Усупереч прогнозам

Кожен восьмий музей світу може назавжди закритися через пандемію. Це дані спільного дослідження ЮНЕСКО та Міжнародної ради музеїв. За їхньою інформацією, близько 90% музеїв світу припинили роботу через карантинні обмеження. Це понад 85 тисяч закладів. Тобто під загрозою закриття опинилися мінімум 12 тисяч закладів. 

В Україні більшість музеїв — установи неприбуткові, роками фінансуються переважно за залишковим принципом. Основу свого бюджету вони отримують від балансоутримувача: місцевої влади чи Міністерства культури. Ці кошти йдуть на заробітні плати, комунальні послуги та охорону. Але існує низка інших витрат, які необхідно перекривати завдяки роботі з відвідувачами.

«Музеї зобов’язані виконувати так званий фінансовий план, тобто заробити протягом року певну суму, — розповідає президентка Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв Катерина ЧУЄВА. — Чимало директорів стурбовані можливими санкціями через його невиконання, оскільки впевнені, що «про карантин забудуть», а відповідальність за це перекладуть на адміністрацію закладів».

Крім того, музейники змушені витрачати на засоби захисту, які купують переважно  власним коштом. То ж чи зможуть наші музеї вистояти в умовах карантину та як саме будуть функціонувати в найближчі місяці?

МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Офіційно всім музеям дозволять розпочати роботу з 10 червня, як і іншим закладам культури. Щоправда, не всі чекають цієї дати. Зокрема, ще 11 травня, на першому етапі пом’якшення карантину, у Львові запрацювали три музеї. Серед них — Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Як розповідають у закладі, функціонують у так званому парковому режимі. Відвідувач може оглянути зовнішню експозицію чи замовити екскурсію до п’яти осіб. Самі ж садиби ще зачинені, оскільки більшість доглядачів хат похилого віку і перебувають у групі ризику. Щоб створити максимально безпечні умови для відвідувачів та працівників, музей впровадив низку обмежень, розповідає заступниця директора з розвитку Музею народної архітектури і побуту Леся ГЕРАСИМ:

«Ми подбали про розмітку для збереження дистанції біля каси, купили велику дезінфекційну рамку, термометр для вимірювання температури, розчин для дезінфекцій, маски і рукавички для працівників, а також забезпечили безготівкову оплату за квиток. Отож кожен, хто заходить до музею, проходить через рамку для дезінфекції одягу та має можливість знезаразити руки антисептиком, далі йому вимірюють температуру і, якщо все гаразд, йде насолоджуватися експозицією. До слова, працівники музею повинні проходити температурний скринінг щонайменше два рази на день і фіксувати результат у спеціальному «Журналі здоров’я». Якщо раптом хтось мав би підвищену температуру, то в музеї треба було б зафіксувати цей факт і рекомендувати звернутися до лікаря. До відвідувачів теж є певні вимоги: вони повинні мати захисні маски, уникати скупчень (групи не більше ніж п’ять осіб), зберігати дистанцію і з розумінням ставитися до карантинних правил. Цікаво, що люди дуже по-різному реагують на такі заходи — хто з обуренням, хто зі скептицизмом, проте більшість (і ми їм дуже вдячні) таки чемно виконують усі приписи протоколу, розуміючи, що ці правила — не забаганка музею, а умова, за якої нам дозволяють працювати взагалі».

ФОТО НАДАНО МУЗЕЄМ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Зазвичай на весні в музеї розпал туристичного сезону. На Великдень та травневі свята відвідувачів тут рахували тисячами. Нині ж, незважаючи на те що заклад відкритий протягом кількох тижнів, напливу відвідувачів нема і досі. Оскільки роботу транспорту так і не відновили, потрапити до музею можуть переважно люди, що живуть неподалік, чи мають власне авто. 

Раніше від туристичної діяльності заклад отримував значну частину прибутку, завдяки чому міг регулярно оновлюватися, розповідає Леся Герасим: «Ми власним коштом проводили реставрацію щонайменше вісьмох об’єктів за рік, забезпечували музей необхідною для прибирання технікою, останні кілька років організовували міжнародну музейну конференцію, проводили фестивалі, видавали збірники, запускали нові проєкти. Звичайно, і зараз у нас є багато планів. Вони стосуються насамперед реставрації, яка не припиняється й на мить. Виконуємо все своїми силами, на щастя, маємо своїх майстрів, що володіють відповідними знаннями (адже, приміром, крити хату соломою тепер уже мало хто вміє). Щодо матеріалів, шукатимемо спонсорів, меценатів, подаватимемося на ґрантову підтримку — тобто робитимемо все те, що й до цього робили, але зі ще більшою мотивацією отримати фінансову допомогу».

ФОТО НАДАНО МУЗЕЄМ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Пані Леся розповідає, що карантин мав і позитивний вплив на їхню роботу. Поки музей не працював, багато заходів перейшли в онлайн-формат. Завдяки цьому, за останні місяці вони змогли розширити мережеву авдиторію, по-новому поглянути на музей та зрозуміти культурний запит сучасного відвідувача.

ФОТО НАДАНО МУЗЕЕМ КОСМОНАВТИКИ ІМЕНІ СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА КОРОЛЬОВА (ЖИТОМИР)

МУЗЕЙ КОСМОНАВТИКИ ІМЕНІ СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА КОРОЛЬОВА (ЖИТОМИР)

Житомирський Музей космонавтики імені Сергія Корольова також відновив роботу ще 11 травня. До приміщення людей пускають лише в масках, на вході проводять температурний контроль. Екскурсії проводять у скороченому форматі.

ФОТО НАДАНО МУЗЕЕМ КОСМОНАВТИКИ ІМЕНІ СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА КОРОЛЬОВА (ЖИТОМИР)

«Ми мусили запровадити окремий графік, приймаємо відвідувачів погодинно за попереднім записом, — розповідає заступниця директора з розвитку та утримання музею Вікторія ЧЕТВЕРТАК. —  45 хвилин група перебуває в музеї, далі 15 хвилин на дезінфекцію. Після цього може потрапити наступна група. Щодо кількості відвідувачів, ми виходили з розрахунку площі експозиції. В будівлі, де розміщена експозиція «Космос», одночасно може перебувати не більше, ніж десять відвідувачів. У меморіальному будинку-музеї — не більше за п’ять. Крім цього, ми зробили навігацію музеєм, щоб людям було легше орієнтуватися та тримати дистанцію. Інтерактивні активності, на жаль, поки недоступні. До прикладу, в нас є ігроліт, але він закритий, бо в ньому дуже малий простір. Також ми поки не дозволяємо відвідувачам користуватися навушниками та VR-окулярами».

ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО

Музеї в Полтаві поки не відкрилися, хоча частина з них до відкриття повністю готові. У Полтавському краєзнавчому музеї вже закупили все необхідне: маски, рукавички, безконтактні термометри. Але з відкриттям вкотре вирішили зачекати.

У музеї уточнюють, хоча відвідувачів не приймали, наукова робота продовжувалася протягом усього карантину. Науковці, що поза зоною ризику, працювали позмінно, займалися дослідницькою та фондовою роботою, наповнювали сайт та сторінки в соцмережах. Також у музеї проводили реставраційні роботи та санітарні дні.

Щодо нових правил роботи — самі музейники їх не розробляли. Але припускають, такі уніфіковані рекомендації може сформувати Міністерство культури, тому подальших інструкцій очікують від нього.

ФОТО НАДАНО  ПОЛТАВСЬКИМ КРАЄЗНАВЧИМ МУЗЕЄМ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО

«Будівля нашого музею має три поверхи, високі стелі, всього в нас близько 40 експозиційних залів, — розповідає завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи музею Марина КОНДРАТЕНКО. — Тому, я думаю, навіть якщо будуть обмеження щодо кількості відвідувачів, нам дозволять приймати немало людей. Єдине, можуть бути обмеження стосовно екскурсій. Але, ймовірно, це питання окреслить міністерство. Та є інша проблема. В кожному з залів є музейні доглядачі, понад 80% яких — це люди, яким за 60 років. Такого віку і касир та гардеробник. А в нашому місті наразі людям такого віку заборонено їздити в громадському транспорті без довідок, які доводять, що вони зобов’язані виходити на роботу, оскільки задіяні в боротьбі з пандемією. Музейники не належать до цієї категорії, тому поки вимоги до перевезень не будуть пом’якшені, їм буде складно дістатися на роботу».

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Більшість музеїв України розміщені в неспеціалізованих приміщеннях, які під музейні потреби лише пристосовані. Це можуть бути колишні палаци, садиби, гімназії чи інші споруди минулих часів. Тому вони не можуть забезпечити комплексне виконання протиепідеміологічних вимог. Зокрема, регулярне провітрювання залів, якого вимагають нові правила, для невеликих музеїв може стати проблемою, адже експонати не терплять протягів.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»

Лише кілька музеїв мають приміщення, побудовані спеціально для їх потреб. Серед них — Музей історії України в Другій світовій війні. Тут є відповідне технічне оснащення, тому протягів не бояться.

«Музей забезпечує належне провітрювання приміщень відповідно до встановлених вимог щодо збереження експонатів, — розповідає генеральний директор установи Іван КОВАЛЬЧУК. — В умовах карантину здійснюється скринінг температурно-вологісних показників та їхнє регулювання в разі необхідності. Провітрювання експозиції та фондових приміщень проводиться відповідними службами музею за допомогою автономної системи подачі та забору повітря щодня».

Наразі цей заклад відвідувачів не приймає, доступна лише територія Меморіалу та виставка бойової техніки й озброєння просто неба. З основною експозицією можна знайомитися онлайн, а працівники музею нині займаються науковими, виставковими, просвітницькими та видавничими проєктами у віддаленому режимі.

«БІЛЬШІСТЬ МУЗЕЇВ ПЕРЕЖИЛИ КАРАНТИН СПОКІЙНО»

Покрити втрати від карантину музеям буде складно, адже ніхто не знає, чи досягне кількість відвідувачів запланованого рівня. До того ж безпекові витрати, як-от засоби індивідуального захисту та засоби для дезінфекції потрібно закуповувати регулярно, тому вони й надалі битимуть по бюджету.

 «Більшість музеїв отримали вказівки зробити коригування бюджету — переглянути витрати та відмовитися від чогось із запланованого, — розповідає Катерина Чуєва. — Однак цей ресурс вичерпний, а витрати — значні і регулярні, тому доведеться шукати й інші варіанти. Що стосується грантів, то наразі таких варіантів небагато. Наприклад, грантові програми на підтримку культурних інституцій та громадських організацій оголосив Дім Європи (House of Europe) — міжнародна організація, що об’єднує культурні представництва країн ЄС та підтримує розвиток культури в Україні. Заявки на них подавали і музеї. Певною підтримкою стане також і фінансування проєктів Українського культурного фонду — серед переможців є музеї та пов’язані з музейною справою організації. Важливою також стане підтримка меценатів та краудфандингові проєкти. Але всі ці форми залучення коштів не можуть повною мірою покрити всі потреби».

Катерина Чуєва заспокоює, в Україні ситуація в музейній сфері не настільки критична, як зазначають у ЮНЕСКО, принаймні їх організації невідомо про потенційне закриття жодного з українських музеїв:

«Із повідомлень на музейних онлайн-ресурсах можна зробити висновок, що більшість музеїв як державних та комунальних, так і приватних, пережили карантин відносно спокійно. Частина інституцій уже приймає відвідувачів — це і музеї просто неба, і зелені території музеїв та заповідників у Києві, Львові, Калуші та інших населених пунктах, і, власне, музеї як у великих містах, наприклад, у Києві та Одесі, так і в менших центрах, як-от у Фастові. Тому сподіваємося, що прогноз із дослідження ІСОМ та ЮНЕСКО, в якому йдеться про ризик закриття кожного восьмого музею в світі, все ж лишиться прогнозом, і що «може не відкритися» не означатиме — «буде зачинений».

Щоб безболісно пережити карантин, музеям не завадила б цільова державна підтримка. Чи планують виділяти музейному сектору додаткове фінансування через пандемію — з цим питання «День» звернувся до Міністерства культури, молоді та спорту. Та відповіді у визначений термін не отримали.

P.S.

Коли готувався номер, редакція отримала відповідь від Міністерства культури, молоді та спорту стосовно додаткового фінансування музеїв. Так, у відомстві зазначили: «МКІП, як уповноважений? орган, до сфери управління якого належить 15 музеи?них закладів, надавало Кабінету Міністрів Украі?ни інформацію щодо потреби у виділенні додаткового фінансування на забезпечення безпеки працівників закладів». Іншим же установам за підтримкою доведеться звертатися до місцевих органів влади.