ЦЕРКВИ СВIТУ

Папа Римський звертається до дітей Авраама

Іван Павло II поздоровив із Великоднем паломників із багатьох країн, які зібралися на площі Св. Петра. Привітання лунало 62-ма мовами світу, серед них арабською та єврейською. Понтифік сказав: «Нехай людяність знайде сили протистояти нелюдському та, на жаль, наростаючому тероризму, який відкидає життя й несе із собою біль та небезпеку в повсякденне життя багатьох і багатьох мирних і важко працюючих людей. Жінки й чоловіки доброї волі! Будьте уважні! Не спокушайтеся бажанням помсти замість того, щоби прощати. Нехай культура життя та любові переможе логіку смерті. Всі діти Авраама — християни, іудеї та мусульмани — повинні віднайти братство, до якого всі вони належать!» («Zenit»)

Перед Далай-ламою двері Росії зачинені

Нещодавно буддисти Калмикії звернулися до МЗС РФ із проханням надати візу політичному й духовному лідеру Тибету Далай-ламі ХIV для пастирських відвідин регіону, де мешкає значна частина буддистів Росії.

У відповідь МЗС Росії звернуло увагу на той факт, що сьогодні такому візиту не сприяє партнерство Росії з Китаєм. Адже для Китаю «проблема Тибету є проблемою територіальної цілісності країни. Росія також визнає Тибет невід’ємною частиною Китаю та не підтримує офіційних контактів з Далай-ламою». Тому при вирішенні питання про можливість його поїздки до Росії необхідно дотримуватися міжнародних зобов’язань Російської Федерації.

Останній раз Далай-лама XIV (Агван Лобсан Тенцзин Гятцо) відвідав Росію з неофіційним візитом у 1992 році, зустрівшись з представниками громади буддистів Бурятії.

З 1960 року Далай-лама живе у вигнанні в Індії — після окупації Тибету китайськими солдатами. Окупація продовжується й сьогодні. Офіційний Китай не визнає Далай-ламу й послідовно виступає проти надання йому іншими країнами можливості для ведення громадської діяльності, яка, на їхню думку, спрямована на розкол Китаю. У Пекіні вважають, що під прикриттям релігії лідер буддистів проповідує ідеї незалежності Тибету. Останні роки під тиском світової спільноти Китай веде з урядом Тибету у вигнанні мляві переговори, але практичних результатів досі не досягнуто. (РІА «Новости»)

Туркменістан обмежує будівництво мечетей

Сапармурат Ніязов, виступаючи на розширеному засіданні Кабінету міністрів за участю членів Ради у справах релігії при президенті Туркменістану, повідомив, що він віднині забороняє подальше будівництво мечетей у Туркменістані. Президент нагадав присутнім, що в країні церкви відділені від держави, та сказав: «Я передаю на баланс мусульман ще три мечеті, після чого державне будівництво мечетей припиняється. Вже досить».

Ніязов зажадав також, щоби кандидатури мулл для кожної мечеті затверджувалися Радою у справах релігій із числа тих мусульман, хто має відповідну освіту, а також пройшов перевірку на «відданість Вітчизні». «А то вони там обирають кого попало», — сказав Ніязов, маючи на увазі прийнятий у мусульманському світі звичай вибирати муллу з середовища віруючих громади.

Окрім усього, Ніязов зобов’язав Раду в справах релігій ретельно контролювати суми пожертв віруючих мусульман. «Ми не забираємо ці гроші, — сказав він, — але там треба навести порядок і знати, куди йдуть зібрані кошти». («Гундогар»)

Розширення ЄС і антисемітизм

Вольфганг Бенц, історик, керівник Центру дослідження антисемітизму в Технічному університеті Берліна в бесіді з журналісткою Адриєнною Вольтерсдорф висловив побоювання із того приводу, що з розширенням ЄС на Схід Європу може захлеснути нова хвиля антисемітизму. Адже в Східній Європі антисемітизм і досі не вважається чимось непристойним, вважає вчений, що неодноразово підтверджувалося й після зламу старої системи висловами східноєвропейських політиків.

Після 1989 року в Росії, Білорусі та Україні пережив друге народження так званий християнський антисемітизм, і сьогодні віруючі там знову читають «Протоколи сіонських мудреців» — «класичний» російський варіант захисту від раціонального західного мислення. Ситуація ускладнюється тим, що після повалення радянської системи Православна церква набула значного впливу в суспільстві. А коли священики постійно повторюють, що «євреї злі — вони розіп’яли Ісуса», то антисемітизм різних відтінків проникає навіть у державні освітянські заклади — разом із так званим «релігієзнавством». Західні католицькі та протестантські церковні діячі повинні пояснити своїм православним колегам, що малювати картину світу, де — хоч би що трапилося — в усьому винуваті євреї, принаймні некоректно. Утім, у Польщі також досі існує таке явище, як місцевий католицький антисемітизм.

Єдина надія євреїв сьогодні полягає в тому, що Європа в цілому є демократичним співтовариством і буде адекватно реагувати на прояви антисемітизму — західні країни повинні дати відповідні приклад і урок східним членам ЕС.