ЦЕРКВИ СВIТУ
Римського папу знову не пускають до Росії
Як повідомляє «Інтерфакс», у РПЦ спростували чутки про можливу найближчим часом зустріч Московського патріарха Алексія II з Римським папою Бенедиктом XVI. Але хоча ніяких офіційних переговорів з приводу зустрічі Патріарха з папою Римським не ведеться, в ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що глава зовнішньополітичного відомства Ватикану архієпископ Джованні Лайоло висловив надію на зустріч предстоятелів двох церков вже в дуже «недалекому майбутньому». Однак секретар з міжхристиянських зв’язків відділу зовнішніх церковних зв’язків МП священик Ігор Вижанов заявив, що така зустріч може відбутися лише після вирішення принципових суперечностей у взаємовідносинах двох церков. Ці суперечності стосуються, передусім, не теоретичних, суто богословських проблем, а «практичних проблем прозелітизму і, особливо, експансії греко-католиків на Україні». За словами о. Ігоря, «незважаючи на заклики до діалогу, Ватикан, як і раніше, продовжує активну прозелітську діяльність на канонічній території Російської Православної Церкви», тобто в Україні, Казахстані і в Росії. Наприклад, «без узгодження з УПЦ (МП) і всупереч думці православних, зі Львова до Києва було перенесено кафедру глави уніатів кардинала Любомира Гузара», що РПЦ розцінила як «крок назад у православно-католицьких відносинах».
Цікаво зазначити, що думку Москви щодо зустрічі Бенедикта ХVI і Алексія II негайно підтримала УПЦ Московського патріархату: керуючий справами УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан заявив про те, що УПЦ «не підтримує ідею можливого візиту Римського папи Бенедикта ХVI на Україну і вважає неприпустимим втручання української влади до церковних справ». Архієпископ Митрофан, зокрема, сказав: «Візит папи Римського в Україну ми вважаємо невчасним, як невчасним був і візит його попередника Івана Павла II».
Чи стане Свята Софія Константинопольська храмом?
Американський політик Кріс Спіру, грек за походженням, на прес-конференції в Манхеттені оголосив, що організація «Free Agia Sophia Council in America» («Відкрита американська рада Святої Софії») починає міжнародну кампанію за те, щоб Свята Софія в Константинополі знову стала православною церквою, а головне — кафедральним храмом усіх православних людей світу. Пан Спіру, колишній губернатор штату Нью- Гемпшир, є фундатором-президентом Греко-американської Афінської Спілки, а також головою Американської ради св. Софії. Він має намір домагатися своєї мети на політичному, економічному і юридичному рівнях. «Йдеться про міжнародний рух, який має на меті перетворення знаменитого собору Святої Софії в Константинополі на чинну церкву всеправославної християнської конфесії». На прес-конференції він з обуренням указав на те, що «уряд Туреччини використовує Святу Софію як музей, влаштовує в знаменитому храмі, побудованому імператором Юстиніаном у VI ст., турецькі і міжнародні торговельні виставки, концерти і покази мод. Що, на його думку, є святотатством і наругою над святим місцем. На нещодавній прес-конференції Спіру розповів, що вже почався збір підписів відомих особистостей і політиків багатьох країн, і що до проекту підключено організації із захисту релігійних свобод у США, в Європейському Союзі та інші. «Мусульмани обурилися якимись там карикатурами на Магомета. Ми ж відстоюємо право служіння в церкві, яка є православним символом світу. До того ж, зараз дуже слушний момент для звільнення Софії від турецького ярма, бо Туреччина прагне вступити до Євросоюзу». («Greek.Ru»)
Об’єднання поки що не сталося
Як відомо, в травні відбулися два православних церковних собори Російської православної церкви за рубежем (РПЦз під керуванням митрополита Лавра), від яких багато церковних політиків православної Росії чекало доленосного рішення — «возз’єднання» РПЦз з Російською православною церквою. Відомо, що до складного і тонкого процесу злиття двох церков доклав руку навіть президент Путін. (Р.S. РПЦз було утворено після 1917 року в Західній Європі і в Америці емігрантами з Росії і досі є неканонічною — не визнана Вселенським православ’ям. З іншого боку, значна частина православних за кордоном вважає ієрархів РПЦ «боговідступниками», «угодовцями з сатанинською радянською владою», «сергіанськими» єретиками — за ім’ям патріарха Сергія, призначеного 1943 року Сталіним.). В останні роки, після тривалих переговорів і узгоджень, було досягнуто нетривкої угоди між Московською патріархією і РПЦз, зокрема, про проведення соборів закордонної церкви, на яких мала бути прийнята ухвала про возз’єднання. Цього, однак, не сталося — далеко не всі архієреї і паства РПЦз захотіли приєднатися до РПЦ, «керованої товаришем Дроздовим» (Московським патріархом Алексієм II ). Незгодні вирішили «захистити себе від спілкування з несправжніми єпископами і несправжніми вчителями, а також захистити свою Церкву від розколів і поділів». Один із церковних аналітиків пише: «Потрібно працювати над справжньою єдністю Російської Православної Церкви і уникнути помилкової унії в ім’я поквапливого адміністративного з’єднання». Очевидно, що така приваблива для московської політики ідея «возз’єднання» ще не дозріла. («Русская линия»)
У Чорногорії назрівають церковні проблеми
Прийнята громадянами, а також Скупщиною (парламентом) Чорногорії ухвала про вихід зі складу Сербської держави починає позначатися на церковній ситуації цієї православної країни. Бо багато чорногорців давно чекає церковної незалежності від Сербської православної церкви (СПЦ) і не без підстав передбачають, що СПЦ всіма можливими засобами утримуватиме за собою паству, храми і монастирі Чорногорії. Тим часом, у цій країні вже декілька років функціонує незалежна Чорногорська православна церква, яка вважає, що має право претендувати не лише на автокефалію (якої їй досі не надали), але також на паству і майно Сербської церкви на території нової незалежної держави. У ЗМІ Сербії вже з’явилася інформація, що свідчить про те, що церковне «розлучення» не буде простим. Так, біля сербського монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в чорногорському селі Косиджерево в 30 кілометрах від Нікшича було виявлено «націоналістичні» (тобто чорногорські) графіті, а на придорожньому покажчику з позначенням напрямку в обитель з’явився напис «Чорногорська православна церква». А поруч із монастирем, на будівлі колишньої фабрики з’явилися гасла «Сербські варвари», «Серби, геть з монастиря» та інші. Додамо, що монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Косиджерево було побудовано в першій половині XIV сторіччя; його головною святинею є стопа євангеліста Луки, благодатна сила якої відома багатьом православним віруючим. Неважко прогнозувати, що незабаром православна ситуація у Чорногорії буде подібна до української.
Свято Закону
На початку червня, на 50-й день після іудейської Пасхи і на 6-й день місяця сіван, євреї всього світу відзначають Шавуот — одне з найголовніших іудейських свят, описане в Торі («П’ятикнижжі»). За 50 днів після виходу з єгипетського рабства, коли єврейський народ підійшов до гори Синай, Бог відкрив Себе всьому Ізраїлю і дав євреям Десять заповідей. Як відомо, пророк Мойсей записав їх на мармурових скрижалях. Першу ніч Шавуота віруючі проводять за вивченням Тори. Традиція пов’язує час свята також із закінченням жнив ячменю і початком жнив пшениці. У сиву давнину в цей день землероби з усіх кінців Ізраїлю несли приношення до Єрусалимського храму; святкові процесії супроводилися співом і танцями.
Десять заповідей, які Бог дав Мойсею на горі Синай, стали основою сучасного морального кодексу не лише євреїв, але й інших народів і релігій, передусім — християнства та ісламу. Іудеї переконані, що лише тому, що багато людей не дотримуються цих Заповідей, у світі існує розбрат, злочини, війни і ненависть. У середні віки в єврейських громадах на території Європи існував звичай у день Шавуота приводити дітей до синагоги і давати їм злизувати мед зі спеціальної дошки, на якій було вирізано письмена Десяти заповідей, — щоб «смак Тори був солодкий у їхніх вустах». («Мир религий»)
