У Роксолани — новий султан
«Истамбул» — так називається нова спільна робота популярного естрадного співака з кінорежисером Борисом Нібієрідзе й оператором Павлом Неберою, творцями серіалу «Роксолана». Його партнеркою стала Ольга Сумська, яка, схоже, з образом нашої славнозвісної співвітчизниці Насті Лісовської, котра стала улюбленою дружиною султана, вже ніколи не розлучиться. Невільниць з гарему зображали дівчата з балету-майстерні театру пісні Павла Зіброва. Декорації і костюми позичили на «Укртелефільмі». Навіть на натурні зйомки до Туреччини виїжджали, щоправда, усього на три дні. Стамбул зустрів знімальну групу проливним дощем і холодним пронизливим вітром. Сидячи в готелі, співак із тугою дивився у вікно, сподіваючись, що негода відступить. Інакше весь графік ламався. Схоже, що Павло Миколайович людина, котрій таланить, і буквально на кілька годин виглянуло сонце. У авральному порядку зняли місцеві визначні пам’ятки.
— Бути султаном мені дуже сподобалося, — усміхається Зібров, — особливо сцени в гаремі. Я режисеру сказав, що якщо йому знадобиться дублер для Хостікоєва, то завжди готовий допомогти.
Музику до пісні «Истамбул» написав сам співак, а слова — Олександр Вратарьов. Нині кліп транслюють усі телеканали. І наскільки вдалася нова версія «Роксолани-2» судити глядачам. А на аудіоринках України з’явилося ще декілька новинок від П.Зіброва — одразу три магнітоальбоми. «Женщина любимая» — пісні з його останньої шоу-програми, «Та так, щоб гай шумів» — композиції, які підіймають настрій, і ліричний альбом «Гори, гори, моя звезда» — російські й українські романси.
Схоже, співак вирішив йти в ногу з часом, і випустив автобіографічну книгу «Дозвольте з Вами познайомитись...» Опус становить 96 сторінок. У легкій, невимушеній формі, з гумором артист розповідає різні історії про своє життя в інтернаті, армійські будні і гастрольні пригоди. Прихильники творчості Зіброва знайдуть там тексти і ноти його найпопулярніших пісень і помилуються на фотографії. Видання можна назвати вже раритетним, оскільки від тиражу дві тисячі примірників залишилося тільки пара десятків книг. Павло Миколайович чесно признався, що він не Лев Толстой і за столом провів тільки три години. Сам не писав. Просто його історії журналістка Інтерфаксу Ірина Хохлова записала на диктофон, трохи відредагувала текст. Попит диктує пропозицію і, схоже, невдовзі буде продовження мемуарів «зібровоманії».
