Скринька з клаптиками доль
Доля, завдяки професійним інтересам, звела мене з багатьма знаменитими людьми. Минають роки, багатьох із них уже немає серед нас, а я іноді думаю про те, що час чимось схожий на бабусину скриньку. У ній, на самому дні, зберігаються потішні дрібниці, які здатні висвітлити характер зустрічей людей, відкрити несподіваний ракурс погляду...
... Фойє палацу "Україна". Невеличка компанія, в якій виокремлюється Сергій Параджанов. Говоримо начебто ні про що, чекаємо на кінець антракту. І раптом Параджанов угледів щось цікаве і, як змовник, кивком голови вказує нам на поважно пропливаючу немолоду пару. Ми не бачимо нічого особливого: ну, висока бородата людина зі своєю супутницею - що в цьому особливого? Сергій з котячою м'якістю буквально підкрадається до них ззаду і, порівнявшись, статечно крокує поруч, заклавши правицю за лацкан піджака. О диво! Ми стоїмо, ледве не корчачись від сміху: перед нами несподівано, "живцем", з'явилися - хто б ви думали? - Маркс і Енгельс. Схожість, завдяки геніальній акторській імпровізації Параджанова, виявилася просто немислимою - йдуть собі, немов наші сучасники. Комічний ефект підсилювався тим, що "Енгельс" навіть не запідозрив того, що поруч із ним прогулюється "Маркс".
... Коли я приїжджав до Москви, зазвичай заходив у гості до Лілії Юріївни Брік та Василя Абгаровича Катаняна. Й ось одного разу, приїхавши рано вранці, дзвоню до Лілії Юріївни просто з Київського вокзалу, мовляв, я приїхав, у мене справи у видавництві "Советский художник", а ввечері - я у вашому розпорядженні. У відповідь чую: "Негайно приїздіть до мене". "Це аж ніяк неможливо, - говорю, - справи". І знову чую - "Не-гай-но"! Що робити, корюся, говорю, що буду за півгодини. Але... в слухавці - зовсім уже несподіване: "Ні в якому разі! Прошу вас приїхати не раніше, ніж за три години - я маю підготуватися...". Зрештою, побачив я Лілію Юріївну, як завжди, у суперелегантному чорному брючному костюмі, обвішану золотими ланцюгами, вогненно-руду. Обличчя під неабияким шаром косметики, брови - намальовані на різних рівнях...
До речі, серед безлічі прижиттєвих видань Маяковського майже непоміченою лишилася книжка віршів під незвичною для поета, який "мир огромил мощью голоса", назвою "Лірика". Присвячення - Лілії. Мій примірник було оправлено в скромну полотнину замість утраченої обкладинки. Лілія Юріївна розповіла, що подарований їй томик віршів поета з дарчим написом не зберігся (здається, в момент чергової сварки вона його просто викинула на очах Володимира Володимировича), але щойно ж пригадала чотиривірш Маяковського і вписала його в мій примірник книжки. Ось ці слова: "Прости меня, Лиленька милая, за бедность словесного мирика. Книга должна бы называться "Лиленька", а называется "Лирика".
Відомо, що Анна Андріївна Ахматова подарунки не зберігала - тут же роздаровувала. Я про це знав, але одного разу принагідно передав їй маленьку старовинну нефритову пташку. Ми зустрілися в Москві після її приїзду з Італії, де вона отримала Міжнародну премію "Етна-Таорміна". Яким же було моє здивування, коли Анна Андріївна мовчки, неспішно, вийняла з чорної, бувалої в бувальцях сумочки цю саму пташку. Звичайно, я був щасливий і гордий тим, що мій подаруночок вона зберегла. А Анна Андріївна розповідає, що перед врученням премії до неї в Комарово завітав найстаріший італійський поет Джузеппе Вігореллі, якому вона подарувала знімок: кімната в "Будці" (так вона називала свою літфондівську дачу) й біля ліжка - дерев'яний корч, що нагадує птаха. Анна Андріївна дарує мені такий самий знімок, пригадуючи зустріч із поетом, зі словами: "Я йому - "Птаха", а він мені - премію".
Або ось іще: пам'ятаю, як Іван Семенович Козловський розповідав, що в ранньому дитинстві бачив на сцені легендарну Марію Заньковецьку... Якщо я приходив до нього по коліно в снігу, він говорив: "Одягайте ось ці "царські" туфлі, розсупонюйтеся". Переходили (завжди!) на українську мову, якою він дуже старався висловлюватися, але виходило плутано, значення деяких слів набувало протилежного значення. Наприклад, у своєму домі він незмінно звертався до мене: "Наш шанований госоподарю"...
