«Світло» й «тіні» зовнішнього тестування

За останні роки ми були свідками різних кампаній боротьби з корупцією. Здебільшого вони закінчувалися нічим. Часто корупція, витіснена з одних сфер, перетікала в інші або змінювала форми. Гірше, коли боротьба з корупцією породжувала потворні явища, що лягали тягарем на плечі тисяч, а то й мільйонів людей. Останній приклад — введення тендерів. Ніби на початку все виглядало добре, благородно. А в що це вилилося? Створило чималі труднощі в діяльності державних організацій, призвело до вимивання їхніх коштів. Навіть існувала думка, що тендери були одним із чинників інфляційних процесів.

Коли заходить мова про зовнішнє тестування, то його прихильники звертають увагу саме на те, що воно викорінить корупцію при вступі до вищих навчальних закладів. З цією тезою варто погодитися. Зовнішнє тестування створює можливість для цього. Інша справа, чи ця можливість стане дійсністю.

Незалежне зовнішнє оцінювання має численних критиків. І ця критика викликає чималий суспільний резонанс. Інакше й бути не може. Адже воно багато що міняє в освітній системі і традиціях, які ми мали. Зовнішнє тестування, як і будь-яке реформаторське нововведення (пригадайте хоча б нашу невдалу адміністративну реформу), породжує в деяких людей непевність, незадоволення. Здебільшого, критика зводиться до того, що воно недосконале, і саме через свою недосконалість може створити чимало проблем для абітурієнтів. Дійсно, пропонована система незалежного зовнішнього оцінювання далеко не ідеальна, недостатньо апробована, хтось може залишитися (й залишиться) за її бортом. Проте тут виникає питання: а хіба нинішня система вступу не має своїх вад?

Але не про технічні моменти хотілося б вести мову. Про них уже багато сказано. Хотілося б звернути увагу на інше — як незалежне зовнішнє оцінювання вплине на нашу систему освіти. Тут є свої плюси і мінуси. Про плюси вже мова йшла — це ймовірне усунення корупції при вступі до ВНЗ. Звісно, якщо ця корупція не набуде нових форм.

Зовнішнє тестування має всі шанси суттєво вплинути на зміну освітніх пріоритетів. На жаль, доводиться констатувати, що рівень знань випускників шкіл останнім часом знизився. На це є різні причини. Не будемо на них зупинятися, оскільки це тема окремої розмови. Зверну увагу лише на один момент. Оцінювання знань у школі тепер не має важливого значення для подальшої «освітньої кар’єри». При вступі у ВНЗ шкільний атестат фактично не враховується. Або враховується дуже мало. Звідси відсутність бажання «гризти шкільну науку». До речі, за радянських часів оцінки шкільного атестату враховувалися при вступі у ВНЗ. А зараз у деяких розвинутих країнах, наскільки мені відомо, вступ до ВНЗ здійснюється на основі конкурсу атестатів. І, як на мене, це дуже правильно, оскільки піднімає значення середньої школи, змушує дітей вчитися в ній. Та й, зрештою, хто реально може оцінити знання учня, як не вчитель, котрий з ним систематично працює?

Незалежне зовнішнє оцінювання (принаймні, в нинішньому вигляді), а також теперішні правила вступу до ВНЗ можуть ще більше знецінити систему шкільного навчання. Тепер уже ні атестат, ні золота медаль, ні перемога в учнівських олімпіадах, конкурсах при вступі до ВНЗ практично не матимуть значення. Не матиме значення й довузівська підготовка, яка здійснювалася деякими ВНЗ і мала свої позитивні сторони.

Тепер учень може й не напружуватися, навчаючись у школі. Йому достатньо буде вибрати два-три предмети, необхідних для вступу, і підшукати собі хорошого «тестового» репетитора.

Не буду говорити про те, що тестова форма перевірки далеко не досконала. Вона зорієнтована на фрагментарне й формалізоване знання і не враховує деяких важливих моментів. З допомогою тестів важко визначити, наскільки знання є систематизованим, наскільки учень здатен їх творчо використовувати і т.д.

Якщо буде збережена нинішня форма зовнішнього тестування, ми матимемо чималі проблеми з підготовкою учнів у середній школі. Чи потрібно це нам? І чи виграє від цього освіта?

Кажу про це зовсім не для того, щоб скомпрометувати незалежне зовнішнє оцінювання. Дозволю собі повторити ще одну банальну істину: не помиляється той, хто нічого не робить. Треба віддати належне нинішньому Міністерству освіти і науки України і, зокрема, міністру І. Вакарчуку. Вони, попри непросту ситуацію, ризикнули піти на широкомасштабне зовнішнє тестування. Тут будуть помилки. Будуть і незадоволені. Це закономірно.

Питання в тому, щоб досвід незалежного зовнішнього оцінювання був усебічно проаналізований і щоб були зроблені відповідні висновки. Принаймні, не вважаю, що цьогорічна система зовнішнього незалежного оцінювання і правила прийому до ВНЗ мають бути законсервовані.

І на завершення кілька пропозицій. По-перше, не варто робити зовнішнє тестування тотальним. Нині корупція при вступі до ВНЗ стосується переважно місць, що виділяються під державне замовлення. При вступі на платну форму навчання (а ще й при нинішній демократичній ситуації) реально ніякої корупції не існує. Тому зовнішнє тестування мало би враховуватися при вступі на місця, що виділяються під державне замовлення. При вступі на платне навчання воно не мало би бути обов’язковим. По-друге, вимагає покращення сама система зовнішнього тестування. На нашу думку, варто проводити тестування не з кількох дисциплін окремо. А розробити один тест з переважної більшості предметів, які вивчаються в школі. Такі тести при відповідному врахуванні набраних балів з профілюючих дисциплін практикувалися при вступі і в Острозьку академію, і в Києво-Могилянську. Як на мене, вони себе виправдовують і водночас стимулюють підготовку учнів у середній школі. Можливо, варто більш уважніше поставитися до такого досвіду. Нарешті, по-третє. При вступі у ВНЗ слід враховувати не лише бали зовнішнього тестування, а й бали атестату, перемоги в учнівських олімпіадах, конкурсах, які проводяться під егідою МОН. Врахування всіх цих моментів дасть не лише змогу більш об’єктивно оцінити знання вступників, а й стимулювати розвиток середньої школи.