СМИСЛИ

ПОШИРЕННЯ

Для кого ми друкуємо наш «День»? Якщо лише для Києва, тоді все нормально й не варто турбуватися. Якщо ж для всієї України, то чому наприклад у Запоріжжі його п’ятничний і суботній номери можна купити лише на п’ятий (!!!) день — у наступні вівторки? Навряд чи краще становище і в інших регіонах. І, не в усіх же є зараз інтернет, щоб можна було вчасно переглянути зміст чергового номера. Друкування ж його у Львові і де-небудь на сході кардинально проблеми не вирішить — наші нинішні постачальники і продавці газети («Укрпошта» і «Укрпреса») малорухливі й дуже мало в цьому зацікавлені. Тому, одне з двох — або потрібно журналістам «Дня» починати писати «на виріст», або все ж таки, впритул починати займатися поширенням нашого улюбленого видання. А, можливо, навіть і те й інше разом. І тут дуже велика надія на наші університети (у яких із «Днем» склалися тісні зв’язки) — добре б саме в них організувати, наприклад, фірмові кіоски «Дня», де газету можна було б купити в день виходу її в Києві. Для «Острозького клубу» також з’явилося б гідне заняття...

ВІДСТОРОНЕНІСТЬ

Коли ж ми зрозуміємо нарешті, що в будь-якому існуючому зараз конфлікті немає ніколи двох його сторін (це чисто радянсько-ленінське його трактування), а завжди тільки є дійсна, справжня і світла його сторона, яка знімає будь-які суперечності і примиряє будь-який конфлікт та стверджує будь-яке існування і буття, і ВІДСТОРОНЕНІСТЬ, яка відбиває завжди лише тінь і темряву його і провокує лише роз’єднання і знищує все живе навколо. Хіба можуть існувати разом дві країни в одній і тій же країні? Це як масло немаслене — як тільки воно втрачає свій зміст і сутність, відразу ж втрачає і право називатися таким!

P.S. Миколай Коперник це ж висловив так у своїй капітальній праці «Про обертання небесних сфер» (1543 р.): «Чим безглуздішим є зараз моє вчення про рух Землі, тим більше заслужить воно вдячності та здивування, якщо видані мої дослідження, завдяки ясним своїм доводам, розсіють темряву УЯВНОЇ СУПЕРЕЧНОСТІ (виділено мною. —С.Г.)». Див. «Польские мыслители эпохи Возроджения».М., 1960 г.

ПРО ЇЖУ-4 І НЕ ЛИШЕ...

Задоволення, приємність, ентузіазм навіть — важливий завжди компонент не лише будь-якого процесу приймання їжі, але й знання! І, щойно перестають вони в нас бути, вогонь життєвої енергії відразу адже починає згасати: «Так само, як поглинання їжі без задоволення перетворюється на нудне живлення, так і заняття наукою без пристрасті засмічує пам’ять, яка стає нездатною засвоювати те, що вона поглинає» (див. Леонардо да Винчи. Избранные естественнонаучные произведения. М., 1955 г.).

НАРОД

Про яку однодумність зі своїм народом говорять нині російські можновладці? Хіба в російському народі виражено хоч якось і колись прагнення захоплювати чужі території і вбивати мешканців, які їх населяють? «А тому народ російський не є приналежністю чи власністю якоїсь особи чи родини. Навпаки, уряд є приналежністю народу і він встановлений для блага народного, а не народ існує для блага уряду» (див. П. Пестель «Русская правда». Избр. соц. — политич. произведения декабристов. Том 2, М., 1951 г.). А раз так, заради блага народного ніколи немає і мови бути не може ні про які вбивства, ТО ПРИНАЛЕЖНІСТЮ ЧОГО Є СЬОГОДНІШНЯ ВЛАДА РОСІЇ???

ШИРОКА ПУБЛІКА-4

Твір Рене Декарта (1590– 1650 рр.) «Роздуми про першу філософію» вийшов у Нідерландах латиною. Його французький переклад вийшов 1647 року за назвою «Метафізичні роздуми». Проте, метафізичні вони лише на перший і дуже неуважний погляд: «Я не чекаю схвалення натовпу і не сподіваюся, що мою книжку буде прочитано багатьма. Навпаки, я б навіть нікому не порадив її читати, за винятком тих, хто захоче разом зі мною серйозно розмірковувати, хто спроможний звільнити свій розум від спільництва почуттів і відмовитися від всіляких забобонів, і я знаю, що таких осіб знайдеться лише дуже обмежене число» (див. Р. Декарт. Избранные произведения. М., 1950 г.)

МАСКА

Наші російські сусіди, хоча й завжди завзято виступають проти всього західного (і особливо американського), але все ж таки, хіба не слухняно лише слідують у його кільватері? Адже те, до чого Захід підходить по-справжньому, змістовно та істотно, в російських реаліях перетворюється дуже швидко, чомусь, на маскарад, пародію, несусвітний формалізм і повний фарс. Ось, наприклад, питання незалежності Косово і Абхазії — Південної Осетії. Захід визнав незалежність Косово дійсно і по-справжньому, а Росія незалежність Абхазії та Південної Осетії — чисто формально і лишень для того, щоб приєднати їх до себе в майбутньому. Загалом, одна річ завжди живе людське обличчя, і зовсім-зовсім інша річ — посмертна його лише маска...

ЛІСОВІ БРАТИ(ГІЛЕЯ)

Виявляється, традиції лісового братства в Україні дуже навіть міцні й давні... Турки завжди говорили, що запорожці, які після битви під Полтавою шукали притулку в Олешках, поселилися в так званому «лісі братів». Ліс цей, дуже навіть, міг відповідати і тому, в якому переночував бургундський лицар Гілльберг-де-Ланнуа в своїй мандрівці до Кафи 1421 року (див. Дм. Яворницький. Твори у 8-ми томах. т. 1). Д.І. Іловайський (Разыскание о начале Руси. М., 1876 г.) також пише: «Хоч Геродот вказував на величні ріки і брак лісу, як на відмінні риси Скифії, однак він згадує про лісисту її частину, яка називалася Гілея і лежала, за його словами, на схід від Дніпра на відстані трьох або чотирьох днів дороги від його гирла». Ось же як виходить — наші вояки УПА лише продовжили гідно в ХХ столітті традицію нашого багатовікового лісового братерства!

СВОЯ АМЕРИКА-2

Цікаво, що і природа, і клімат, і флора-фауна нашого запорізького краю вельми й вельми схожі на північноамериканські: «Щодо флори лісової в країні запорозьких вільностей треба сказати, що тут росли майже всі породи дерев, характерні для Пiвнiчної Америки, що походить, можливо, вiд схожостi клiмату тiєї й iншої країн: сурова зима, спекотне лiто, вiтряна й не стала погода обумовлювали те, що тут росли саме цi види дерев’янистої рослинностi, з яких i тут переважаючими були: липа, клен, граб, в’яз, дуб, берест, ясен, верба, сокiр, яблуня, груша, вишня, береза, сосна, лiщина, тополі, жостiр, таволга, бузина, явір, барбарис, ожина, персик, шавлiя, мучниця, пищальник та iншi» (див. Дм. Яворницький Твори у 8-ми томах. Т.1, С. 316—317). Чому б, тоді, і характером, волею і любов’ю до Свободи предкам нашим (та й нам самим) також не бути вельми схожими з північноамериканцями?

ВИБОРИ

Необхідно, все ж таки, всіляко уникати того способу вибору правителів своєї країни, який Арістотель називає «дитячим»: «... неправильне й те, що чоловік, який прагне вдостоїтися обрання на посаду, сам клопочеться про це, тоді як СЛІД, ЩОБ ГІДНИЙ ОБІЙМАВ ПОСАДУ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ХОЧЕ ВІН ЦЬОГО ЧИ НЕ ХОЧЕ» (виділено мною — С.Г.) — див. «Политика» Книга 2,16—19. М., «Мысль», 1984 г., Сочинения в 4-х томах, Т. 4, С. 431—432. Як це зробити? Для цього, і, передусім, повинна завжди існувати в державі можливість незалежної оцінки здібностей будь-якого претендента на владну посаду. І оцінка ця повинна виноситися не більшістю зацікавлених (або незацікавлених), заможних (або незаможних), впливових (або невпливових), мешканців країни, які мають на увазі лише свою особисту користь, а завжди лише достатнім числом гідних, компетентних і відповідальних громадян, які мають на увазі спільну користь!