Самоідентифікація — через прикраси

Нещодавно побачив світ альбом «Золоті та срібні прикраси України-Руси» в серії «Українське народне мистецтво» (поліграфічна фірма «Майстер Книг») — завдяки зусиллям Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ. Варто зазначити, що упорядники дібрали до альбому найкращі речі з державних музеїв, зокрема з Національного музею історії України та Львівського історичного музею, а також найцінніші твори з приватних збірок.

Як розповідає керівник проєкту Тарас ЛОЗИНСЬКИЙ, над альбомом працювали три з половиною роки, у ньому можна побачити понад 300 екземплярів виробів ювелірного мистецтва. І згодом додає: «Я бачив доволі багато сучасних речей, здебільшого срібних прикрас, які «перегукуються» з давніми...».

Ювелірне мистецтво Київської Русі — це одна з невід’ємних складових світової художньої культури. Золоті та срібні вироби того часу були відомі далеко за межами держави, оскільки були високого європейського рівня. Адже давньоруські майстри у цінних речах передавали багатовікові традиції місцевої орнаментики і сюжетні композиції. Ба більше, їм вдалося передати не тільки слов’янські мотиви та впливи, а також візантійські, арабські, скандинавські та мотиви багатьох інших художніх традицій.

Попри те, що згодом монгольська навала припинила розвиток ювелірної справи Русі, ювелірні традиції стали базою для культурних об’єднань, що виникли на її території.

«МИ ВОЛОДІЄМО ФАНТАСТИЧНИМИ РЕЧАМИ СВІТОВОЇ ВАГИ»

«Потрібно розуміти, що Київська держава свого часу була однією з найбільших країн Європи. Ми володіємо фантастичними речами світової ваги. Без сумніву, вони робилися тут, тому їх потрібно демонструвати. Проте наша проблема — ми не показуємо це світу, — вважає Тарас Лозинський. — У виданні можна побачити переважно золоті речі, які зберігаються в Україні й належали вищій київській аристократії... Спочатку ми демонструємо прикраси для голови, обличчя і «опускаємося» на груди та руки. Важливо, щоб люди їх побачили, аби кожен сам проаналізував прикраси і визначився: захоплюватися ними, чи ні. Я вважаю, що цей альбом є закликом того, що інші науковці теж це повинні почати робити. Ми знали, що на роботу над виданням піде багато років і праці, але все одно працювали над ним і сподіваємося на продовження».

«ПОТРІБНА РЕЄСТРАЦІЯ ВЛАСНИХ ЦІННОСТЕЙ»

На думку Тараса Лозинського, було б добре провести реєстрацію наявних цінностей у музеях, і долучити до цього приватний сектор. Адже зараз не існує конкретних даних, чим ми тепер володіємо.

«Ви не думайте, що прикраси Київської Русі — це кінець, а де прикраси золотого періоду мазепинського часу?! Це ж треба дізнатися і подивитися у всіх музеях, укладати в книги. Це праця багатьох людей і тривалого часу, — додає наш співрозмовник. — Чим далі ми заглиблюємося у глибину віків, то питань стає все більше і більше, а конкретної відповіді, думаю, ніколи й не отримаємо. Чим глибше ви будете вивчати мистецтво якогось народу — українців, французів, поляків, — то з часом бачитимете ті елементи, які у виконанні присутні саме в цього народу. Мистецтво, як і мова, — якщо іншу мову ми відразу зауважуємо через інше звучання, то в цій сфері варто мати знання з візуального бачення певних предметів. І коли ви починаєте вивчати певні речі, то згодом побачите, як орнаментика переходить із покоління в покоління, і не лише у прикраси, а й у кераміку, а деякі елементи зокрема у вишивку».

Ілюстрації до альбому «Золоті та срібні прикраси України-Руси» надали з поліграфічної фірми «Майстер Книг»