ЦЕРКОВНI НОВИНИ

Літургійні книги — українською мовою

Уперше в історії Української православної церкви в Україні вийшли друком літургійні книги українською мовою. Це 15 примірників духовних книг, серед них — молитовник, часослов, Псалми, Новий Завіт. Кожна книга видана накладом у 3000 екземплярів. Приблизно така сама кількість парафій у церкви. Над перекладами працювали богослови Київського патріархату протягом кількох років.

«Праведники свiту»

В Одесі в Ізраїльському культурному центрі відбулася особлива акція — 13 осіб з Одеси, Миколаєва, Волині та інших регіонів України отримали премію «Праведники свiту». Нагороди вручила посол Ізраїлю в Україні Наомі Бен-Амі. Як відомо, титул «праведник народів» надається тим людям (обов’язково неєвреям), які в часи Другої світової війни рятували євреїв від загибелі, часто ризикуючи своїм життям. На сьогодні нагородою за спасіння євреїв відзначено 18 тисяч людей; в Україні — 1,5 тисячі. Серед них є світські і духовні люди; одним із них був кардинал Андрей Шептицький, інші члени УГКЦ. Вони ховали біженців-євреїв в приватних резиденціях, монастирях, навіть у крипті собору св. Юра у Львові. (УГКЦ RІSU)

У Казахстані про українців забули

У другій половині вересня в столиці Казахстану Астана відбувся Міжнародний конгрес традиційних і національних релігій світу. Українські церкви на конгрес не були запрошені. За словами єпископа Хмельницького Антонія (УПЦ КП), це стало першим результатом вступу України до Єдиного економічного простору — в Астані Україна була «представлена» делегатами Московської патріархії.

Від гіршого до ще гiршого

Поглиблюється розкол і ворожнеча серед ієрархії Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), єпископи якої накладають один на одного церковні заборони і взаємно не поминають «супротивників» у диптихах. Здавалося б, далі нікуди, але останнім часом одна із єпархій УАПЦ (а саме Харківсько-Полтавська), почала робити спроби зареєструвати себе як юридичну одиницю, іншими словами, — як окрему українську православну церкву на чолі з архієпископом Харківсько-Полтавським Ігорем (Ісіченко). Архієпископ Ігор заявив, що це робиться єдине заради того, «щоб пригальмувати процес порізнення УАПЦ, зупинити конфлікт«(?!) Подані єпархією статути не були зареєстровані Держкомом у справах релігій (власне, чому, пане Бондаренку?), і архієпископ Ігор апелював до Верховного Суду України, а далі — до уповноваженого Європейського парламенту Ханне Северинсен. Кожен, безперечно, має повне право створювати будь-які церковні структури. Але чи не перетвориться в результаті Харківсько- Полтавська єпархія на протестантську церкву, скажімо, на церкву конгрегаціоналістів? Якщо так піде й далі, то наше незалежне православ’я невдовзі стане неструктурованою купою окремих, ворогуючих між собою єпархій і навіть парафій, а ідеї української церковної автокефалії буде нанесено непоправний удар ізсередини. Єдиним позитивом у цій справі є покращання стосунків між Харківсько-Полтавським архієпископом та Патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом. Архієпископ Ігор, зокрема, заявив: «…Мені надзвичайно приємна братня, співчутлива позиція УПЦ КП, архієреї якої зверталися до мене і письмово, і усно із пропозицією про свою підтримку».

Повернення синагоги

Наприкінці вересня хоральна синагога Харкова офіційно повернена у власність єврейської громади міста. Це найбільша за розмірами синагога в Україні і друга — в Європі. Будинок синагоги є унікальною пам’яткою архітектури початку ХХ століття; він збудований за проектом петербурзьких архітекторів Герверта і Фельдмана. З 1990 року єврейська громада орендувала свою власну синагогу. Тепер вона знайшла свого власника. Рабин Мошкович назвав цю подію давно очікуваним «торжеством історичної правди і видимим знаком демократії в державі».

Ченці-втікачі

За повідомленнями ЗМІ, в Харкові відбулася надзвичайна для православних церков подія: 14 ченців монастиря Покрова Богородиці Харківської єпархії УПЦ МП після конфлікту з власним священноначалієм покинули свою обитель. Одні кажуть, що з власної волі, інші ж — що ченців вигнали з монастиря. Секретар Харківської єпархії брат Войтенко заперечує цю гіпотезу: «Ніхто їх не проганяв. Ченці порушили канони й церковні правила і посміли звинуватити (критикувати) митрополита Никодима — першоієрарха єпархії. Після того як ми заборонили їм відправляти літургії, вони без будь-якого дозволу покинули стіни монастиря. Митрополит очікує їхнього каяття та повернення».

«Новий» старокиївський храм

У Києві на Подолі, під час будівництва підземного паркування автомобілів знайдені руїни православного храму, що стояв колись на березі не існуючого тепер струмка. Досить впевнено — на підставі аналізу будівельних матеріалів — встановлено час зведення храму: ХІІ століття. Сенсацією став той факт, що ця церква, на відміну від інших відомих храмів Київської Русi, не згадується у жодному давньослов’янському літописі. Збиває із сліду й та обставина, що храм збудовано в західному романському стилі. А, може, це був невідомий історикам західнохристиянський храм з елементами православної церкви в архітектурі?

Росія знову не впускає до себе Далай-ламу

Уряд Росії в черговий раз відмовився надати в’їзну візу духовному лідеру Тибету лауреату Нобелівської премії миру Далай-ламі, запрошеному президентом Калмикії Кiрсаном Ілюмжиновим (більшість населення Калмикії — буддисти). Міністерство закордонних справ РФ пояснює відмову небажанням ускладнювати стосунки з Китаєм, тобто загальними національними інтересами Росії. Адміністрація президента Калмикії, зi свого боку, вважає подібну позицію російських властей прямим порушенням прав віруючих. Для порівняння повідомимо, що Далай-лама щойно відвідав 5 міст США, зустрівся з Джорджем Бушем і виступив перед десятками тисяч людей у центрі Нью-Йорка.

Список ненависті

В газеті «Известия» надруковано статтю Н. Кононова, присвячену ксенофобії, яка сьогодні стала в Росії звичайним явищем. Усіляких «фобій», тобто хвороб, накопичилося так багато, що їх вже важко й перерахувати. Газета оприлюднила так званий «хіт- парад ненависті», укладений за результатами соціологічних досліджень Московської Гельсинської групи. Перше місце за «нелюбовью» росіян стійко займають чеченці (як писав лев Толстой, «Мы не любим людей за то зло, которое мы им сделали»). На другому — «лица кавказской национальности вообще». На третьому місці опинилися американці, на четвертому — ні в чому не винні китайці. П’яте місце поділяють цигани і євреї.

... плюс нелюбов до нетрадиційних релігій

На думку автора, ця фобія виникла через неосвіченість більшості «нових» віруючих, тих, які, ставши ревнителями православ’я в останні 10 років, негайно почали засуджувати всіх тих, хто вірує інакше. Російська релігійна свобода тане на очах спостерігачів. Лоуренс Юзелл, директор Кестонського інституту (Оксфорд, Англія) заявив для газети «Тhe Washington Post», що протягом 1995 — 2002 років кількість порушень свободи релігійних меншин в Росії збільшилася. (Кестонський інститут займається моніторингом релігійної свободи в пострадянських країнах.) «Поступово-поступово в Росії відбувається повільна втрата релігійної свободи, — сказав м-р Азелл, — на користь російського православ’я». З приводу цього аналітик-богослов Поль Петер Джозеф ставить запитання: «Чи російське православ’я настільки слабке, що йому загрожують малочисленні мормони, католики, баптисти, Свідки Ієгови?»