«Солдати, вдягнені та споряджені людьми, воюють краще»

У Рівному військових підтримують неформали. Днями з ініціативи місцевих музикантів тут відбувся міні-фестиваль «Рок проти війни». За словами організаторів, дійство ще й допомогло визначити рівень патріотизму як серед рок-гуртів, так і серед глядачів.

«Була ідея зібрати кошти для наших військових. Запрошували команди, яких уже знають, на виступи яких ходять. Дехто шукав «відмазки» і відмовлявся, а дехто, навпаки, сам напрошувався. У результаті учасниками проекту «Рок проти війни» стали сім гуртів. Глядачів не було багато, адже зараз нема студентів (а це наш основний контингент), а ще якраз триває сезон фестивалів open air, тому люди їздять туди. Тож зібрати повний зал непросто. Однак серед глядачів я бачив нових людей, які просто прийшли підтримати ідею. Я це дуже ціную. Це також прояв патріотизму, — вважає організатор акції, музикант із гурту Extasy Сергій Мациборко. — Ми зібрали 1100 гривень на потреби військових. Це небагато, але, думаю, якби інші гурти долучалися і організовували свої акції такого виду, сума могла б бути більшою».

Тим часом армії допоміг і колектив Рівненського облмуздрамтеатру. На закінчення сезону актори зіграли у благодійній виставі. У результаті зібрали понад 28 тисяч гривень. Купували солдатам те, що було необхідно, зокрема, оптичні пристрої. Щоб не помилитися, вибирали все із практикуючим військовим, який спеціально для цього приїхав у Рівне.

Продовжують підтримувати армію і місцеві волонтери. Так, Благодійний фонд «Скарбниця надії» зібрав майже півмільйона гривень. За ці гроші купували, зокрема, бронежилети, тепловізор, безпілотник.

Водночас, у рамках громадської кампанії «Допомога армії — Рівне», на сьогодні вдалося зібрати понад 24 тисячі гривень. «Ми контактуємо з солдатами і запитуємо, що саме їм потрібно. По тому купуємо і передаємо для них, — розповідає інформаційний координатор кампанії Юрій Дюг. — Історії бувають різні. Так, 24-річного Сашка Зламана із Млинівського району мобілізували цієї весни. Сам він із багатодітної родини. У сім’ї, окрім нього, ще восьмеро дітей. Матір померла два роки тому. Все господарство залишилося на батькові-інваліді. У боях на Донбасі Саша отримав поранення. Після лікарні не просив, щоб його комісували, а знову повернувся на фронт. Чим був забезпечений боєць? Та нічим. Про це ніхто і дізнався б, якби з волонтерами «Допомога армії — Рівне» не зв’язався односельчанин хлопця. Коли Сашкові зателефонували, той не хотів cкаржитися на солдатські будні. У хлопця не було нормальних берців, розповзалася форма. Бронежилет він позичав, коли заступав на вахту. Коли волонтери пообіцяли Сашкові придбати та передати все необхідне, він не міг вимовити ні слова. Він не міг у це повірити. І таких, як Сашко Зламан, багато. Я сам не служив, але можу опинитися на сході. Дуже не хотілося б, щоб усім було «по барабану» щодо цієї ситуації. Думаю, що солдати, вдягнені та споряджені людьми, воюють краще».