Тендітний єгер
Нинi вже нiкого не подивуєш, що наша прекрасна половина замiнює чоловiкiв буквально в усьому. Та щоб у такiй професiї? Я дзвонив задля цiкавостi в УТМР України. Мовляв, чи працює десь у вашому, окремо взятому господарствi єгерем бодай одна жiнка? Hа протилежному кiнцi дроту довго мовчали, щось пригадували, однак нiчого путнього на цей рахунок не вiдповiли. I тодi менi особисто, як мисливцю, стало неабияк гонорово, що така жiнка насправдi є. I працює вона єгерем, у Берегометському лiсомисливському господарствi, яке є кращим в Українi. Шанобливо називаю її iм’я. Це — Зiна Олексiївна Боднарюк, котра, крiм своєї основної єгерської професiї, сьогоднi дасть фори чоловiкам i в багатьох iнших справах. Як висловлюється про неї її начальник О. В. Марчук, Зiна Олексiївна (на вигляд вона дуже тендiтна) i дров нарубає, i мисливцiв умiло за номерами розставить, i звiрину обереже, аби не переводилася та примножувалася в цiй чудовiй мiсцинi Буковинських Карпат.
Усього 10 кiлометрiв до урочища Майдан, де постiйно живе i працює подружжя єгерiв Боднарюкiв. Вiд Мигового сюди — рукою подати, а коли їдеш, то наче цiлу вiчнiсть. Бо як не ремонтуй i не старайся, все одно вередлива рiчка Мигiвчанка навiть при незначному пiдняттi вод руйнує i все пiдряд змiтає на своєму шляху. Та нас порятувало те, що в урочищi вода лише пробувала свої «м’язи» перед головним ударом на низиннi вiдтинки єдиної дороги. Коли нарештi прибули на мисливську базу, де господарює Зiна та її чоловiк Василь, все велося, як i кожного дня. Пiсля обходу закрiпленої мисливської дiльницi (а це лягає в основному на чоловiчi плечi) подружжя поралося бiля худоби, коней, пасiки. З самого рання Зiна Олексiївна оглянула також музей мисливства, де зiбрана унiкальна колекцiя представникiв дикої фауни Буковинських Карпат. Час пiдтинає «здоров’я» шкурам, рогам, чучелам. Та саме завдяки турботi Зiни всi вони в такому станi, наче щойно зiбранi й виставленi. Багато з цих експонатiв демонструвалися на рiзних виставках, окремi удостоєнi медалей європейського класу. Тож i догляд за ними якнайретельнiший.
— Але ж ви єгер, а це такi невластивi для жiнки турботи — боротьба з браконьєрством, органiзацiя полювання...
— Ось ви про що, — усмiхається Зiна. — Але ж нас двоє. Що найважче, тобто обхiд та охорона мисливської дiльницi, то лягає на плечi Василя, а решту турбот беру на себе. Коли добре, коли не зовсiм — нехай начальство скаже. Та, повiрте, за вiсiм рокiв роботи на цiй базi для нас все тут стало таким звичним i близьким, що, здається, на цiле життя.
Зiна Олексiївна говорить i про втрати. Коли загiтували її сюди разом iз чоловiком на роботу, вона передусiм гаряче взялася доглядати вольєр природного типу на 5-гектарнiй дiлянцi, де свого часу оленi, косулi та кабани ходили, наче на фермi. Та в силу так званих «реформаторських» новацiй раптом стало не до вольєру, i праця, що плекалася роками, одного чудового дня не без пiдказки «згори» була пущена за вiтром.
— Та добре, що хоч сьогоднi спам’яталися, — каже начальник мисливського господарства О. В. Марчук. — Маємо надiю, що втрачений вольєр не тiльки вiдновимо, а й значно його розширимо, бо в цiлому по держлiсгоспу змiцнюється кормова база для дикої фауни. I що найголовнiше для вiдродження цiєї справи — наявнiсть досвiдчених єгерiв, серед яких перша скрипка належить Зiнi Олексiївнi.
I не тiльки в цьому. Рiк у рiк господарство Марчука залюбки навiдують iноземнi мисливцi, зокрема з Iспанiї, Словаччини та Hiмеччини. Hародець битий та ще й до всього дуже вибагливий. Що вабить його в таку глухомань? Екзотика? Це теж. Бо тiльки тут, у Буковинських Карпатах, iноземнi мисливцi, крiм звiрiв, вiч-на-вiч зустрiчаються ще й з дикою незайманою природою. Але ж i сервiс європейський їм викладай. То лише одному Богу вiдомо, як цього вдалося добитися Марчуку. Пам’ятнi для iноземцiв вiдвiдини екзотичного куточка передусiм тим, що єгер Зiна дивує їх фiрмовими вишуканими стравами. Знає з досвiду, що кому до смаку та вподоби. Та нi iспанцi, нi нiмцi (а я, до речi, був цьому свiдком) нiколи не вiдмовляються вiд смажених у сметанi бiлих грибiв, якихось вишуканих голубцiв та знаменитого бануша з бринзою, що, повiрте, є однiєю з фiрмових вiзиток подружжя єгерiв Боднарюкiв.
...День хилиться до заходу, а Василь тiльки-но квапиться на свiй єгерський обхiд.
— Чому так пiзно?
— То як коли, — пояснює Зiна Олексiївна. — Браконьєр нинi пiшов хитрющий, пiдступнiший. Ось кiлька днiв тому, як порушники не маневрували та маскувалися, ми все одно їх виявили...
