«Різдвяні антифони»
У день свята Богоявлення, насамкінець зимових свят у Києві відбувся визначний філармонічний концерт. Присутні на концерті кияни мали нагоду насолоджуватися фантастичним хоровим дійством, виконавцями якого були п’ять добре відомих в Україні та за кордоном блискучих колективів. Це камерний хор «Київ» (диригент — заслужений діяч мистецтв Микола Гобдич), Державна академічна чоловіча хорова капела України ім. Ревуцького (диригент нар. артист України Богдан Антків), «Дитяча опера» Подільського будинку дитячої творчості (Диригент Наталія Нехотяєва), жіночий хор «Павана» Інституту мистецтв НПУ ім. Драгоманова (диригент — заслужений діяч мистецтв України Людмила Байда) та Муніципальний камерний хор «Хрещатик».
Концерт був особливий, бо у стінах філармонії вперше лунав церковний, так званий антифонний спів — хори, що стояли на певній відстані один від одного, наче «перекликалися» між собою, виконуючи той чи інший твір. Цю форму співу (також речитативу) вживали ще у давньогрецьких трагедіях, де хор був однією із головних діючих «осіб» і часто ділився на дві частини, які вели «діалог» — «антифон». Єпископ Амвросій Медіоланський (IV ст.) ввів антифон у святкове церковне богослужіння, де його практикують і сьогодні (у храмі почергово співають два хори — один на клиросі, другий — зверху на хорах).
У залі філармонії все це мало такий вигляд. Співаки були не тільки на сцені, але стояли й на хорах (на гальорці) по всьому периметру зали. На щасливих глядачів (слухачів) звідусіль водоспадами лилися потоки гармонійних заворожливих звуків. Зрозуміло, скільки майстерності, професійності та злагодженості вимагає така форма виконання. І скільки драматизму та театральності додається до звичайного статичного співу. Тим більш, що на сцені співаки представляли маленькі пантоміми — рухалися групками, як колядники на сільській вулиці, перекликалися, носили свічки, дзвіночки тощо.
Неможливо не зупинитися хоча б коротко на «Дитячій опері» Подільського будинку дитячої творчості. Вона вражає голосами, майстерністю, артистизмом юних виконавців, а також талантом і високим смаком їхнього керівника — п. Наталії Нехотяєвої. Всі номери були такими музикальними, веселими, милими й витонченими, що не вірилося своїм очам та вухам.
Програма концерту включала різноманітні твори — незрівнянні й безсмертні старовинні колядки та щедрівки, духовні співи, твори Веделя, Турчанінова, Стеценка, Станковича, Алжнєва та інші. Особливе враження справили «Не плач, Рахиле» (обробка М. Колесси), «К Тебі, Господи, воззову» Веделя та Акафіст («Похвальна пісня») Пресвятій Богородиці. А коли на завершення всі хори разом співали колядку «Бог Предвічний» (обробка С. Людкевича), то весь зал піднявся і слухав стоячи; оплескам не було кінця; глядачі були зворушені і піднесені, як у храмі. Одне тільки вийшло не так, як усім вельми хотілося — майстри не заспівали жодного, хоча би короткого, програмного номеру на «біс».
Концерт «Різдвяні антифони» відбувся завдяки Агенції зі зв’язків з громадськістю «Romyr & Associates» (Торонто, Вашингтон, Київ), яка щойно відсвяткувала десяту річницю своєї діяльності в Україні. «Різдвяні антифони» — то був подарунок киянам, шанувальникам хорової музики. Президент Агенції п. Андрій Вітер своєю особливою метою вважає сприяння розвитку українського співу та його популяризації вдома і за межами України; вже сім років Агенція провадить конкретну меценатську діяльність — це підтримка таких хорів, як «Київ» і «Боян», капели Ревуцького, організація внутрішніх і закордонних гастролей, записи дисків. На запитання щодо його подальших планів п. Андрій Вітер відповів: «Зокрема записи кількох дисків, у тому числі «1000 років хорової музики в Україні» та підтримка талановитих хорів». Він вважає, що так має робити кожен бізнесмен і що дуже корисно було б створити щось на зразок «клубу спонсорів» — в Україні багато прекрасних хорових колективів». А черговий різдвяний концерт у філармонії відбудеться 19 січня 2005 року — обов’язково.
Перед початком концерту біля дверей філармонії стояло чимало любителів музики у надії отримати «зайвий квиток». Здебільшого це були немолоді і небагато вбрані люди. Було якось соромно проходити мимо них, тримаючи в руках дорогоцінне запрошення. Подумалось: «Скільки в Києві дуже заможних людей, скільки мільйонів котиться містом! А досі не знайшлося ні одного багатого і доброго чоловіка, який захотів би хоча б раз на рік (на Новий рік, Різдво чи Великдень) влаштовувати у філармонії безкоштовний концерт для інтелігентних киян похилого віку. Дійсно гарний концерт, подібний «Різдвяним антифонам». І щоб у той вечір вхід був строго за пенсійними посвідченнями, а всі інші «стріляли би зайві квитки». Коли не вистачить на це грошей у одного мільйонера, нехай би, будь ласка, скинулись декілька.
