СОС-родина

«День» уже писав у № 145 за минулий рік про новий приклад виховання дітей, започаткований «СОС-Кіндердоф Інтернешнл» (СОС-КДІ) — відомою міжнародною неполітичною та нерелігійною організацією, яка вже 55 років захищає інтереси, права та потреби сиріт у 132-х країнах світу. Нині у різних країнах діють 1715 установ СОС-Дитячих містечок: власне Дитячі містечка, молодіжні установи, дитячі садки й школи, центри профосвіти, соціальні та медичні центри СОС, які надають допомогу більше нiж 880 тисячам осіб. А тепер до цього списку увiйшла й Україна.

«День» зустрівся з директором СОС-Дитячого містечка Олександром Поліщуком, який розповів якими будуть будинки для дітей-сиріт, чому досвід виховання, застосований для їхньої організації, є новаторським, і чим цінний він для нас.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

— 2002 року до України прибув представник «СОС-Кіндердорф Інтернешнл» Зденко Седлар, який протягом року зумів закласти основи для початку діяльності асоціації в Україні,— розказав О. Палiщук. У листопаді 2003 року був підписаний договір з урядом України, який підтримав наш проект, та зобов’язався всіляко йому сприяти. Працює представництво асоціації «СОС-Кіндердорф Інтернешнл» в Україні на чолі з Ганною Купцовою, вже протягом двох років реалізовує проекти та здійснює всю підготовчу роботу для побудови й початку функціонування СОС- Дитячого містечка, аналога якому в Україні немає.

«СОС-Кіндердорф» — єдина в Україні благодійна організація, яка працює у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про СОС-Дитяче містечко», яке визнає на державному рівні СОС-івську модель виховання, максимально наближену до сімейної. 23 березня 2006 року державний реєстратор Броварського міськвиконкому офіційно зареєстрував нову юридичну особу — СОС-Дитяче містечко м. Бровари Київської області.

ЧОМУ БРОВАРИ?

— Після досить складних пошуків землi для будівництва першого СОС-Дитячого містечка було обрано місто Бровари, керівництво якого з самого початку виявило зацікавленість проектом, усіляко сприяло його реалізації та запропонувало земельну ділянку площею три гектари, розташовану у чудовому сосновому лісі. Місто Бровари — досить велике місто, що нараховує понад 100 тис. жителів, має розвинену інфраструктуру, у тому числі соціальну: різних напрямкiв та профілю дитячі установи, школи, гімназії, спортивні та музичні заклади, секції, гуртки, поліклініки та лікарні. Міський голова Антоненко Віктор Олександрович визначив СОС-Дитяче містечко як пріоритетний проект міста, завжди з надзвичайно великою увагою та зацікавленістю допомагає вирішувати численні проблеми. Безпосереднім куратором СОС-Дитячого містечка у Броварах є заступник міського голови — Шестопал Людмила Петрівна, яка разом iз багатьма відділами та підрозділами Броварської міської ради зробили СОС-Дитяче містечко реальністю — без зайвої бюрократичної тяганини були надані необхідні дозволи та рішення для землевідведення, оренди землі, будівництва, виділені кошти (а це 300 тис. гривень!) для прокладки необхідних комунікацій до кордонів містечка, налагоджена співпраця із службами у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді. Підписаний договір про співпрацю між представництвом СОС-КДІ та Броварською міською радою щодо організації довготривалої опіки, виховання та утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЛИ

26 серпня 2005 року на території майбутнього містечка був урочисто закладений пам’ятний знак про заснування першого СОС-Дитячого містечка в Україні. Здавалося, через декілька місяців розпочнеться будівництво. Справа, однак, затягувалась. Пов’язано це було з тим, що, як виявилося, згідно українського законодавства, треба було сплатити кошти, не закладені в кошторис, так звані — втрати землекористувача при переведенні землі від лісового фонду до забудованого. Нарахована сума складала 560 тис. гривень 74 коп. І це при тому, що проект будівництва передбачає максимальне збереження дерев. У цих умовах міжнародні спонсори заявили, що не можуть пояснити своїм пожертвувачам, чому треба платити майже 90 тис. євро за дерева, які ніхто не збирається вирубати! У червні ситуація стала патовою. Мова йшла про закриття проекту взагалі. Наші звернення до самих високих українських можновладців залишились без відповіді. Несподівано до нашого офісу подзвонила Ганна Старостенко — президент Фонду братів Кличків — та поцікавилася, чи можуть вони чимось допомогти? Тільки завдяки наполегливій допомозі Віталія Кличка, його фракції в Київраді та його фонду, стало можливим прийняття рішення Київською радою народних депутатів про виділення коштів для сплати втрат землекористувачу і проблема розрулилася. Ми дуже вдячні пану Віталію і будемо горді, якщо він погодиться й надалі працювати з нами i бути нашим другом. 

СПОЧАТКУ БУДЕ ДІМ

— Перше СОС-містечко було засноване Германом Гмайнером ще 1949 року в м. Імст (Австрія), — розповів О. Поліщук. — Він присвятив своє життя справі допомоги дітям, що залишились сиротами під час Другої світової війни. Досвід цієї добродійної організації виявився прийнятним як для високорозвинених країн, так і країн із економікою, що розвивається.

На території СОС-Дитячого містечка розташовують кілька будинків для проживання дітей (в Україні таких будинків буде 14), адміністративний корпус, будинки для персоналу та гостей. Їх побудують за євростандартами (проекти вже готові). Це двоповерхові котеджі для однієї сім’ї. Кожний будинок має площу приблизно 130 кв. м. Усі приміщення повністю умебльовано, з побутовою технікою, електронною апаратурою. Наші містечка не будуть режимними установами на кшталт дитбудинку, а місцем, де буде максимально реалізовуватися право дитини на сім’ю.

— А СОС-містечко будуватимуть за чий рахунок?

— Це будуть кошти не лише «СОС-Кіндердоф Інтернешнл», але й спонсорів. Наприклад, ФІФА оголосило під час підготовки та проведення чемпіонату світу по футболу акцію «Шість Містечок для 2006 року», з метою зібрання коштів для шести Дитячих містечок у світі, у тому числі в Україні. До речі, наш знаменитий земляк, легендарний футболіст Андрій Шевченко є офіційним послом ФІФА для СОС-Дитячого містечка в Україні. Безпосередньо для Дитячого містечка у Броварах збирають кошти дев’ять великих промислових кампаній Швеції та тисячі людей доброї волі, які отримуючи звичайну зарплату у своїх країнах, перераховують на потреби дітей-сиріт стільки, скільки можуть собі дозволити — 10—20 євро. Ми надзвичайно вдячні їм, незалежно від внесків, адже ці гроші надаються від щирого серця та з великою любов’ю. Сподіваємось, що згодом знайдуться й українські благодійники.

ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ СОС

— Олександре Гнатовичу, ви сказали, що аналога СОС- містечка в Україні немає. У чому його корінна відмінність від дитячих будинків та будинків сімейного типу?

— В основі роботи СОС-містечка — сімейний підхід у довгостроковій опіці дітей, які залишилися без піклування батьків і соціальних сиріт. Кожна дитина може розраховувати на постійну турботу про неї, тобто важливою та центральною фігурою в СОС-містечку є мама. Вона вибудовує близькі стосунки з кожною дитиною, забезпечує її захищеність, дає їй любов, стабільність і безпеку. Щоб стати СОС-мамою треба пройти професійну підготовку. Жінка може бути за спеціальністю педагогом, а може мати й зовсім іншу професію, але пройти спецпідготовку (програма затверджена Міністерством сім’ї, молоді та спорту України). Крім так званого обов’язкового компонента з педагогіки, психології, основ прав дитини, багато годин передбачено для проведення різноманітних тренінгів із СОС-програми, які складаються також зі стажування в СОС-містечках за кордоном. Навчання однієї мами коштує близько трьох тисяч євро. Сьогодні ми підготували чотири мами-виховательки та дві сімейні помічниці. До речі, ми продовжуємо конкурс для тих жінок, які хотіли б стати дитячим вихователем і СОС-мамою. Тільки коли кандидатка на СОС-маму буде готова до цієї ролі — вона приступить до своїх обов’язків. До речі, мама живе в одному будинку разом із дітьми, веде домашнє господарство, займається розвитком і вихованням дітей. Вона добре знає і поважає історію кожної дитини, навіть яку релігію сповідувала її сім’я. Саме мама моделює сімейні взаємини в сім’ї.

У СОС-містечках діти можуть жити до 14 — 18 років, а після цього вони переселяються в так званий молодіжний будинок. Він буде недалеко від їхнього колишнього житла. У молодіжних будинках будуть жити юнаки та дівчата, які вже вчаться чи працюють. Але це не означає, що молодих людей залишили без пiклування, ні. У СОС- Молодіжних будинках їм допомагає пристосуватися і вирішувати проблеми вихователь. Його можна назвати старшим другом дітей. Я хочу підкреслити, що «СОС-Кіндердоф Інтернешнл» ніколи не кидає напризволяще своїх підопічних. За долею кожної дитини уважно стежать упродовж усього її життя. Щорічно разом із мамою й адміністрацією СОС-містечка, за участю самих дітей, складають план розвитку дитини, де враховуються її індивідуальність, здібності та фізіологічні потреби. Наприклад, якщо потрібні консультації лікарів, оплата репетиторів, відвідування гуртків, спортивних і музичних шкіл, психологічна чи психотерапевтична допомога, все дитина отримає в повному обсязі. Наша організація вважає найголовнішим у своїй роботі, виходячи з Конвенції ООН, захищати інтереси та права дитини.

— Звiдки ви братимете дітей, які житимуть у вашому Дитячому містечку?

— Дітьми СОС-містечка стануть сироти та діти без батьківської опіки, які проживають у Броварах та Київській області. Органи опіки, відділи сім’ї та молоді разом із адміністрацією СОС-містечка, враховуючи думку мам, будуть передавати дітей-сиріт для життя в СОС-містечку. Зрозумійте правильно: головне — визначити чи буде життя в нашому дитячому містечку кращим місцем для розвитку та захисту дитини. Дуже важливо, щоб опіка була правильно оформлена юридично. Дитину обов’язково обстежують медики, психологи. Нам важливо знати про фізичні та розумові здібності дитини. Адже для дітей із особливими потребами потрібний спеціальний догляд, який їм у СОС-містечку неможливо надати. Проте якщо ми дитину взяли, а вона захворіла, то всю необхідну медичну допомогу вона отримає в повному обсязі. Навіть після повноліття, якщо дитина потребує підтримки, вона її отримає. Ми беремо сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, чи дітей, яких не можуть виховувати родичі (наприклад, мама підкинула дитину старій бабусі, а в неї немає сил займатися вихованням). Хочу підкреслити, що якщо в дитини є рідні, навіть коли вона буде перебувати в СОС-містечку, ми будемо робити все, щоб вона спілкувалася з родичами. Якщо їхні візити не шкодять дитині, то завдання одного з наших співробітників підтримувати контакти дітей з родичами. Ми не проти листування, зустрічей і навіть будемо організовувати поїздки у гості, приймати родичів у мiстечку в СОС-сім’ї.

Наше головне завдання: допомогти кожній конкретній дитині. Тому головне — сім’я, яка є частиною суспільства. Діти повинні бути інтегровані в місцеву громаду. Сім’ї житимуть у СОС-містечку, але діти не будуть під замком. Вони відвідуватимуть місцеві дитсадки, школи. Якщо знадобиться медична допомога, вона буде надана в місцевій поліклініці чи лікарні. Діти зможуть ходити в гості, до них будуть приходити друзі й однолітки. Двері СОС- містечка відкриті для всіх, хто побажає допомогти дітям.

— Чи розпочалася робота по створенню СОС-сімей, скільки таких сімей створено сьогодні? З якими проблемами ви стикаєтесь?

— Так, з 28 липня цього року ми взяли під довготривалу опіку двох дітей — дівчаток, заснували дві СОС-сім’ї. Поки буде йти будівництво містечка, ми будемо формувати СОС-сім’ї, надаючи мамі-виховательці спочатку одну дитину, через декілька місяців — другу, враховуючи вік, особливості розвитку та здоров’я дітей, створюючи всі необхідні умови на орендованих квартирах. Днями буде вирішуватися питання про заснування третьої СОС-сім’ї, в якій мама отримає зразу трьох дітей, оскільки вони є рідними братами та сестрами. Для тих дітей, яких ми прийняли до СОС-містечка та плануємо прийняти ще, було проведено засідання медико- психолого-педагогічної комісії, куди увійшли найкращі фахівці України, саме за результатами роботи цієї комісії будуть визначені індивідуальні плани розвитку дитини, необхідної корекції їх здоров’я, навчання, виховання. Так що робота розпочалась! А щодо проблем... Їх, мабуть, завжди буде багато. Зараз ми намагаємось з’ясувати, якими державними пільгами та виплатами можуть користуватися діти, що потрапляють до СОС-містечка. Виявляється, що, так як термін «СОС-Дитяче містечко» не вживається в українських законах (і не може вживатися, адже його тільки створено), на наших дітей не розповсюджуються ті виплати, які гарантуються, наприклад, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу. Так, ми не увійшли до переліку організацій, якi отримують кошти відповідно до вимог указу Президента про принцип: «Гроші ходять за дитиною» — до наших дітей гроші поки що не ходять. Може комусь із чиновників стане соромно, що українські діти- сироти повинні утримуватись лише на кошти іноземних спонсорів і нас включать до переліку організацій, які отримують державну підтримку? Величезною проблемою є надзвичайна складність українського податкового законодавства у благодійній сфері. Для прикладу наведу таке: йде наша СОС-мама з дитиною по вулиці. Дитя просить купити морозиво. Якщо наша мама буде виконувати фінансову дисципліну, вона повинна відмовити дитині. Чому? Тому, що продавець не надасть фіскальний чек, а наша вихователька, згідно з українським законодавством, повинна за кожну покупку прикладати такий документ до фінансового звіту. А чи може мама купити картоплю у бабусі на ринку чи будь-яку річ? Ні, каже українське законодавство, якщо вона не звернулася до директора ринку, не отримала чек і не сплатила 13% від суми покупки, зробленої в тієї бабусі, адже бабуся приховала від держави податок на доход фізичних осіб! Скажете, маразм? Поясніть це податковому інспектору і заодно аудиторовi, який буде нас перевіряти...

ХТО В МІСТЕЧКУ ГОЛОВНИЙ

— Пане Олександре, яка структура СОС-містечка?

— На чолі всіх процесів, тих, що відбуваються в містечку, стоїть директор, і він відповідає за всю діяльність містечка: починаючи від утримування дитини, захисту її прав та інтересів (він, до речі, є офіційним опікуном дітей), до господарських, фінансових питань, організації життя сімей та інше. Безпосередньо з дітьми працюють мами, а зі старшими дітьми — молодіжні наставники. Але мами мають право на вихідний чи відпустку, вони можуть захворіти, і тоді до виховання дітей приєднуються СОС-тітки, які постійно живуть в містечку, або СОС-помічниці, які приїжджають для надання конкретної допомоги сім’ї. Тітки допомагають мамам виховувати дітей. Вони підміняють маму за час її відсутності та допомагають у веденні домашнього господарства. У СОС-містечку ще працює персонал, який підтримуює мам : педагог, соціальний працівник, психолог, адміністративна служба (бухгалтер, секретар, водій, майстер, охоронці).

В Україні СОС-мамами можуть стати жінки від 30 до 45 років. Ми налаштовані на довготривалу роботу наших співробітників (бажано років 15). СОС-мамами можуть бути самотні жінки з педагогічним досвідом чи без, розлучені жінки, а також удови. У них можуть бути власні діти, але вони не повинні бути під опікою матерів. Таких жінок не тільки в нашій країні, але й у всьому світі дуже багато. У них багато нерозтраченої енергії, любові та бажання допомогти знедоленим дітям. Коли жінки стають СОС-мамами, вони буквально приростають душею до дітей. СОС-містечка успішно функціонують у Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії, Казахстані, Киргизстані, Узбекистані, країнах Прибалтики.

Наприклад, у цих країнах уже кілька років успішно функціонують СОС-містечка. Накопичено величезний досвід роботи, який дав прекрасні результати. У СОС-містечках використовуються новаторські методи у вихованні. Діти оточені теплом, ласкою, турботою, кожній дитині надається можливість реалізувати свої здібності, враховуються її інтереси й талант. Вони отримують не лише сімейний затишок, але й повноцінну освіту, навички для того, щоб ставши дорослими, бути успішними й активними членами суспільства. Усі фінансові питання сім’ї бере на себе адміністрація містечка, численні спонсори з різних країн. Хочемо ще раз підкреслити: ми маємо надії, що і в Україні знайдуться благодійники, які захочуть допомагати українським дітям-сиротам.

— Як скоро буде реалізовано в життя проект СОС-містечка в Україні?

— Через рік будемо святкувати новосілля в містечку. За цей період ми повинні заснувати сім—десять СОС-родин. Хоча будь-яка велика справа народжується не просто, але оптимізм вселяє розуміння нашої проблеми, що необхідне створення та підтримка СОС-містечка також i на державному рівні. Нам доводиться багато узгоджувати документів, спілкуватися з різними людьми. Радує, що їхні очі добрішають, коли вони дізнаються, що в нашій країні хочуть реалізувати проект, який допоможе поліпшити життя знедолених дітей, аби якомога більше маленьких громадян України стали щасливішими.