Три роки невизначеності…

Їхній світ у мить зруйнувала війна. 1 мільйон 607 тисяч осіб – саме таку кількість переселенців взято на облік станом на 20 березня 2017 року Міністерством соціальної політики. Стільки людей змушені почати все з чистого аркуша. Вони пристосовуються до нових умов, інтегруються у громади, і при цьому їм доводиться долати брак найнеобхіднішого.

Попри те, що російська агресія триває вже третій рік, проблеми переселенців держава не вирішує. Більшість програм, покликаних допомогти внутрішньо переміщеним особам, наразі існують лише на папері. Єдина державна програма допомоги, яка реально працює в Україні, – адресні виплати ВПО, призначені на компенсацію оренди житла і оплату комунальних послуг. Але їх мізерний розмір не можна зіставити з вартістю оренди у великих містах. До того ж, продовжуються постійні перевірки переселенців, домашні візити соціальних органів. 

ЗАМІСТЬ АДАПТАЦІЇ – ПОВЕРНЕННЯ

Найболючіші питання, які хвилюють переселенців, – наявність житла та працевлаштування. Проте не менш важливою є проблема політичних прав переміщених осіб, які не можуть брати участь у виборах, що дискримінує їх та уповільнює процес інтеграції до громад, в які вони перемістились. Третій рік 4% українських виборців не можуть скористатися одним із базових конституційних прав громадянина через неврегульованість національного законодавства.  

Представники Світового банку досліджували соціально-економічне становище переселенців з Донбасу і дійшли висновку, що значна їх частина хоче повернутися назад. Таке бажання висловили 42% опитаних переселенців. Ще 34% опитаних не хочуть повертатися, а 26% вважають, що будуть змушені поїхати назад через високі ціни на оренду житла і труднощі з працевлаштуванням. Довгострокові рішення, які забезпечили б інтеграцію переселенців, ще не вироблені, і люди продовжують перебувати в незахищеному стані стосовно засобів існування.

Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини підтверджують це – серед тих, хто повертається на окуповані території, майже 32% роблять це саме через неможливість орендувати житло. В УВКПЛ також відзначають, що багато переселенців не мають доступу до державної соціальної підтримки, зокрема до субсидій на оплату комунальних послуг, «оскільки у них немає офіційних договорів оренди житла з домовласниками, укладання яких вимагає українське законодавство, але які рідко є, оскільки багато домовласників не хочуть формалізувати свої домовленості з ВПЛ». За їхньою інформацією, з 62% ВПЛ, які орендують житло, офіційні договори оренди підписали тільки 5-7%. Багато переселенців розповіли УВКПЛ, що будуть змушені повернутися на непідконтрольну українській владі територію (НКТ) через підвищення тарифів на комунальні послуги, які вони тепер не можуть сплатити.

Складається враження, що планом влади є те, щоб більшість переселенців не адаптувалась, а повернулась. У той час як держава гальмує процеси вирішення проблем ВПО, цю роботу перебирають на себе волонтери та активісти.

ЧОМУ МОЖЛИВІ ПРОТЕСТИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Невирішені проблеми переселенців Донбасу і Криму стали головною темою дискусії профільних громадських організацій, нардепів та активістів, яка відбулася у Києві на початку квітня за ініціативи громадської організації «Важливий кожен». Модератором дискусії виступив голова громадської організації «Важливий кожен» Олег Зонтов, учасниками стали народний депутат Наталія Веселова, волонтер Гайде Різаєва, директор громадської організації «Група впливу» Тетяна Дурнєва, а також представники понад двадцяти профільних громадських і міжнародних організацій. Також на зустріч прийшли представники державних служб і установ.

«Рівно три роки минуло з моменту, як перші українці покинули свої будинки через початок окупації Криму і бойові дії на Донбасі (12 квітня – дата захоплення державних установ у Слов’янську. – Авт.). Зараз до 10% населення України так чи інакше залучено в процеси внутрішнього переміщення, - розповідає Олег Зонтов. – І  це одна з найсерйозніших загроз і викликів, які сьогодні існують перед Україною як державою, адже досі немає комплексного бачення, стратегії системного вирішення виникаючих у зв’язку з цим проблем. А невирішеність проблем переселенців може вилитись у протести».

Розмови про радикальні дії звучали несподівано гостро. «Якщо не виходимо на вулиці, не влаштовуємо мітинги, думають, що і проблем у нас немає...», - вважають активісти. Йшлося навіть про необхідність «майдану переселенців», адже такі заходи неодмінно звернуть увагу влади на численні проблеми вихідців з Криму та Донбасу.

Волонтер і відома кримськотатарська активістка Гайде Різаєва підкреслила, що переселенці, які обрали Україну, не мають житла та необхідних для існування ресурсів, сотні ВПО зараз живуть у пансіонаті в Пущі-Водиці, який їм довелося займати самостійно, або у житлі, наданому волонтерами. Між тим, це супроводжується серйозними проблемами – у пансіонаті для переселенців у Пущі-Водиці нещодавно була перестрілка. Власники хочуть вигнати переселенців з території, але багато родин з малими дітьми банально не мають куди йти, зазначає доброволець АТО, що був присутній при скандальному інциденті.

Голова громадської організації «Всеукраїнська асоціація переселенців» Руслан Калінін наголошує, що необхідно запустити програми щодо вирішення житлових питань для кожного сегмента переселенців. Для цього вже зараз можна запустити низку пілотних проектів. Перший – з ремонту покинутого житла, яке знаходиться в комунальній власності, і видачі такого житла за квотним принципом. Другий – із забезпечення механізмів фінансування законопроекту №4550 (50% суми на покупку житла оплачує держава, кредитна ставка на решту суми складає 10%), який би включав перегляд бюджету 2017 року і внесення цієї програми в бюджет 2018 року. Третя можлива ініціатива – видача земельних ділянок під самостійне будівництво житла.

ВІДНОВИТИ ВИБОРЧІ ПРАВА

Не менш гостре для переселенців питання політичних прав. «Нещодавно було зареєстровано третій за рахунком законопроект, покликаний поновити право голосу внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів на місцевих, парламентських та президентських виборах. Сподіваюся, загальними зусиллями ми досягнемо того, що Верховна Рада таки ухвалить його і політики розглядатимуть внутрішньо переміщених осіб як свій електорат», - каже народний депутат Наталія Веселова.

«Змінити свою реєстрацію в паспорті ВПО зараз не можуть не тільки через те, що для них важко отримати житло і прописатися, а й, наприклад, через зростання ризиків при перетині лінії розмежування на непідконтрольну українській владі територію, - додає Тетяна Дурнєва, директор громадської організації «Група впливу». – Враховуючи ці аспекти, є пропозиція, висунута громадськими організаціями, зі спільно виробленим рішенням, що на підставі певного переліку документів особа може змінити виборчу адресу без зміни реєстрації в паспорті».

Загальна «температура» дискусії була надвисока. Як і градус хвилювань переселенців з Криму та Донбасу. Поки вони можуть розраховувати тільки на власні сили. Волонтери та активісти радять стукати в усі двері і дзвонити за всіма доступними телефонами, щоб отримати задекларовану в документах допомогу. Відчай і роки невизначеності спонукають переселенців об’єднуватися: наразі вони вирішили написати спільну резолюцію до влади. І надалі – синхронізувати зусилля у боротьбі за конституційні права і свободи.