Театральні курйози

***

Одного разу за лаштунки Александрінського театру зайшов Микола I в супроводі ад’ютанта. Їм зустрівся знаменитий трагічний актор В.Каратигін.

— Послухай, Каратигін, — сказав цар, — кажуть, ти добре представляєш осіб. Зобрази-но мене.

— Не смію.

— Я наказую!

— Накази Вашої Величності виконуються неухильно, — по-гвардійському викарбував Каратигін.

Тут же він набрав відповідної пози, задер голову, очі його стали олов’яними. І голосом царя недбало через плече кинув ад’ютанту:

— Слышишь, пошли-ка актеришке Каратыгину корзину шампанского.

Задоволений цар розсміявся і прорік:

— Бути тому.

Вранці актору додому був доставлений кошик шампанського.

***

Олександр Миколайович Вертінський давав концерт у малому клубі Мінська. Перед виступом вони з піаністом М.Брохесом вирішили спробувати, як звучить рояль. Виявилося, що гірше нікуди. Викликали директора. Той розвів руками, зітхнув і вимовив: «Олександре Миколайовичу, це історичний рояль — на ньому відмовлявся грати ще сам Шопен».

***

На одній з вистав «Євгенія Онєгіна» пістолет не вистрілив. Онєгін «не розгубився» і вдарив супротивника ногою. «Тямущий» Ленський з криком: «Яка підступність! Я зрозумів усе — чобіт отруєно!» — впав і помер.

***

Одна провінційна примадонна відрізнялася надзвичайно безглуздою і скандальною вдачею. На репетиції «Тоски» Пуччині вона ухитрилася так розлютити робітників сцени, що вони вирішили їй помститися.

Фінальна сцена опери. Героїня, роль якої виконувала примадонна, кидається з муру фортеці. Звичайно за лаштунками підкладалися м’які мати, на які благополучно приземлялася актриса. Але цього разу робітники замість матів встановили батут, і, на превеликий подив публіки, Флорія Тоска, замість того щоб розбитися об каміння, якийсь час витончено «пурхала» в повітрі.

***

В Одесі в опереті «Прекрасна Олена» артист Терський, чоловік дуже показний, грав Ахілла. Бажаючи не залишитися непоміченим, він на репетиції попросив досвідченого актора вказати яку-небудь нову деталь у ролі: «Ви бачили французів, порадьте, будь ласка, як би мені покартинніше вийти і заспівати вихідний куплет». Актор розповів Терському, як грав один француз: він стрімко вибігав на сцену, робив салют мечем, ставив ліву ногу на суфлерську будку і співав куплет.

Терському дуже сподобалась ця порада, і він пообіцяв на славу опрацювати «французьку деталь». Антрепренер тільки хитав головою.

На виставі Терський надів нові сандалі на слизькій шкіряній підошві, стрімко вилетів на сцену і тільки заніс ліву ногу над будкою суфлера, як посковзнувся і впав на весь свій богатирський зріст на спину. Суфлерська будка полетіла в оркестр просто на капельмейстера-чеха, який тільки й знайшовся, що сказати: «Навіщо це мені?» Правою ногою актор ударив суфлера, той від переляку упустив книгу і заховався під сценою, а сам Терський, лежачи не спині, мужньо проспівав свій куплет.

***

Провінційний актор Спірідонов, якого товариші по сцені звали просто Спіря, своїх ролей ніколи не знав, та й з п’єсами, в яких грав, був мало знайомий. У якійсь мелодрамі в першому акті Спіря повинен був убити одного з героїв, але, не знаючи достоту, кого саме, накинувся на першого-ліпшого:

— То помри ж, лиходію!

Замахнувся кинджалом і почув тихий шепіт:

— Не мене, не мене, Спірю...

Спіря підбіг до іншого:

— О, підступний! То це ти?

І знову чує:

— Ні, Спірю!

До третього — і знову осічка. Тоді, довго не роздумуючи, Спіря проткнув кинджалом себе і впав замертво. Найкумедніше те, що після цього він продовжував грати як ні в чому не бувало ще чотири акти.

***

Наприкінці 80-х років минулого століття в Петербурзі з великим успіхом ішов балет Пуні «Фараонова донька», поставлений Маріусом Петіпа. У першому акті фігурував лев, який спочатку дефілював скелею, а потім, убитий стрілою мисливця, падав донизу. Лева зображав постійний статист. Одного разу він захворів, і його довелося терміново замінити іншим статистом.

Вистава почалася. Спочатку все йшло як по маслу. Лев поважно пройшовся скелею. Мисливець вистрілив, стріла полетіла... і ось тут сталася несподіванка. Уражений стрілою лев явно злякався висоти і в нерішучості тупцював на краю скелі, винувато поглядаючи на балетмейстера, який від жаху захолов за лаштунками. Зневірений Петіпа показав кулак.

І тут сталося чудо... Лев підвівся на задні лапи, перехрестився правою передньою і стрибнув донизу.

***

Перший вихід Е.Копеляна на підмостки. Він дуже хвилювався. Його буквально силою виштовхнули з тацею на сцену, де на троні сидів М.Монахов. Але Монахов чомусь дивився не на Копеляна, а повз нього. Коли Копелян обернувся, то, на свій жах, побачив, що увійшов на сцену через вікно. Він кинув тацю і в паніці побіг за лаштунки. Після вистави довелося йти вибачатися перед Миколою Федоровичем. Той з посмішкою подивився на молодого артиста і сказав:

— Те, що ти увійшов через вікно — півбіди, а ось те, що пішов у камін — біда!

***

Коли в Петербурзі з величезним успіхом вперше пройшла «Прекрасна Олена» Оффенбаха, якийсь провінційний антрепренер надіслав до столичної театральної бібліотеки запит щодо вартості оркестровки, партитури та лібрето оффенбахівської опери.

Бібліотека відповіла, що оркестровка і партитура коштували 300 карбованців, а лібрето — 50 копійок. Тоді антрепренер телеграфував: «Висилайте лібрето, музику підберемо самі».

***

Відомий провінційний актор і режисер Н.Милославський, зображаючи помираючого Моора в трагедії Шіллера «Розбійники», вимовляв текст дуже слабким голосом. З гальорки закричали: «Голосніше!» Анітрохи не зніяковівши, Милославський пояснив на все горло: «Моор помирає, голосніше балакати не може».

***

У Куйбишевському крайовому театрі музичної комедії актор Н.Радошанський відзначав двадцять п’ять років сценічної діяльності. Глядачі його дуже любили. В другому акті оперети Стрельникова «Серце поета», як тільки він вийшов на сцену, публіка піднялася з місць і влаштувала йому бурхливу овацію. Після чого під регіт усього залу Радошанський вимовив належну йому за роллю фразу: «Так урочисто мене ще не зустрічали в жодному шинку».

***

Москва. Михайловський манеж. Трупа на гастролях давала «Тараса Бульбу». У сцені, де Тарас убиває свого сина, актор, який виконував роль Тараса Бульби, ніяк не міг стягти з плеча рушницю, що зачепилася, і тільки примовляв собі: «Зачекай, Андрію, от зараз я тебе й вб’ю!»

Андрій терпляче чекав, а рушниця все ніяк не піддавалася. Нарешті, розплутавши ремінь, Тарас вигукнув: «Я тебе породив, я тебе й уб’ю!» — і натиснув на курок...

Осічка. «Зачекай, Андрію, я тебе зараз уб’ю! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!» — знову запричитав Тарас, марно натискаючи на курок рушниці під несамовитий регіт залу.

За лаштунками хтось змилувався над бідолахою-актором і вдарив дошкою об підлогу, імітуючи постріл... Та, на жаль, у цей момент Бульба в повному розпачі вже рубав Андрія шаблею.

***

Імператорський Александрінський театр. Іде «На жвавому місці» О.Островського.

На сцені — В.Давидов у ролі господаря заїжджого двора і К.Варламов — у ролі ямщика. Обоє абсолютно не знають тексту, а суфлера немає.

Давидов: «Ну то що, братику, коней розпріг, вівса їм дав?»

Варламов: «Розпріг коняток, батечку, вівса їм дав — усе гаразд»

Пауза.

Давидов: «Щось я хвилююся, як там наші коні. Чи розпріг ти їх, братику? Чи дав їм вівса?»

Варламов: «І не турбуйтеся. Розпріг я коней, вівса дав, любий батечку».

Довга пауза.

Зрештою, Давидов з роздратуванням: «Ну, от що я тобі скажу. Йди запрягай знову, а то ми звідси ніколи в житті не поїдемо».