Ще раз про патріотизм

Шановна редакціє!

Пише до вас етнічний росіянин, очевидно — російськомовний, професор математики Київського університету. Після виходу Закону про мови та підписання контракту з університетом я спокійно переклав та викладаю свої лекції українською мовою (хоча більшість моїх студентів теж російськомовні).

Для професіонала це не проблема — переходять же люди навіть на іврит, якщо треба. У нашому випадку, вважаю, перехід до української мови дійсно потрібний — для консолідації суспільства. Тому я значною мірою поділяю загальну позицію авторів «Дня» в мовному питанні — зокрема, висловлену С. Удовиком.

Одночасно хочу звернути увагу на те, що в «Дні» від 24.05.2000 р. опубліковано таку собі повчально-доносну статтю Я. Харчуна про мовну приналежність (при неофіційному спілкуванні!) офіційних представників України (у згаданій статті йшлося про те, що члени українських делегацій за кордоном використовують державну мову лише під час офіційних переговорів, а по їх закінченні одразу ж переходять на спілкування російською. — Ред. ). Я вважаю, що найбільш російськомовний шахтар чи вчитель в Україні теж є патріотом України, оскільки за свої копійки утримує податками Українську державу. У той час, як пан Харчун годує канадську бюрократію.

На мій погляд, його стаття, по суті, створює перепони до консолідації української нації.

З повагою, М.В. КАРТАШОВ, Київ