані, і це логічний фінал, то як це довести? Особливо, якщо говоримо про довідки не просто виписані, а коли медики дійсно заносять це все в центральну базу даних. Як на це вплинути? Ви ж ніяк не перевірите, коли людина прийшла в кабінет вакцинації, що її дозу вилили, а не ввели. І якими аргументами тобі переконувати людей? Я певна, що за кордоном теж є цей процес, можливо, в менших масштабах, бо в Європі більший рівень довіри до медичної системи. Але західні дослідження показують, що коли в країні 75% щеплених людей, то за теорією ймовірності серед госпіталізованих буде більшість невакцинованих.

— Наостанок трішки про вас. На сайті МОЗ про найкращих лікарів за 30 років незалежності про вас пишуть: «Крім поліклінічних прийомів, Дарина займається просвітницькою діяльністю. В телеграм вона веде канал на актуальні теми про здоров’я. Також вона створила та підтримує телеграм-бот, через який можна цілодобово отримати доказові рекомендації в разі виникнення симптомів застуди або ковіду. Лікарка друкується в популярних виданнях, бере участь у соціальних кампаніях, допомагає створювати оновлену програму навчання сімейних лікарів. Також вона стала співзасновницею ГО «Медичні лідери», яка займається підтримкою активних медиків та проводить освітні заходи. Зрештою, Дарина працює з дискримінованими групами населення, зокрема, з ЛГБТ-людьми: відстоює їхні права, навчає лікарів коректної лексики та толерантності». Яка у вас мотивація робити ось це все?

— Мій секрет — тривожність. Я це можу робити, особливо займатися захистом прав людей, дискримінованих груп. Я можу своїм ставленням, підписом чи освітою змінити життя людини. Я от щойно повернулася з тренінгу для лікарів, соцпрацівників та юристів про ведення трансгендерних людей. Ми про це говорили два дні, що фактично своїм людським ставленням можна врятувати життя людини — від суїциду, депресії, від булінгу з боку спільноти. Ми це можемо.

Якщо ж говорити про вакцинацію, то мені подобається працювати з освіченими пацієнтами, які починають говорити зі мною не з нульовими знаннями. Тому для них я створила чат-бот, телеграм-канал, навіть під час ковіду в мене було теж багато дзвінків, але менше, ніж у колег, бо частина пацієнтів уже мені довіряли, читали мій канал та шукали якісь поради через чат-бот. Відповідно, це розвантажувало мене. Але не всі хороші лікарі готові виходити і говорити на загал. І вони не зобов’язані це робити. Я відчуваю в собі можливість цим займатися і роблю.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати