Відрядження до виборчої кампанії
В’ЯЧЕСЛАВ ПIХОВШЕК: «ЗАРАЗ У СУСПІЛЬСТВО ЗАКЛАДАЮТЬСЯ «МІНИ» МАЙБУТНІХ ПРОТИСТОЯНЬ»
— В’ячеславе, які враження від виборчої кампанії, так би мовити, «зсередини»?
— Я завжди думав, що знаю про політику досить багато, щоб перестати чому-небудь дивуватися. І я помилявся. Кампанія проходить небувало брудно, зі спробами зомбування виборців більшістю учасників виборчого процесу. Але люди вже змінилися. Впевнений, що розуміння, хто є хто серед учасників процесу, додалося. Менше стало сліпої довіри, більше — розуміння. Але негативні наслідки цих виборів відчуватимуться ще довго. Політики в цьому значенні «не відають, що творять»…
Із Києва це не дуже відчувається, але війна на зіставленні політиків у регіонах — це здійснений факт. Політики не розуміють, що зараз у «клінчі» передвиборної боротьби в українське суспільство закладаються «міни» майбутніх протистоянь. Ці вибори проходять під лозунгом «поділу» — на «наших» і «не наших», на «поганих» та на «хороших». Вибори закінчаться, але люди поділ запам’ятають і засвоять. Як це нове розуміння — насправді «квазірозуміння» — мотивуватиме їхні майбутні вчинки, передбачити важко.
— Соціологічні опитування не дають виборчому блоку Демпартії — Демсоюзу дуже багато шансів…
— До результатів опитувань у мене подвійне ставлення. Я не ігнорую їх, але й не абсолютизую. Мені здається, що багато соціологів дуже пильну увагу намагаються приділити «лідерам» передвиборної кампанії, часом «налаштовуючи» виборців на певну відповідь. З другого боку, вибірки не достатні для представлення всіх електоральних настроїв, опитування не охоплюють «глибинку». Крім того, соціологічна «похибка» у деяких із відомих мені опитувань «зашкалювала» за три відсотки. Крім цього, я не можу не бути вдячним тим, хто проводить опитування, — їхні результати ще більше «підстьобують» до роботи. А щодо самих виборів, то ми працюємо адресно, з конкретними регіонами України, щоб отримати необхідний для нас результат. Я на нього сподіваюся, хоч для мене великої людської трагедії у невдачі не буде. Для мене пріоритетними завжди були не стільки політичні, скільки людські стосунки з деякими людьми, які входять до керівництва блоку та партії. Ці стосунки я збережу, незалежно від результату виборів.
— У цей час дуже багато розмов про маніпуляційні телетехнології, використання компромату, втручання до української виборчої кампанії з боку інших країн...
— Насправді, усе це вже давно було і багато разів буде. Маніпуляція технологіями, у т.ч. й телевізійними, не робить честі нікому, хоч ми і можемо мати ілюзії, що глядач зуміє самостійно розібратися у тому, що йому підсовують технологи. Але важливо допомогти глядачу зрозуміти, де компромат, тобто неправда, реалізація якої переслідує мету дискредитування того чи іншого політика, партії чи блоку, а де — правдива інформація, нехай навіть для когось негативна. Щоб нам потім не довелося докоряти виборцям — адже ви ж знали, ми ж вам говорили, чого ж ви голосували. Бо у таких докорах немає жодного сенсу. Щодо зовнішнього впливу. Ну що ж, певною мірою я навіть радий, що Росія зробила свої інтереси в Україні більш прозорими, чітко визначивши своїх союзників та ворогів. Якщо це — новий вимір «прозорості» у політиці, то я вже й не знаю, радіти цьому чи ні… Легкість, iз якою це було зроблено і з російської сторони, не повинна обманювати — існує не тільки Росія, яка ніяк не може покінчити зі своїми застарілими комплексами. Але й більш сучасна Росія. Я нічого не мав би проти, якби Штати так само визначили своїх союзників і ворогів — але цього американська публічна політика не передбачає… Принаймні українському виборцю тепер легше розібратися, якщо не хто за що, то хто за кого.
МИКОЛА КНЯЖИЦЬКИЙ: «ДУЖЕ ЧАСТО ЛЮДИ ЗБИРАЮТЬСЯ ГОЛОСУВАТИ НЕ ЗА ЛЮДЕЙ, А ЗА БРЕНДИ»
— Я справді маю змогу спостерігати за виборчою кампанією зсередини і у Львові. І бачу такі крайнощі. Перше — дуже часто люди збираються голосувати не за людей, а за бренди. Їх потім, звичайно, буде чекати дуже велике розчарування через те, що вони не дивляться на програми партій. Та й ці програми дуже складно назвати програмами, якщо в блок, наприклад, входять партії і лівих, і правих ідеологічних засад. Звичайно, дуже складно визначити, яка саме програма в того чи іншого блоку. Люди просто хочуть вірити. І коли потім ця довіра зникне, то в них буде справді велике розчарування.
Звичайно, на цих виборах використовується те, що називається адміністративним ресурсом. Я, наприклад, виграв суд в окружної виборчої комісії, яка не хотіла організовувати зустрічі у місцях позбавлення волі, у військових частинах, яких на території мого округу одинадцять. І навіть незважаючи на рішення суду, який визнав діяльність комісії протизаконною і зобов’язав її організовувати ці зустрічі, все одно вона ці зустрічі не організовує. Проблема також полягає в тому, що справді дуже багато чорних технологій використовується. Наприклад, ми тут закликали підприємців, створили фонд для будівництва дитячих майданчиків в районах. І от стало відомо, що три з них просто по-варварськи було знищено. Так що конкуренти використовують різні способи політичної боротьби. Ці вибори важчі порівняно з минулими: сильна конкуренція, і багато різних сил задіяно. Наприклад, у Львові є дві провідні сили — це «За єдину Україну!» і «Наша Україна». Губернатор підтримує блок «За ЄдУ!», а мер — блок «Наша Україна». І я — незалежний кандидат — бачу, що мої плакати працівники жекiв зривають, в той час як плакати представників цих блоків ніхто не чiпає.
