Розкіш очі не коле

Проте архітектори і дизайнери, які спеціалізуються на розробці офісних інтер’єрів, відзначають явне зменшення позбавлених смаку «аматорських» кабінетів, особливо у керівників високого рангу, — сьогодні компанії, які мають кошти, хочуть інтер’єр, наповнений дорогими, класичними, оригінальними авторськими ідеями, ставлячи їх вище за тиражовані ідеї, хоч якими б спокусливими вони були. Вони все частіше звертаються до професіоналів із проханням зробити їхній простір сучасним і презентабельним. Особлива увага приділяється не тільки робочому місцю керівника, але й прилеглій VIP-зоні, зоні конфіденційних зустрічей, залу для брифінгів, кімнаті відпочинку. Саме ці простори є візитною карткою організації: головне — зробити їх зручними і безпечними.

На щастя, минуло захоплення так званим американським стилем: сумовитим аскетизмом обстановки у чорно-сіро-білій колірній гамі, яка у нашому суворому кліматі, коли по півроку сонця не видно, призводить до хронічних депресій та різноманітних фобій. Медики зауважили, що в такому холодному колірному просторі люди частіше і більше, ніж інші, замість продуктивної працi вживають алкоголь.

Закінчується час квітчастих шпалер, поголовних вертикальних жалюзі, базарної захаращеності робочих столів дорогими нефункціональними витребеньками і непотрiбними подарунками. Стіни, нарешті, звільняються від агресивного нефігуративного живопису та свідчення поганого смаку — «оголеності», а кабінетний простір — від «кам’яних баб»: скульптурних груп і одиночних статуй аж ніяк не кабінетного призначення.

На думку одного з провідних київських дизайнерів, замовник хоч і мислить сьогодні більш вільно, і грошей у нього побiльшало, та все одно — зайдеш до його кабінету, і тебе не покидає відчуття дисонансу. Тому що є серйозний багатий інтер’єр, а красиво і правильно організованого простору немає. Багато хто вважає, мовляв, навіщо на «перебудови» витрачатися, якщо «крутизну» і так видно. Буває, що архітектор і дизайнер переконали клієнта, зробили щось цікаве. Минає рік, і якщо випадково заглянеш до того офісу, де вони працювали, а там — жах! — господар усе виправив: «золота» наліпив на фурнітуру, лампи якісь безглузді притяг, барахла наставив на столи, забувши, що шафовий простір у нього якраз для цього і призначений. Прикро. За великим рахунком, сьогодні не потрібні надприродні дизайнерські прийоми, жодна суперархітектура, головне — «піймати» гармонійне поєднання місця і людини.

А гармонійною завжди була і залишається класика. Дизайнери стверджують, що сьогодні актуальні обидва напрями у розробці офісних інтер’єрів: класичний і авангардний. За спостереженнями, ультрасучасні інтер’єри з великою кількістю модного сьогодні металу, кольоровими яскравими меблями, хай-теківськими світильниками, химерними архітектурними формами замовляють керівники банків, комерційних фірм, вік яких — у межах 30-и років. Таких замовлень не більше 20%. Але робити інтер’єр сучасним і одночасно дорогим — у правильному розумінні цього слова — дуже непросто.

Чим старший бос і чим солідніша компанія, тим більше віддають перевагу розкоші. Але в моді не бездумна розкіш: вона не коле очі, а, навпаки, тримається дуже скромно. Однак знавець чи просто людина зі смаком, поза сумнівом, оцінить чисті лінії меблів від відомих дизайнерів світу, високу якість матеріалів, з яких виконувався ремонт, і свіжість архітектурних рішень. І зробить висновок: тут працюють люди серйозні, які знать ціну собі та своїй справі.

Класика зовсім не скучна і не говорить про те, що людина не мислить сучасно. Навпаки, особистість у класичному інтер’єрі, на думку психологів, вселяє довіру, а про компанію, якій належить офіс, створюється враження як про грунтовну, фінансово стійку, стабільну. Тенденція звернення до вічних цінностей дизайну — обтічних форм, натуральних кольорів і матеріалів, геометричного орнаменту і ненав’язливої, трохи спрощеної і дещо недбалої розкоші — хороша ознака. Це говорить про те, що суспільство наше вступило в перiод усвідомленого вибору багатого майбутнього. Воно полягає не в «пальцюванні» — «дайте мені найдорожче, що у вас є», і не в будівництві «бійниць» замість пристойних будинків, а у бажанні отримати те ж «дороге», але в пристойній, престижній і зручній упаковці». Втiм, незважаючи на постійні розмови про те, неначе дорогий мінімалізм вичерпав себе, чутки про його швидку смерть перебільшені. Певні мінімалістичні тенденції, трохи переусвідомлені й пом’якшені впливом класики, етностилю, примітивізму, присутні сьогодні в сучасному офісному інтер’єрі. «Нове і старе, минуле і сучасне тісно пов’язані одне з одним і чудово уживаються, щоразу створюючи несподіване, але обов’язково оригінальне поєднання. Адже офіс повинен бути несхожим на сусідній і мати виражену індивідуальність.»

Сьогодні офісним інтер’єрам властивий європейський діловий стиль. Його головні складові — меблі плавних форм, «барочних» ліній, багато бронзових і золотих вкраплень, шкіряної обробки і, якщо хочете, запах, відчуття дорожнечі. Кабінет керівника сьогодні виглядає помпезнiшим, розкішнiшим, ніж коли-небудь. Цьому сприяють дорогі шпони цінних порід дерева актуальних відтінків — груші, вишні, черешні, з яких зроблено не тільки меблі, але й високі панелі — ця тенденція актуальна в адміністративних і адміністративно-представницьких офісах, плюс складні штори, французький тюль, затишна м’яка група і навіть камін (так-так, найсправжнісінький, якщо дозволяє архітектурне рішення будинку). Сьогодні модно відводити частину приміщення під особисту бібліотеку керівника, а ще краще, якщо це буде окрема кімната з відповідним інтер’єром — високими стелажами, «читальним» столом (за яким або сидять, або стоять, переглядаючи літературу), диваном, невеликим баром.

Усе це практично заповнює простір, і більше нічим не треба його захаращувати. Ізюминкою вже буде той факт, що сучасні меблі мають незвичайні модифікації — м’які лінії і «неправильну» форму стільниць, брифінг-приставок, стільців. Хоч крісло керівника, як і раніше, залишається шкіряним, з високою спинкою.

А ось стіл не повинен височіти громадиною посеред кабінету: максимум метр шістдесят і полегшеної конструкції. Для різних паперів, документів та інших речей актуальні такі ж полегшені приставки. Проте у сучасного керівника паперів на столі немає — є професійні секретарі. Не варто і комп’ютерами з телефонами захоплюватися — знов- таки, для цього є відповідні служби, а у шефа на столі — максимум «просунутий» міні-ноутбук — на зразок блокнота. На столі практично не повинно бути сторонніх предметів, крім письмового приладдя. А приладдя — дороге, масштабне, з напівдорогоцінного каменя, з позолотою. І хороша шкіряна папка. Телевізора, відеотехніки не видно — їх вмонтовано у шафу і за допомогою різних технічних рішень у разі необхідності витягують. Ну і, зрозуміло, що десять телефонних апаратів також на столі не видзвонюють — однієї-двох невеликих трубок цілком досить.

У такий інтер’єр добре вписуються класичні живописні полотна, гобелени чи графічні малюнки, бажано визнаних майстрів і в правильній, відповідній жанру, рамі. А так само стильний, у дусі інтер’єрної «епохи», годинник, відповіднi за стилем лампи (навіть за наявності галогенних світильників у стелі), низькі шафи та одна-дві малої форми витончені скульптури на їхній поверхні. Бюстик Ілліча також згодиться.

І водночас треба зробити так, щоб кабінет не нагадував музей, де, заходячи, треба надівати бахіли, не можна нічого торкати руками і голосно розмовляти. Людина перебуває на роботі, мета її — реалізуватися. В інтер’єрі все повинне їй у цьому допомагати. Не можна забувати, що розкішний кабінет — це, передусім, зручне робоче місце з правильно розташованими комунікаціями.

З чим дизайнери сьогодні борються, та не завжди успішно, то це з килимами на підлогах, такою азіатчиною, пережитком соціалістичного минулого: багато босів, як і раніше, наполягають на дорогій «шерстяній плямі» біля свого стола чи на килимових доріжках по всьому офісу. І це тоді, коли ринок має у своєму розпорядженні прекрасні різновиди паркету і покриттів підлоги. Зі змінним успіхом майстри намагаються подолати потяг деяких керівників до фонтанчиків і акваріумів: все- таки це «експонати» для кімнати відпочинку — релаксуй з рибками і дзюркотливою водою скільки завгодно, сховавшись від очей співробітників.

А ось щоб кабінет не був «холодним» і непривітним, не «давив» і не дратував зайвою раціональністю, сюди все-таки варто привнести «шматочок» себе — речі, з якими приємно жити. Наприклад, заповнити шафу предметами хобі й у разі поганого настрою чи раптового суму відчинити дверці, взяти, поторкати, помилуватися. Або притягнути з дому десяток найулюбленіших книг. Або в тій же шафі скласти сувеніри, які привезено з різних країн, — удома їм місця все одно немає. Одну якусь милу серцю штучку можна залишити і на робочому столі. Набридне — поміняти. Принагідно можна все це показати гостям, друзям. Власне кажучи, стилі та напрями змінюються, дизайнери як завгодно експериментують із формами i матеріалами, але рано чи пізно все виходить з моди. А тепло людського спілкування залишається вічним...