Стріли амура в міліцейському виконанні і в супроводі "Беркута"

"Розшукується зниклий у невідомому напрямі Омар. Його новорічний "сюрприз" дуже логічно вписується у текст відповідної статті КК України", - розповів для "Дня" конфіденційний, далеко не рядовий учасник операції, успішно проведеної в новорічну ніч на вулиці Купріна.

Операція розроблялася за всіма правилами міліцейського мистецтва. До участі в ній залучили наймужніших, найуспішніших і озброєний до зубів загін "Беркут". Керувати діями підлеглих узявся сам начальник управління МВС у Хмельницькому Петро Сарело - полковник, гартований у переможних поєдинках з організованою і звичайною злочинністю.

Передбачивши всі можливі і навіть неможливі ситуації, провели рекогнацирування на місцевості, розставили "багнети" на входах до дев`ятиповерхового будинку і найнеймовірніших виходах із нього. Бо тут, в одному з помешкань будинку, що на вулиці Купріна, як зателефонував напередодні невідомий доброзичливець, патріот батьківщини, до чергового обласного управління МВС, - технічна документація на найновітнішу, найтаємнішу зброю. "Злочинець, уже давно завербований чи то ізраїльською розвідкою, чи то американською, чи то обома зразу, - високий чин в одній із військових частин, дислокованих у Хмельницькому. Має пістолет, три автомати і 16 магазинів з набоями. Відстрілюватиметься до останнього патрона", - застеріг напередодні той самий невідомий доброзичливець...

Не спало місто, не дивилося солодкі сни. Воно зустрічало новий 1998 рік. Місто й гадки не мало, що в ці врочисті хвилини геть розтривожені люди в погонах, у камуфляжних строях ладні накласти головами, аби тільки техдокументація, плід колективної думки інженерів-зброярів України, якому ціни немає, не потрапила до чужих загребущих рук, аби заслужена кара упала на грішну голову запроданця. Рядові учасники операції думали про свій високий обов`язок, якому заприсягнули. Старші й найстарші - також про обов`язок і, поміж тим, дивилися на зірки, що сяяли на синьому новорічному небі. Тільки б не зачаруватися цією прекрасною ніччю, що впала легким приморозком і веселим сніжком на рідний Хмельницький!

Ніхто не знав достеменно, що саме чекає на нього, коли, нарешті, заслужений полковник віддасть команду: "З Богом, хлопці!.." Обмине куля-дурепа на цей раз, чи, бува, зрадить лиха доля?..

Мешканці цього дев`ятиповерхового будинку, мабуть, завважили, що невдовзі має відбутися щось дуже геройське, відважне та серйозне. І спостережливі випадкові перехожі, мабуть, таки з`ясували, що, поки місто весело гуляє, зустрічає Новий рік, вартові правопорядку, як кажуть, на посту.

Вартові ж діяли, як сказано у перших рядках цієї розповіді, за заздалегідь розробленою схемою. За всіма правилами та інструкціями. Коли вже всі зайняли свої місця, передова група обережно, аби нікого не сполохати, наблизилася до дверей названої "доброзичливцем" квартири. Відтак керівник операції натиснув на кнопку дзвінка і... Двері відчинила симпатична дівчина, 24-х років, яка й справді викладає іноземну мову в одному з військових навчальних закладів. Почувши, чому та навіщо прибули несподівані нічні гості, вона сплеснула у долоні: "Омар?!".

То була сцена, гідна пера незабутнього Гоголя. Тільки йому було б до снаги та хисту розповісти про емоції людей, які, нарешті, второпали, що їх жорстоко ошукали. Бо під час наступних, не передбачених міліцейською операцією, подій з'ясувалося ось що: зустрічалася ця дівчина з Омаром, громадянином Сирії, який тут, у Хмельницькому, навчається. Невдовзі, розповіла господарка квартири, вона показала Омарові на двері. Відтоді невдаха-залицяльник по-різному спрямовує свої амурні стріли в бік цієї дівчини. Напередодні дав роботу військовій контррозвідці, на цей раз - міліціонерам.