Три складники успіху

Денис із Донецька. Йому 29. Середня освіта — електротехніка, вища — у галузі фінансів і податкового обліку. «Я не працював жодного дня за фахом, бо дуже хотів заглибитися у сферу дизайну. Після закінчення університету мені пощастило отримати роботу дизайнером у журналі й декількома роками пізніше я перейшов на веб-дизайн. У підсумку — домігся бажаної посади арт-директора в українському агентстві», — розповідає Денис.

У січні 2014 року він поїхав з України досліджувати Азію і паралельно працювати з Ebola. У Донецьку залишилися родичі, друзі, квартира і машина. Із собою взяв мінімум речей та улюбленого фокстер’єра Лісу. За два роки Денис відвідав багато азійських країн, набув цікавого досвіду у своїй галузі і переїхав до Сингапуру, де влаштувався арт-директором місцевої компанії. Нещодавно Денис побував в Україні. «Скучив за рідними і холодною погодою, там весь час літо», — жартує хлопець. Він приїхав подивитися, які зміни сталися за цей час і чим особисто може допомогти країні.

— Стартовою точкою стала Малайзія, про яку я нічого не знав. Лише те, що це мусульманська країна, вона є лідером з експорту пальмової олії, і тут цікава природа. І найважливіший момент — тут повсюди є 3G Інтернет, який потрібен як повітря для віддаленої роботи, — розповідає «Дню» Денис Куцевалов. — У Малайзії на о. Пенанг я прожив півтора року, щомісяця відвідуючи різні країни Південно-Східної Азії. Українцям можна перебувати в Малайзії без візи лише 30 днів, тож це була вимушена щомісячна відпустка. Решту часу я працював віддалено. Робочий день починався в обід і тривав до півночі. Весь цей час у мене зароджувався інтерес до місцевого IT-ринку. Я познайомився з місцевими компаніями на профільних зустрічах, таких як Bootcamp, Behance Day, UX Meetup. І мені не хотілося їхати з Азії, не отримавши новий досвід. Через півроку я знайшов роботу в Сингапурі і переїхав туди.

— Через складну економічну і політичну ситуацію багато молоді їде з України. Хтось назавжди, а хтось — аби здобути знання і застосувати їх тут. Що треба знати, вміти, робити сучасному українцеві, аби зважитись на практику в іноземних компаніях?

— Три важливих аспекти, які підвищать ваші шанси — це знання мови, відкритість до нового досвіду і затребувана професія. Навіть якщо ви тільки на старті кар’єрного шляху, але впевнено володієте мовою, ви зможете знайти стажування в міжнародних компаніях. Працювати або вчитися за кордоном — це необхідний етап розвитку кожної сучасної людини. Наприклад, у моїх колег із Франції в університеті є обов’язкова практика за кордоном. Це — частина навчання. Вони повинні шукати місце стажування за межами країни, щоб отримати міжнародний досвід. Якщо в нашій системі освіти немає такої вимоги, тоді давайте самі шукати такі можливості. Світ відкритий до нас. Існує безліч програм обміну і стажувань.

— Чому ти приїздив до України?

— Я не був тут два роки. Мені стало цікаво подивитися на Україну крізь призму досвіду, який я отримав в Азії. Я спланував двотижневу подорож по Україні, яка здавалася нездійсненною. Для мандрівників в Азії — це нормальна практика відвідати кілька країн за пару тижнів завдяки розвиненим лоукостам і хорошим дорогам. Раніше я не уявляв, як у нас за два тижні можна відвідати 7–8 міст. Та як з’ясувалося, хоч дороги у нас і погані, зате нічні поїзди — доволі романтичний спосіб переміщення. Так я об’їхав Україну з півночі на південь і з заходу на схід. Відвідав Київ, Одесу, Херсон, Генічеськ, Львів і Харків. Побачив рідних, погостював у друзів. У Львові видався випадок поділитися досвідом, отриманим в Азії. Зустріч з публікою організовував Lviv Travel Club. Серед аудиторії було багато людей, зацікавлених у роботі та подорожах Азією, деякі навіть цілеспрямовано хочуть переїхати в Сингапур. В цілому у нас дуже доброзичливі і відкриті люди. Я отримав величезне задоволення від спілкування. Далі планую продовжити роботу в Азії, але у відпустку точно буду приїжджати в Україну. Дуже хочу показати Україну своїм друзям з Азії. Пізніше планую повернутися в Україну, але розумію, що потрібно частіше подорожувати, аби не втрачати зв’язок із світом і привозити свіжі ідеї додому.

— Як думаєш, наскільки високий потенціал українських фахівців у ІТ-сфері?

— Він дуже великий. Думаю, це має бути одна з пріоритетних сфер української економіки. Наші фахівці працюють з міжнародними компаніями вже давно, здебільшого з американськими. У мене багато таких знайомих. В Україні дуже слабкий внутрішній ринок, а попит на хороших фахівців на світовому ринку великий. Ми конкурентоздатні завдяки знанням, досвіду та інтеграції у світові технології ринку ІТ. 

— Як держава може покращити ситуацію?

— По-перше, потрібно організувати ефективну модернізовану систему освіти, в тому числі за рахунок обміну студентами для отримання міжнародного досвіду та звикання до стандартів. По-друге, стимулювати розвиток IT-сфери, створюючи більш сприятливі умови ведення бізнесу в країні, а не за її межами. Так і внутрішній ринок буде розвиватися стрімкіше. По-третє, зробити Україну більш відкритою для інших країн через спрощення візових вимог. Це сприятиме розвитку туризму, з одного боку, а з іншого — в українців з’явиться більше можливостей для співпраці зі світом.