Точка кипіння

Нещодавно Сумщину сколихнула резонансна подія: учасники антитерористичної операції заблокували виїзд з місцевого автовокзалу Сум, де їм начебто відмовляють у пільговому проїзді. Після приїзду наряду патрульної поліції роботу транспорту було відновлено.

Учасники бойових дій обурені; власники маршруток стверджують, що вони не проти забезпечувати пільгові перевезення, але потребують компенсації; а місцева влада шукає шляхи для розв’язання проблеми. Так, Сумською облдержадміністрацією була розроблена програма відшкодування пільгових перевезень для учасників АТО, учасників бойових дій і всіх прирівняних до них категорій населення у міжміському і міжобласному сполученні – уже не за рахунок держбюджету, а за рахунок місцевих бюджетів області. Але з таким підходом згодні не всі. Голова Сумської обласної ради Семен Салатенко, який сам брав участь у проведенні антитерористичної операції, прокоментував:

– Це серйозна проблема. На початку року обласна рада внесла пропозицію про адресну монетизацію цієї пільги. Щоб виділяти гроші безпосередньо пільговику, а вже він їх може витрачати на проїзд або на інші потреби в межах виділеної суми. На жаль, обласна державна адміністрація не підтримала наші починання. Згідно з розробленою ОДА програмою, створюється «загальний казан», де акумулюються кошти міських, сільських, селищних рад. Якщо цих коштів не вистачає, то додаються кошти з районних бюджетів. І з цього «казана» відбувається компенсація пільг на проїзд за визначеними маршрутами через управління соцзахисту населення райдержадміністрації та міських рад. На мій погляд, така структура призводить до непрозорості та неефективності використання коштів. Натомість, кожна сільська рада може виділити самостійно по дві, три тисячі гривень чи більше адресної допомоги на рік. І закрити цю проблему. Людина сама розпоряджатиметься наданими їй коштами.

На даний момент учасник АТО, проїхавши в міжміському транспорті, має принести використаний квиток в органи соцзахисту і отримати відшкодування. Скажімо, ветеран АТО, який живе в одному з сіл Буринського району, після поїздки до обласного центру, має їхати до Бурині до районного управління созахисту з цими квитками, знову беручи квитки, аби добратися до райцентру і назад. Відстояти там чергу, пройти через усі «наради», «обіди», «перерви», і врешті-решт або отримати цю компенсацію, або почути: «вибачте, грошей зараз немає, будуть пізніше».  Або якщо цей учасник АТО (бувають же й недобросовісні люди), приїде з цілою пачкою квитків на десять, двадцять тисяч гривень? Йому ж їх повинні відшкодувати. Як можна це проконтролювати?

Ми всі за те, щоб учасники АТО отримували пільги на проїзд. Але ще й за те, щоб цей механізм був максимально прозорим і максимально доступним. На мою думку, запропонований облдержадміністрацією механізм потребує корегування. Тому ми ініціюємо відповідні зміни до вже затвердженої програми. Винесемо їх на розгляд депутатів облради вже наступної сесії. Вирішувати питання слід шляхом обговорення, а не через «військові дії» тут, на мирній території.