Різдвяна оповідь
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20040110/41-22-1_0.jpg)
втишіться, Господь з вами!
Чи чуєте?.. Вона летить
надземними шляхами!
Вона, колядка... Боже мій,
спішиться, сестро, брате,
Назустріч гості дорогій
Ці слова Богдана Лепкого стали епіграфом до невеличкого, однак дуже цікавого для нас видання — збірки колядок, щедрівок, вертепів, поезій про вічне свято людей усього світу. «Різдвяна оповідь» — так назвала свою колективну працю громадська організація «Опілля», яка збирала віршовані народні тексти з намаганням допомогти якомога більшому колу людей глибше пізнати звичаї рідного краю, розширити світогляд, духовно збагатитися та сприяти відродженню традицій та обрядів. Однак у цій надзвичайно корисній для нас діяльності була одна особливість — «Опілля» подає тексти, сповнені особливих почуттів, притаманних нашому народу, — одвічної доброзичливості та щирої гостинності. З текстів вертепів забрали слова, образливі для інших народів, приміром, такі як жид, москаль…
— Проте в нас з'явилися такі персонажі, як українець-заробітчанин, корчмар- ливар, — говорить голова правління громадської організації «Опілля» Василь Лаба. — Сьогодні багато що змінилося, й серед корчмарів чимало українців, як є вони й серед тих людей, що ще замало долучаються до розбудови України, до об'єднання наших громадян, до діяльності, скерованої на те, щоб у наших серцях росла доброта та милосердя, щирість та благородство, а не злість та захланність. А ще ми впевнені: де шанують традиції, там єдність і сила духу нації.
Віршовані тексти є одним з найдавніших взірців української поезії, які передаються із уст в уста, від роду до роду, від батьків до дітей і стали всенародним надбанням, національним скарбом нашого співучого краю. У кожній місцевості, зокрема на Опіллі, по-своєму виголошують вірші-привітання, віншують, колядують. Тексти та мелодії доповнюють, змінюють, але основа залишається — тверда віра, надія, любов до Всевишнього, милосердя до ближнього. (До речі, Опілля — етногеографічний регіон, що охоплює 12 районів Львівщини, а також Галицький та Рогатинський райони Івано-Франківської області та шість районів Тернопільської.)
Якщо тексти вертепів — не рідкість у виданнях такого плану, то дитячі пастирки друкуються вперше, подані тут і поетичні тексти наших сучасників, присвячені Різдву. Все це, без сумніву, знадобиться для постановок різдвяних вистав у школах, дошкільних закладах, аматорських гуртках та й у родинах.
Однак якщо «Різдвяна оповідь» — колективна праця, то «Модерний вертеп», який також підготувало до друку «Опілля», має конкретного автора — вчителя етики та християнської моралі Олега Макара. Молодий педагог взагалі досить сильно поміняв персонажів. Звичайно, залишилися Ангели, Пастушки, та з'явився Січовий Стрілець, а серед негативних — Рекетир, Терорист, Ворожка, Пияк-Наркоман, Пліткарка, Альфонс, Екстрасенс. Без сумніву, ця книга може викликати не лише дискусії, а й величезну цікавість громадськості.
Сад Господній
Пастушки ріллею ходять —
Божі крильця за плечима.
Ясні зорі у народів —
За небесними очима.
Україна колядує,
Сонце проситься на віче —
Бога славити не всує,
Син віншує чоловічий.
Десять ліній родоводу
Новорічно нам засяють.
Голосити всім свободу
Бог Предвічний обіцяє.
Україно, Україно,
Ми твої маленькі діти.
Народився Бог на сіні,
Щоб з тобою говорити.
Ми тебе продовжим в часі,
Обіцяємо сьогодні:
Бути гідними Тараса —
Щоб розквітнув Сад Господній.