«Сьогодні ваша допомога життєво необхідна»

Драматична ситуація, в якій опинилися нині прогресивні виші Донецька та Луганська, що вимушені освоюватися в інших областях країни та починати навчальний рік дистанційно, на жаль, має глибокі корені. Адже не секрет, що цей край уже давно набув слави «інформаційного гетто». «День» переконався у цьому на власному досвіді, долаючи численні суб’єктивні перепони на шляху до свого читача на Донбасі. Проте наша газета кілька разів перемагала той шалений опір і домоглася відкриття друку видання в Донецьку та його розповсюдження на території Донеччини та Луганщини знову з 2012 року. На жаль, «День» був одним із небагатьох, хто докладав таких зусиль.

•  А про «закинутість» інформаційного простору краю може свідчити один яскравий індикатор: ставлення до Стуса. Варто знову нагадати, що свого часу студентська ініціатива з присвоєння ДонНУ імені Василя Стуса наразилася на шалений опір. Акцію гальмували, студентів звинувачували у проплачених акціях, навіть викликали в міліцію. Врешті молодим патріотам дали спокій, і про ініціативу «забули». Але й досі «День», який одним із перших долучився до поширення й обговорення цієї ідеї донецької молоді, отримує на свою пошту листи з проханням додати підписи під зверненням щодо перейменування вишу, що опубліковано на нашому сайті www.day.kiev.ua. І, можливо, у вінницьких умовах ця ідея отримає нове життя.

Навіть окремими зусиллями ситуацію можна було змінити на краще. Так, в останні роки «День» налагодив чимало зв’язків із жителями Донбасу: наша міжнародна Фотовиставка експонувалася 2013 року в найбільшому донецькому виставковому залі з величезним успіхом, зустрічі головного редактора «Дня» зі студентами ДонНУ викликали інтерес і ставали змістовними дискусіями про серйозні й гострі виклики сучасності, до нашої Літньої школи журналістики стало надходити дедалі більше заявок від студентів цього краю, і вони довели, що можуть виходити на якісно вищий рівень. Та, вочевидь, таку роботу з регіоном мали проводити всі, а не лише окремі видання, свідомі значення своєї праці зі «зшивання країни».

•  Тож закономірно, що зараз, у час великих випробувань для Донецького національного університету, «День» одним із перших «відшкодував» вишу частину завданого терористами збитку. У вівторок бібліотека кафедри журналістики Донецького національного університету поповнилася новою літературою. Співробітники кафедри отримали 16 примірників книжок від газети «День». Це альбом «Люди Майдану. Хроніка», серії «Підривна література» та «Бронебійна публіцистика», книжки «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди», «Ваші мертві вибрали мене» та «Україна  Incognita», що цьогоріч вийшла трьома мовами.

•  Більшість книжок, представлених «Днем», уже були в бібліотеці кафедри раніше, але забрати їх на нове місце роботи, у Вінницю, не змогли. Нагадаємо, наша газета вже писала про те, що єдине, що вдалося перевезли із Донецького університету до Вінниці, — це прапор закладу. Його врятували студентки-четвертокурсниці зі студентської ради за власною ініціативою (див. № 206 від 4 листопада). Усі інші матеріальні активи університету залишилися в Донецьку. ДонНУ було захоплено збройним шляхом ще у вересні, новий «ректор» звільнив частину викладачів, тому під час екстреної евакуації питання вивозу книжок чи обладнання не розглядалося. Зараз представники університету впевнені, що їм вдасться повернутися додому, але бояться іншого — до їхнього приїзду фонди можуть розкрасти або просто знищити. Нині вишу у Вінниці допомагають усім миром: хтось — позичає парти і столи для аудиторій, хтось — навчальну літературу. Доцент кафедри журналістики Донецького національного університету Олена ТАРАНЕНКО говорить:

— Головний редактор газети «День» Лариса Олексіївна Івшина — давній друг нашої кафедри та університету. Вона кілька разів була в Донецьку на зустрічі зі студентами. Під час своїх візитів Лариса Олексіївна часто дарувала нам книжки, видані «Днем», але, на жаль, повністю вся бібліотека залишилася в Донецьку, нам не вдалося вивезти нічого. Зараз ми відновлюємо нашу базу, і багато хто з друзів кафедри допомагає в цьому. Приємно, що долучилися до роботи і науковці з Києва, зокрема Інститут журналістики Київського національного університету. Ректор інституту Володимир Різун читатиме у нас лекції й також передасть частину літератури. Крім цього, допомагають журналіст Вахтанг Кіпіані та професор Олександр Холод, обіцяє надіслати частину літератури і Львівський університет імені Івана Франка. Але хочу зазначити, що пропозиція від газети «День» була однією з перших, зважаючи на наші теплі стосунки. Я вважаю, що зараз така підтримка є ще більш актуальною, ніж раніше. Події останніх місяців продемонстрували правильність ідеї щодо нестаріння публіцистичних праць та необхідності їх вивчення і прочитання молоддю.

За словами Олени Тараненко, літературу «Дня» активно використовують під час навчального процесу та як базу для власних досліджень. «Це вже своєрідна традиція, — ділиться пані Олена, — що у нас багато курсових, дипломних та магістерських досліджень базується саме на матеріалах спеціальних проектів газети «День» та вивченні творчості окремих публіцистів, які є  дописувачами цієї газети. По-друге, у нас є навчальні курси, такі як «Художньо-публіцистичні жанри», «Історія української публіцистики», «Історія журналістики», де ми використовуємо літературу «Дня» як навчальні посібники».

Олена Тараненко зазначає, що проекти газети є вдалим підґрунтям для становлення національної свідомості, особливо для молодого покоління: «Цінність проектів газети «День» у тому, що автори тонко відчули проблеми, які сьогодні навіть більш актуальні, ніж тоді, коли ці проекти розпочиналися. Ми завжди розуміли, що ні національна ідея, ні національна ідентифікація молодої людини, а тим паче журналіста, не можуть бути здійснені автоматично. Для цієї рефлексії потрібне підґрунтя. Саме таким базисом стали роботи видатних істориків, публіцистів, політологів, що зібрані в проектах «Дня». Я впевнена, що ситуація на Донбасі не була б зараз такою критичною, якби подібних проектів створювали більше і вони підкріплювалися зваженою політикою пропагування національної ідеї на рівні держави та у самому Донбасі. Такої комплексної політики у нас не проводили, тому маємо плачевні результати. Донецький національний університет намагався всіляко боротися з регіональними міфами. Ми виховуємо своїх випускників саме у традиціях національного патріотизму, і, на щастя, багато хто засвоїв ці уроки».