Шанс повернутися до життя

— Наша служба, — розповідає директор Мирослав Дмитрович Кулеба, — не полює за безпритульними дітьми, позбавленими батьківського нагляду. Однак трапляється, що майже пропащого приводять сюди люди у формі: він хоче повернутися до нормального життя, але не знає, від кого чекати допомоги.

Демократичні умови «вступу» і «виходу» зовсім не означають, що кримінальна міліція у справах неповнолітніх тут зайва. Буває, що в «Родині» намагаються знайти притулок утікачі із сім’ї, підлітки, які скоїли злочини, які перебувають у розшуку. Такі здебільшого називають несправжні імена і прізвища.

Проте основна «клієнтура» — діти з неблагополучних сімей. Тимчасовими мешканцями «Родини» ставали дівчата 13 — 14 років, які зазнали згвалтування з боку вітчима. Опинялись тут і діти, що пережили конфлікт у школі, серед однолітків, на вулиці. Одного разу прихисток від злої долі хотів знайти аж надто забезпечений хлопчик. Він мав персональний комп’ютер і персонального породистого пса, але не смів ступити кроку без дозволу батьків, виявити найменшу самостійність.

Цей притулок домашнього типу почав діяти 1996 року як спеціалізована установа обласного Центру соціальних служб для молоді і сім’ї. Він був першим в Україні серед подібних, які покликані давати людині останній шанс повернутися в сім’ю, колектив. Досвідчені психологи «Родини» ретельно переконують призвідцю лиха, стараються сформувати установку, що із втратою живих батьків, чоловіка чи жінки, навіть друзів вона не може бути повноцінною, їй завжди чогось бракуватиме...

У «Родині» дитину привчають до самостійності, до відповідальної праці. Навіть малюк знає, що він сам повинен акуратно застелити ліжко, прибрати в кімнаті, почистити, випрати одяг. У вихідні дні діти власноручно готують вареники, що нагадує недільний обід у сім’ї.

Двох сестричок, одинадцятирічну Марійку і дев’ятирічну Надійку, та їхнього п’ятирічного братика Сергійка М. (імена з етичних міркувань змінено) мама раптово покинула напризволяще, заявивши, що вона їде в гості до бабусі. «Родина» на короткий час повернула дітям радість сім’ї: вони мають іграшки, які розвивають уяву, діляться з дорослими своїми таємницями. Хоч як прикро, але дівчаток невдовзі відправлять у Коропецьку школу-інтернат, а хлопчика — у дитячий будинок.

18-річна Світлана Х. походить із багатодітної сім’ї, де мати утримує семеро дiтей і через малі заробітки та ще меншу соціальну допомогу не може дати їм ради, випиває. У міському профтехучилищі дівчина здобуває спеціальність бухгалтера. Вона проживає в гуртожитку, а «Родина» забезпечує безплатне харчування. Завдяки зусиллям директора центру М.Кулеби, вихованка вже має гарантоване місце роботи за фахом.

Навіть давнім своїм синам «Родина» допомагає пройти перекваліфікацію через центри зайнятості.

У кафе «Золотий ключик», яке є постійним спонсором цього державного закладу нового типу, діти із кризових сімей, сироти, що вже вийшли зі шкільного віку, харчуються безплатно. Тут до першої зарплати можуть підтримуватися незабезпечені молоді люди, котрі нещодавно стали заробляти собі на хліб. Товариство Червоного Хреста допомагає одягом.

Чи це кризовий час посприяв, чи «Родина» є ефективним інститутом соціальної і психологічної реабілітації, але щороку кількість її мешканців збільшується. Наприклад, 1998 року їх стало на 70 осіб більше, аніж попереднього року. А за весь період існування в «Родині» побувало близько 500 чоловік.