ЦЕРКВИ СВIТУ
Ще одна невизнана...
Минулого тижня Архиєрейський Собор Сербської православної церкви прийняв ухвалу про проголошення на території іншої країни — незалежної Македонії — автономної сербської Охрідської архієпископії на чолі з митрополитом Йованом. Прийнято також постанову про те, що від спілкування з церквою-матір’ю відлучається не лише вся македонська ієрархія, а й рядові віруючі країни. Ця ухвала стала результатом тривалої конфронтації між церквами Сербії та Македонії, яка декілька років назад проголосила у себе в країні незалежну Македонську церкву, яка була до того часу в складі Сербської православної церкви. У відповідь на ухвалу сербського Собору архієпископ Охрідський і Македонський Македонської православної церкви (МПЦ) заявив, що дії сербської сторони «не мають ніякого значення» для громадян Македонії, які збираються послідовно відстоювати свій автокефальний статус і назву церкви — «Македонська». Ухвалу Собору Сербської церкви він кваліфікує як таку, що суперечить «святому Євангелію, християнській любові, церковним канонам, традиції і практиці Православної церкви». Документ закінчується словами: «Правда та істина — на нашій стороні, а наша свята церква має сили і можливості, з Божою допомогою, захистити свої права і гідність». А прийняті в Белграді ухвали розглядаються як «шалений церковно-духовний і національний тероризм», здійснюваний Сербською церквою заодно з Грецькою, яка не хоче визнавати факту існування македонської держави і народу Македонії. Абсолютно очевидно, що ці події призведуть до погіршення стосунків між Сербією та Македонією. На думку македонських єпископів, Румунська та Болгарська православні церкви не захочуть визнавати ухвали Сербського Собору; відомо також, що Константинопольська патріархія і Російська православна церква раніше виражали готовність до посередництва у спорі між Сербською та Македонською церквами.
Як бачимо, на мапі світового православ’я з’явилася ще одна «розкольницька» Македонська церква — церква народу, який нещодавно здобув незалежність. Тим часом відмова новоутвореним незалежним державам мати свою автокефальну церкву кричуще суперечить звичаям перших сторіч християнства, коли межі незалежних церков повністю відповідали державним кордонам. Всесвітнє православ’я — якщо воно хоче зберегти свій авторитет і прерогативи — повинне, зрештою, розробити чітку процедуру і умови утворення нових автокефальних церков. Якщо, звичайно, православні церкви спроможні це зробити ще до Другого пришестя. Якщо ж ні, то через не дуже тривалий час у світі буде або більше невизнаних православних церков, аніж «канонічних», або, що ймовірніше, кожна православна церква визнаватиме лише себе. (Скопія, «Новости»)
Вселенський патріарх — про розколи в Україні
Вселенський патріарх Варфоломей I нещодавно заявив у Стамбулі — на Соборі глав і представників православних церков, «що «Константинопольська церква не визнає українські розкольницькі групи (Київський патріархат і УАПЦ), хоча представники цих церков іноді приїжджали до Фанару» (квартал Стамбула, де розташовано резиденцію патріарха Варфоломея). У присутності всіх учасників делегацій православних церков, Вселенський патріарх «знову підтвердив стару позицію Константинопольської церкви щодо розколів в Україні». Про це повідомив один із учасників Собору — офіційний представник Російської православної церкви протоієрей Микола Балашов («Седмица»). Отже, знову — вкотре — надії невизнаних українських православних на те, що Константинопольський патріарх нас розсудить, нам допоможе, не справдилися. Очевидно, що тут винен не лише Вселенський патріарх: якби українські незалежні церкви об’єдналися і спільно розбудовували Автокефальну церкву, до них давно б уже приєдналася й українська діаспора і значна частина УПЦ МП. І тоді, мабуть, були б зовсім інші розклади. (Цікаво проте знати, якими доказами Москва переконала Вселенського патріарха зробити цю заяву?)
Релігійний скандал у Стамбулі
Всеправославний Собор православних владик, які з’їхалися до Стамбула для обговорення долі Єрусалимського патріарха, викликав у деяких політичних колах Туреччини велике незадоволення. Річ у тім, що після завоювання Константинополя (пізніше перейменованого на Стамбул) 1453 року турецька влада (як при султанах, так і при президентах) не визнавала всесвітні повноваження Константинопольського патріарха. Деякі урядовці і сьогодні вважають, що його юрисдикція і повноваження стосуються виключно турецьких православних (це максимум 5 тисяч віруючих). Тому цей собор у Стамбулі, скликаний патріархом Варфоломеєм, деякі турецькі ЗМІ назвали «судом християнського шаріату». Проти проведення Собору виступили й турецькі націоналісти, вважаючи необгрунтованими претензії Варфоломея на титул Вселенського патріарха. Їх гасло: «Держава в державі — це зрада». Нечисленнні демонстранти, які зібралися біля брами резиденції Константинопольського патріарха (Фанар), розмахували турецькими прапорами і розкидали листівки. У них говорилося: «Варфоломей влаштовує християнський релігійний суд у Туреччині. Тим самим він хоче підтвердити свою «вселенськість» і заснувати тут другий Ватикан». Протестуючі вважають, що вселенські амбіції «Фанарського патріарха» є порушенням Лозаннського міжнародного договору 1923 року, відповідно до якого було створено Турецьку Республіку. З якихось незрозумілих логічних міркувань протестуючих виходило, що патріарх Варфоломей порушує закони своєї держави. З подібними заявами виступив у турецькій пресі також представник Фонду Санта-Клауса Муаммер Карабулут. Він повідомив журналістів, що заяву про порушення Варфоломеєм турецьких законів внесено їхньою організацією до стамбульської прокуратури. На його думку, суд, який організовано фанарською церквою, може мати місце лише в релігійній державі». У відповідь на це офіційний представник МЗС Туреччини Намік Тан виступив із заявою, в якій говориться, що нарада, яка відбулася в Фанарі, «займалася питаннями, які стосуються внутрішніх справ православних церков». Туреччина не має до їх розбіжностей ніякого стосунку. І той факт, що зустріч пройшла на турецькій землі, «не означає будь-яких змін у добре відомій позиції Туреччини щодо титулу патріарха «вселенський» (тобто не визнавати). Зазначимо, що турецька влада не погоджується іменувати патріарха також «Константинопольським», нагадуючи, що міста з такою назвою на планеті немає, а вживання такого титулу може сприйматися тільки як невизнання давно усталених політичних реалій. У турецькій пресі звичайно говорять про «патріарха Фанара» і підкреслюють, що мається на увазі релігійний лідер незначної грецької меншини в Туреччині (згідно із законом, патріархом може бути обрано лише особу, яка має турецьке громадянство). Декілька місяців тому МЗС Туреччини болісно відреагувало на розіслане американським послом запрошення на прийом «на честь Вселенського патріарха». Американському посольству було публічно вказано, що такої особи немає серед турецьких громадян і тому відвідувати цей захід турецьким офіційним особам забороняється. ( «Мир религий», «Интерфакс-религия» )
Папа Римський відвідає Болгарію?
У зв’язку з відзначанням свята слов’янської писемності болгарська урядово-духовна делегація на чолі з президентом країни Георгієм Пирвановим прибула до Ватикану і була прийнята главою Римсько-католицької церкви — Папою Римським Бенедиктом ХVI. Президент запросив Папу відвідати Болгарію, а також попрохав передати мощі святого Кирила, які сьогодні покояться в Римі, Болгарській церкві. Президент відповів, що повернення мощей святого Кирила було б «дуже символічно й корисно» для розвитку двостороннього діалогу. Болгарський президент відвідав також церкву в Римі, де покояться мощі святого Кирила. ( КАI )
