Спадок за кордоном: турботи, борги і, може, трохи грошей

Хто з нас не мріяв про тьотю Розу з Бразилії, де багато-багато диких мавп, чи один із дванадцяти стільців, залишених Кісі Вороб`янінову. Та отримати спадок, ще й за кордоном, для українського громадянина непросто. Виявляється, сумний досвід героя Ільфа і Петрова не така вже й казка, а, швидше, реальність і сьогоднішнього дня. Про це та про дещо інше в розмові з віце-президентом Укрінюрколегії Віктором Сторожуном.

- Вікторе Васильовичу, зазвичай українські громадяни звикли до того, що Укрінюрколегія - це монополіст у галузі спадкового права, чи не так?

- На сьогодні Укрінюрколегія - звичайне юридичне об`єднання, зареєстроване в Міністерстві юстиції. Проте й дотепер спадкові справи є одним з основних і, звичайно, найбільш фінансово привабливих напрямків роботи. Я не можу сказати, що ми втратили якісь привілеї, але працювати стало набагато складніше. Зараз за все треба платити. Будь-яке звернення, будь-який запит пов`язані з оплатою так званих додаткових послуг (у чому ці послуги - важко сказати). Хоч це й державні установи.

- Чи захищена людина від шахрайства в цій сфері спадкового права?

- Якщо людина звертається в Укрінюрколегію, то вона може бути певна, що її не обдурять. Це єдине, що я можу твердо сказати. Особливість нашої роботи - ми не беремо авансу. Лише після успішного завершення роботи громадянин відшкодовує витрати за роботу адвоката, але і ця сума обмежується певним відсотком (15% - Авт.) Випадків шахрайства, на жаль, дуже багато, як із боку наших доморощених, так й іноземних адвокатів. Непоодинокі такі випадки. До нас звернулася людина ще 1993 року. Однак потім чомусь відмовилася від послуг. Виявилося, до їх села приїхав адвокат з Німеччини Карл Затінген, який взявся допомогти в одержанні спадку. Йому клієнти передають більшість свідоцтв по родині та необхідні документи. Він повертається в Німеччину, оформлений як опікун. Отримує спадщину, але в Україну її повертати не збирається. Він її просто привласнив. Тільки через три роки ця людина звернулася до Укрінюрколегії. Після нашого втручання вдалося повернути лише частину спадку, хоча горе-адвокат і був притягнутий до кримінальної відповідальності. Ми ставимо питання й про порушення судової справи проти банку, який виплатив ці гроші. Думаю, єдиний спосіб уникнути обману - доручити ведення своїх справ тим, кому довіряєш.

- Отож, ви знову претендуєте на монополію в цій сфері?

- Так склалося історично. І, певне, ще довго буде продовжуватися. Адже є такі складні справи, які ми проводимо по п`ять і більше років. Миттєве отримання матеріальної віддачі (чого прагнуть новостворені фірми) тут неможливе. У кращому випадку проходить півроку. Справи накопичують декілька томів документів. Тільки в моєму провадженні зараз до півтораста незакінчених справ, і усі вони неоплачені. Проте ми віримо в їх успіх, і тому працюємо. Звичайно, жоден адвокат в Україні не буде працювати на таких умовах.

- Якою була сума найбільшого спадку?

- У справі, яку я провадив, сума спадку становила $6 млн. Проте "мільйонні" справи трапляються дуже рідко. Не знаю, чому люди, коли вони чують про спадщину, думають, що там обов`язково мільйон. На жаль, часто виходить навпаки. Після звернення громадян, ми завжди проводимо розслідування. Адже може виявитися, що в спадок людина залишила тільки борги. У чверті всіх справ так і трапляється.

- Що відбувається зі спадком, якщо його не затребовано?

- Ці гроші переходять у державну казну. Проте не в нашу. В Україні термін для прийняття спадщини шість місяців. А в Німеччині, наприклад, термін заяви претензій на спадщину - 30 років. Звичайно, проходить якийсь час після смерті людини, і якщо спадкоємці не знайшлися, то гроші переходять у власність держави. Однак протягом 30 років претензії спадкоємців можуть бути задоволені. У мене є такі випадки. За нашим зверненням клієнту виплатили спадок, що ще п`ять років тому перейшов у казну Баварії.

- Чи є громадяни, що претендують на спадок в Україні?

- Так, ми називаємо такі справи "зворотніми". Вони реальні тільки, коли в Києві чи іншому великому місті залишилася нерухомість. Бо де ж грошові збереження, й до кого пред`являти претензії. Немає не лише законодавчого механізму їх одержання, а й самих грошей, які "ковтнули" радянські банки.

- А міг би сьогодні Кіса Вороб`янинов отримати компенсацію за відібраний державою спадок?

- У нас термін прийняття спадку всього шість місяців. І якщо майно відійде до держави, то назад його вже не повернути. У нас діє спадкове право соціалістичне. Пробачте, але й племінник померлого вже не спадкоємець. Якщо мій дядько не залишив заповіт, то я вже права на спадщину не маю. За кордоном же коло спадкоємців практично не обмежене. Спадок переходить до держави лише за відсутністі спадкоємців. У нас же право на спадок суттєво звужене. Хоча й державне мито на спадщину становить усього 0,1%. Тоді як у інших країнах воно залежить від розміру спадку і родинних стосунків спадкоємця і спадкодавця. Звичайно, варто переглянути цей момент, але водночас і розширити коло спадкоємців.