ЦЕРКВИ СВIТУ
Сплеск етнічної ненависті
Як інформує британська газета The Guardian, з часу терористичних актiв у Лондонi число злочинів на релігійному ґрунті зросло в Британії у п’ять разів. За повідомленням поліції, після 7 липня трапилося 800 конфліктів такого типу, тоді як за той самий час минулого року — тільки 30. З iншого боку, різко зросло вороже ставлення британців до мусульман — десь у 1200 разів. Аналітики вважають, що це тільки початок, а також стверджують, що ці показники занижені, як мінімум, у чотири рази. Варто відзначити, що дії британської поліції, спрямовані на захист британців-мусульман, отримали високу оцінку з боку мусульманської спільноти. Уряд зацікавлений у співпраці з мусульманами, у тому, що в подальшому вони будуть інформувати поліцію про можливі атаки терористів. А це буде абсолютно неможливим, якщо поліція нехтуватиме захистом мусульман або дасть терористам хоч найменший привод для нападу. Справами «з припинення злочинів ненависті» у Лондоні зараз займається Тарік Гафар — мусульманин, офіцер поліції високого рангу. Як стало відомо газеті The Guardian, він є відповідальним також за роботу з мусульманами, яких запрошують інформувати поліцію про найменші сплески екстремізму та про тих молодиків, які перебувають під впливом екстремістів. Сьогодні Британія починає більше розуміти: поліцію та різні британські етнічні суспільні групи розділяє безодня — вони наче живуть у різних світах. Тому сьогодні робиться постійний наголос на тому, що дії поліції спрямовані проти злочинців, а не проти тiєї чи іншої спільноти. У цьому нещодавно запевнив британців прем’єр-міністр Тоні Блер. Досі, однак, у Великій Британії постійно зростає число повідомлень (телефоном, інтернетом, листівками) про погрози розправи з мусульманами та руйнування мечетей.
На захист Корану
Нещодавно британський священик і богослов доктор Джайлс Фрезер виступив на захист Корану. Адже в умовах терористичної небезпеки останнього часу багато хто почав вважати Коран книгою, яка «підбурює своїх адептів» до жорстокості й ненависті до іновірних. Вже надруковано чимало матеріалів, які в тероризмі звинувачують священну книгу iсламу, тексти якої були, як це вірять мусульмани, продиктовані Магомету Аллахом-Богом. Головними доказами доктора Фрезера стали порівняння текстів Корану з текстами Святого Письма християнства. Це тим більш логічно й переконливо, бо, як відомо, одним із джерел Корану (VII ст.) є Біблія. Свою кампанію Фрезер почав у відповідь на заяву міністра внутрішніх справ Чарльза Кларка, який вимагає депортації людей, які керуються «книгою ненависті» — Кораном, на що Фрезер навів дві цитати з Біблії: «Благословен є той, хто візьме всіх своїх маленьких дітей і розіб’є їхні голови об скелю» та «О Боже! Розбий зуби у їхніх ротах... Нехай вони будуть як черви, що ніколи не бачать сонця... А праведники будуть мити свої ноги в крові грішників!». Таких висловів у Старому Завіті, як твердить британських захисник Корану, дуже багато. Згадати хоча би подвиги Самсона, який обвалив стелю храму, вщент наповненого людьми. Можна, звичайно, читати подібні тексти алегорично, але вони залишаються у повній силі для майбутніх фанатиків, які експлуатуватимуть релігію заради своїх брудних заколотів. Як Біблія, так і Коран можуть стати ідеологічною підтримкою всіх екстремістів, як це вже траплялося і в історії християнства. Але, як сказав великий ісламський філософ Аверроес, «правда ніколи не боїться чесних дебатів». Ми маємо усвідомлювати, що кожна релігія «переробляє» сама себе заради того, щоби віддзеркалювати сучасні їй моральні стандарти, тобто — не зовсім вірить у те, що говорять Священні книги. Правда також у тому, що сучасний фундаменталізм є модерновою підробкою, адже більшість світових релігій мають велику історичну традицію самокритики. У текстах Євангелія, наприклад, є дуже гострі атаки на патологічну релігійність. Так само юдейські пророки постійно борються проти вузького сектантства. Ісая сказав: «Коли ви простягнете руки, я відведу свої очі від вас; і хоча ви будете багато молитися, я не буду слухати — ваші руки наповнені кров’ю». Подібні теологічні речі є безцінними, сказав британський священик, до них треба постійно звертатися. Тим більше, що загальна атака на ту чи іншу релігійну традицію ніколи не є корисною — релігія, яка бачить, що її атакують, має мало симпатії до тих, хто дискутує з нею зсередини, а самокритика сприймається тоді як нелояльність. «Сьогодні всі ми маємо підтримувати тих, хто може використовувати теологію задля того, аби піднімати голос проти насилля в ім’я Бога. Я знаю іслам не дуже добре. І все-таки розумію, як і мільйони інших людей, що це є релігія миру. Впевнений також, що зараз іде теологічна боротьба за саму Душу цієї релігії і що кривавий джихад — то тільки теологічна єресь iсламу. У цій складній ситуації iслам не повинен залишатися наодинці з проблемою під назвою «Релігія і насилля» (The Independent).
І жінки можуть бути єпископами
Останніми днями Англіканська церква (державна церква Великої Британії) проголосувала за те, щоб усунути всі ті легальні обмеження, які досі стоять на шляху жінок до єпископських свячень. Як відомо, кілька років тому жінки цієї церкви вже отримали право бути священиками (зараз у Великій Британії працює 11 жінок-священників). Прийняті рішення стосуються, однак, майбутнього: тільки через десять років жінки отримають право займати всі існуючи церковні посади в Англіканській церкві. Опоненти висвячення жінок, а їх чимало, загрожують, що у випадку жіночого єпископства багато не тільки єпископів та священиків, але й віруючих покине церкву. Та їхні акції й погрози досі не мають результату — в голосуваннях всіх ступенів за жіноче єпископство висловилася переважна бiльшiсть членів церкви. Дебати з цього питання ведуться в церкві вже понад 30 років. Дуже важливо було, зокрема, сформулювати тезу стосовно того, що теологічних заперечень проти жінок-єпископів не існує. Опоненти загрожують розколом церкви: «Краще нам продовжувати розмовляти на цю тему, слухати, очікувати, роздумувати — і так до нескінченності. Але не приймати рішення. Не треба забувати, що жіноче єпископство може ослабити наші екуменічні зв’язки, наприклад, із Католицькою церквою. Ось коли й католики займуться цією проблемою, то буде інша справа». Один із консерваторів вважає, що сам «Ісус обрав чоловіка. Я не вірю в те, що церква має віддзеркалювати нашу сучасну культуру. Цього не було в намірах Ісуса щодо людини. Провідниками можуть бути тільки чоловіки» (The Guardian).
Про катакомби. Юдейсько-християнські
Як відомо, римські катакомби тісно пов’язані з історією християн перших століть нашої ери. Нещодавно виявилося, що ці катакомби чи не на 100 років стародавнiшi, ніж це вважалося раніше. Досі відомі два комплекси катакомб, у яких містяться поховання як перших християн, так і юдеїв; науковці були переконані, що саме християни почали першими ховати померлих в підземних коридорах під Вічним Містом. Ці коридори, що стали також місцем їхніх таємних молитовних зустрічей, датувалися першим століттям нашої ери, тоді як час поховання євреїв залишався невідомим. Нещодавно нідерландські науковці з Університету Утрехта за допомогою методів радіоактивного аналізу встановили, що єврейська частина поховань належить до 50 року до нашої ери (ще дохристиянські часи) і є «старшою» за християнські. Це свідчить не тільки про те, що християнські погребальні звичаї були укорінені в юдейських звичаях, але й пояснює походження орнаментів, які однаково прикрашають всі поховання. Таким чином, нововідкриті поховання ще раз засвідчили іудейське коріння християнства (Wiara.portal.pl).
