«Це робота, якою можна пишатися»

До нових патрульних суспільство ставиться як до чогось феноменального, а тому — увага до їхньої роботи надзвичайно висока та прискіплива. Патрулів перевіряють на хабарі, придивляються, чи не порушують законів самі, звикають візуально до автівок з блимавками на вулицях і намагаються зрозуміти — чи виправдають вони той високий рівень довіри, наданий їм суспільством? Чи впораються, чи зможуть стати підґрунтям для справжньої, а не надуманої реформи? Відповідь на ці запитання «День» шукав разом з лейтенантом нової поліції — Євгеном ЗБОРОВСЬКИМ.

«ВИРІШИВ ЗРОБИТИ СВІЙ ВНЕСОК У РЕФОРМУ»

— Євгене, чому пішли на роботу в патруль?

— Багато чув позитивного про реформи в Грузії, бачив, що в Україні була лише їх імітація, коли дізнався, що цей процес буде очолювати Ека Згуладзе, про яку багато чув, вирішив зробити свій внесок у реформу. Конкретно на той момент я ніде не працював, до того два роки був адміністратором торгового залу у центральному магазині Adidas на Хрещатику, у мене було 25 — 30 підлеглих. Магазин закрився через події на Майдані. Подумав, що можу дозволити собі відпочити і звільнився. А потім почув у новинах про набір у патруль і подав електронну заявку.

— Як відбувались етапи тестувань, адже була чимала конкуренція?

— Був досить цікавий підхід. Спочатку про психологію ніхто не говорив. Один з перших тестів був щодо фізичних навичок. Було три вправи: біг на 100 метрів, на 1000 метрів та підтягування. Це мало відсіяти традиційних даішників.

— А були серед конкурсантів даішники?

— Особисто я не бачив. Під час мого добору були здебільшого молоді хлопці до 30 років, я не міг уявити таку міліцію чи поліцію, у мене вона асоціювалася з чимось іншим. А найпершим ми здали тест загальних навичок, схожий на IQ, я тоді ще не знав, чи буду патрульним, бо паралельно були пропозиції за моїм профілем. Я вирішив здати перший тест, а далі дивитись. Були логічні, графічні, математичні завдання, усього 60 запитань.

— Пройшли?

— Так, бачив, що люди використовували ручки, калькулятори для математичних завдань, в одних групах це заборонялось, в інших не заборонялось. Приміром, було завдання вирахувати середнє арифметичне число. Елементарна дія, але вона теж когось відсіяла. Давалось півтори години, я за 45 хвилин відповів, але треба було чекати, поки всі допишуть. Коли висвітився мій результат 50 балів зі 60, він зберігся у системі, але я ж тоді не довіряв, сфотографував на екрані моє прізвище з цими балами.

«У ПАТРУЛЬ ПІШЛО БАГАТО ПАТРІОТІВ»

— Як думаєте, що привабило людей у патруль?

— Після Революції Гідності було два варіанти або піти в АТО, щоб якось далі продовжити своїми діями вклад у зміни України, або піти у патруль. Багато людей небайдужих, які не могли дозволити собі з певних причин іти воювати, вирішили вхопитись за цю можливість і змінити щось зсередини, я вважаю, що це не менш важливо. Багато пішло патріотів. У мене є знайомі, які воюють і вже знають, що коли повернуться, підуть у поліцію. Тобто вони задоволені тим, як ми почали. Незабаром формуватиметься група швидкого реагування, з добре фізично підготовленими людьми, які будуть прилітати у будь-яких серйозних ситуаціях і вирішувати все дуже швидко. Тобто люди з військовим досвідом будуть там корисні.

— Завершіть розповідь про ваш добір, як перейшли вже до навчань?

— Потім треба було пройти лікарську комісію, у корпусах МВС на Лук’янівці. Я дізнався, що в Україні можуть робити аналізи за один день у державній структурі. Був досить поверхневий добір, кажуть, що людей бракували в основному через поганий зір та проблеми із серцем. Я коли проходив цей добір, то писав на «Фейсбук», що почали реформу МВС, продовжимо реформу і в охороні здоров’я, бо є над чим працювати. Потім був ще американський психологічний тест із 600 — 700 запитань, де відповідь — так або ні. Його суть — виявити приховані психічні розлади, там є багато запитань перефразованих, і з цього видно наскільки щиро відповідаєш. А навчання розпочалось 16 грудня, заняття були розписані буквально похвилинно, нам кожному видали здоровенні теки з конспектами лекцій плюс додатково скинули електронну версію та представлення, а ще й лектор це все пояснював. Дисципліни були і профільні, й ознайомчі, вивчали основи кримінального кодексу, адміністративного, комунікацію із суспільством. Була вогнева підготовка, тактику нам викладали спецназівці із «Соколу», які брали участь в  АТО. Навчали нас, як поводитись на вулиці, прикривати одне одного з напарником, як виходити з автомобіля при різних рівнях небезпеки.

«НЕ ХОЧЕТЬСЯ АСОЦІЮВАТИСЬ ІЗ ТИМ, ЩО БУЛО»

— До речі, чому називаєте себе копом? Я чула від народу, що вас порівнюють з американськими поліцейськими, а ви себе теж асоціюєте з ними?

— Не хочеться асоціюватись з тим, що було. Для нас це нове. Копами називають американських патрульних. А чому? Бо це круті чоловіки, впевнені у собі, зі зброєю, які навіть не подумають взяти якийсь хабар. Тому коли нас називають копом, навіть не асоціюючи з українськими назвами, думаю, це на краще.

— Що зараз входить у ваші функції, бо дехто каже, що от вони тільки вчаться, довго ДТП оформлюють, багато чого не знають?

— А ДТП важко оформити, але ми це вже навчились робити, бо це складні ситуації, якщо люди хочуть отримати відшкодування, ми повинні максимально правильно все зафіксувати, це за 15 хвилин не робиться. Це мінімум хвилин 40.

ОНОВЛЕННЯ ПРАВООХОРОНЦІВ ТРИВАЄ: 26 ВЕРЕСНЯ 800 ПАТРУЛЬНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ СКЛАЛИ ПРИСЯГУ НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНІ І СТАЛИ ДО РОБОТИ В ХАРКОВІ (НА ФОТО). ТОГО Ж ДНЯ ПОЧАВСЯ НАБІР ДО ПОЛІЦІЇ У СЛОВ’ЯНСЬКУ ТА КРАМАТОРСЬКУ / ФОТО З САЙТА  KMU.GOV.UA

— Ви особисто вже оформляли ДТП?

— Звичайно, я ніколи не думав, що в Києві трапляється так багато аварій. Десятки, інколи сотні за день. Крім того, ми патрулюємо район. Мій — Шевченківський. У нас дві тисячі поліцейських, вони поділені на чотири батальйони по 500 осіб. От зараз у цей момент у Києві патрулює лише один батальйон, я в першому. Ми заступаємо із 9-ї години вечора і до 9-ї ранку. Ці 500 осіб поділені на 10 рот автопатруля й одна рота — це 70 — 80 осіб пішого патруля. Удень він у тих місцях, де важко проїхати, наприклад, центр міста, парки, щоб дати консультації, підказати туристам, як пройти, просто вже своєю присутністю забезпечувати порядок.

«ТРЕБА БОРОТИСЯ, ЩОБ РІВЕНЬ ДОВІРИ ДО НАС ЗАЛИШИВСЯ ВИСОКИМ»

— На вас дуже багато надій, суспільство вас вивчає, перевіряє, були навіть сюжети з перевіркою, чи беруть патрульні хабарі. Ви відчуваєте на собі таку прискіпливість з боку громадян?

— Так, перші дні було цікаво дивитись, як люди нас сприймають. Я чекав, коли ця ейфорія пройде, але вона досі є,  зараз озвучують рівень довіри 80 — 85% до нас, і треба просто боротися зубами, щоб він залишився таким, не підвести вас. Зараз говорити, що поліцейські хороші, це не тренд, тому є багато експертів, які намагаються знайти щось погане. Буває, що справді можна взяти щось на замітку, на чужому досвіді корисно повчитись. Ми знаємо закони, але під час пресингу, коли багато на тобі відповідальності, кожен може помилитись і зробити щось не так, я до цього готовий.  Це частина роботи, треба визнати свою помилку і виправити її. Іноді критикують за щось, а я розумію, що це функції міліції, поліція до цього немає жодного стосунку.

— А вас уже розмежували, ухвалили ж Закон про національну поліцію, може, додалось більше повноважень?

 — Із першого дня, як вийшли на вулиці, нічого не змінилось. Думаю, відсотків 50 треба відсіяти, хто звик працювати за старими підходами, іншу половину поставити в такі рамки, щоб не могли працювати по-старому. Бо зараз міліція, дивлячись, як суспільство реагує на дії поліції, хоче довести, що вони не гірші і завжди це робили, просто ніхто не звертав увагу. Вони в чомусь набагато сильніші та досвідченіші, ніж ми. Зараз між нами міні-конкуренція, і вони хочуть показати ще кращі результати.

«ЧЕРЕЗ БЮРОКРАТИЧНІ ПРОЦЕСИ НЕМАЄ ЩЕ ТІЄЇ ПОЛІЦІЇ, ДО ЯКОЇ МИ ГОТУВАЛИСЯ»

— Ви особисто не розчарувались, бо у вас же був вибір, куди йти?

— Це робота, якою можна пишатись, яку люди цінують. Та через різні бюрократичні процеси немає ще тієї поліції, до якої ми готувались. Ми думали, що почнемо працювати зовсім по-іншому, що будуть спрощені системи і не буде зайвих папірців. Ми вважали, що коли бачимо порушення правил, дістали планшет, перевірили власника, ввели цифру протоколу, принтер надрукував відразу постанову, людина оплатила штраф, це забрало три хвилини. Або бачимо, що машина неправильно припаркована, вбили номер, сфотографували, все, полетіло йому СМС-кою 255 гривень штрафу. Ми тільки до цього йдемо. Остаточно ці зміни мають набрати чинності у листопаді цього року. Якщо запустити ці процеси, ми будемо працювати набагато ефективніше. Зі змінами в кодексі про адміністративні правопорушення, з новими можливостями це зробити можна.

— Офіційно у МВС визнавали, що рівень злочинності зменшився завдяки новому патрулю, ви це відчуваєте?

— Я ж не знаю, який він був. Ми як вийшли, мені здається, всі злочинці злякались, усі були в шоці. У перші дні ми їхали, це просто свято було, всі махали, під’їжджали, велосипедисти наздоганяли, знайомились. Зараз теж люди підходять і бажають успіху.

— Просто вірять у вас, тому такий ефект та інтерес.

— Ми самі в себе віримо. Я не вважаю, коли патрульний допомагає комусь на вулиці, викликає швидку, це щось феноменальне. Це нормальна реакція. До мене іноді підходять люди і запитують, чому ви не робите зауваження тим, хто курить на зупинці. Я кажу, що я завжди роблю зауваження і не лише тоді, коли у формі, і ви спробуйте. Багато хто робить дрібні правопорушення, навіть не задумуючись. Дуже багатьох розчаровує, що патрульний не реагує на неправильно припаркований автомобіль, а якщо я лечу на розбій або в когось щось вкрали, я втрачу час. Нам кажуть їздити 40 км/год., не порушувати правил, лише у випадках, коли це потрібно. Але коли я їду у пробці і приходить виклик, що бійка на майдані Незалежності, я вмикаю сирену і їду, перетинаючи подвійну суцільну. Завжди потрібно розставляти пріоритети.

«ЦЕ УНІКАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ ПРОВЕСТИ РЕФОРМУ»

— Ви нещодавно брали участь у лекції для велосипедистів про безпеку на дорозі, як до цього долучились?

— Я живу за містом, часто використовую велосипед замість автобусів. Це найзручніший транспорт на відстані до 10 кілометрів. За два місяці я побачив, як їздять велосипедисти, порушуючи правила, наражаючи себе на небезпеку, як багато їздить уночі без жодних освітлювальних елементів, і це стало предметом для розмови, на яку запросили з Асоціації велосипедистів Києва.

— Як ваші рідні відреагували на нову роботу?

— Вони мене розуміють та підтримують. Мама трохи хвилюється. 

— Ці місяці трохи змінили вашу свідомість чи життєві цінності?

— Кажуть, що професійна деформація найбільше проявляється у лікаря та поліцейського, бо бачать багато страждань. Звичайно, якось я змінююсь, але поки цього не відчуваю. Я вважаю, що цій реформі пощастило, бо багато людей, які могли б займатись бізнесом, наукою, заробляти гарні гроші, пішли в поліцію через патріотизм. Поліцейський не тільки має знати закони чи мати вищу освіту, а бути просто порядною людиною. Це унікальна можливість, коли от таким якісним складом цю реформу можна вдало провести.