Віктор ТКАЧЕНКО: «Земляцтва – це перший волонтерський рух в Україні!»
Товариство «Чернігівське земляцтво у місті Києві» — одне з перших офіційно зареєстрованих земляцтв України. Нині організація,нараховуючи близько трьох тисяч членів, святкує своє 20-ліття. Напередодні Водохреща в столичному Міжнародному виставковому центрі відбулося свято Сіверського краю в якому взяли участь відомі чернігівці: письменники Юрій Мушкетик та Леонід Горлач, співачка Алла Кудлай, колишній державний діяч Віталій Масол... Були представники від кожного обласного земляцтва та кожного району Чернігівщини, які вкотре здивували присутніх своїми виробами народного мистецтва та звеселили душу народною піснею.
«День» поспілкувався з головою Чернігівського земляцтва, головою Асоціації земляцтв України Віктором ТКАЧЕНКОМ.
— Пане Вікторе, майже два десятиліття ви — в земляцькому русі! Попри основну зайнятість (директор Київського палацу спорту, нині — президент Міжнародного виставкового центру), купу часу приділяєте громадській роботі. Це ж непросто...
— Земляцтва, по своїй суті — перші волонтерські суспільні організації, які були створені в Україні на зорі її незалежності й проголосили, що земляцький рух є поза усілякою політикою, а отже апріорі не може бути підконтрольним владним політичним структурам. Скажімо, Чернігівське земляцтво, як незалежна організація, всі ці 20 років реально впливали на чернігівську владу. Коли наша організація розрослася і постала потреба в районних осередках, в чернігівських кабінетах злякалися такого «розмаху» громадської організації. Чому? Та все через оте пресловуте бажання: контролювати процес! Одне діло — мати справу лише з головою обласного Чернігівського земляцтва, а тут іще від кожного району свій земляцький голова... І все — відомі, впливові люди, з якими треба рахуватися. Намагалися нам «палки в колеса» ставити. Але нічого в них не вийшло. В структурі Чернігівського земляцтва успішно працюють всі районні осередки, робота стала конкретнішою, з’явилася навіть здорова внутрішня конкуренція.
— Чим же все-таки в основному займається ваше земляцтво і, відповідно, земляцтва інших областей, зареєстровані в Києві?
— Робота справді велика, постійна і складається вона з багатьох, хай, на перший погляд незначних, але конкретних справ. У своїй доповіді на земляцьких зборах я озвучив усі ці справи з фокусуванням на кожному районному осередку.У нас вже не один рік виходить власний часопис земляцтва, де ведеться наш літопис, готуємо серйозні праці з історії Чернігівщини.
Якщо узагальнити інформацію то скажу, що члени Чернігівського товариства писали і видавали книжки краєзнавчого характеру, брали участь у основних культурних та спортивних заходах міст і сіл Чернігівщини, організовували виставки робіт наших земляків, проводили благодійні концерти і літературні зустрічі, відвідували учасників Другої світової війни та надали їм матеріальну допомогу, допомагали нашим бійцям на передовій, а також пораненим воїнам у лікувальних установах, сім’ям загиблих...
— Як постала ідея створення Асоціації земляцтв України?
— Дуже просто — разом можна досягти більшого! Для членів Асоціації, до якої ввійшли майже всі земляцтва України став корисний досвід Чернігівського земляцтва. Як, скажімо, нам корисно почерпнути щось нове у волинян, сумчан чи житомирян... Разом ми намагаємося впливати на прийняття тих чи інших рішень державних органів, особливо тих, що стосуються розвитку регіонів. Наші делегації неодноразово бували і в Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента, різних міністерствах. Дуже плідними були зустрічі з духовними релігійними діячами Філаретом, Володимиром та Гузаром.
— Як «державна машина» відреагувала на створення земляцтв?
— Спочатку були закиди про те, що, мовляв, земляцтва поділять Україну на хутори!.. Насправді ж, земляцький рух покликаний виконувати зворотню функцію. А саме — цементування України. Земляцтва подають суспільний зріз життя усіх наших регіонів. Звісно, наші товариства пов’язані зі своїми областями спільно організованими заходами, Асоціація земляцтв створювалася у 2010 року непросто. Ми гуртувались спільними добрими справами за принципом неполітичних об’єднань, адже в кожному земляцтві є люди різних поглядів та переконань. А поштовхом до створення Асоціації стала спроба тодішнього очільника Луганського земляцтва Олександра Єфремова очолити земляцький рух під орудою луганчан, втягнути його в політику своєрідної партійної дисципліни, політику підтримки чинного тоді прем’єр-міністра В. Януковича.
Ясно, що це викликало спротив у переважної більшості земляцтв, які розуміли, що це — фактично розкол земляцького руху.
Характерно, що тоді — за 4 роки до трагічних подій у Криму та на Донбасі — в Асоціацію не ввійшли саме земляцтва Луганська, Криму, Дніпропетровська, Донецька, Миколаєва та Одеси.
Поштовхом до створення Асоціації стала спроба тодішнього очільника Луганського земляцтва Олександра Єфремова очолити земляцький рух під орудою луганчан, втягнути його в політику своєрідної партійної дисципліни, політику підтримки чинного тоді прем’єр-міністра В. Януковича
Причому очільники трьох останніх — Віктор Ляшко, Анатолій Кінах та Валентин Симоненко — на першому етапі підтримали ідею створення Асоціації, але в подальшому змушені були від неї відмовитись. А інші двадцять зуміли вистояти й об’єднали свої зусилля. Вірю, що вже зовсім скоро Асоціація буде повною. Вже сьогодні й Донецьке, і Луганське земляцтва беруть участь у всіх наших заходах.
— З якими проблемами найчастіше доводиться стикатися?
— Я підрахував, що за офіційною статистикою після проголошення незалежності, в Україні в середньому щорічно змінюється керівництво на рівні голів обласних та районних адміністрацій. В такій ситуації налагоджувати співпрацю, погодьтеся, нелегко. Попри те, ми робимо свою громадсько-корисну справу без озирання на начальників.
— Вікторе Вікторовичу, знаю вас, як багаторічного передплатника газети «День», а віднедавна ще й активіста Благодійного фонду «Дня»...
— Я дуже поважаю чітку позицію абсолютної більшості авторів «Дня»! Це журналістика, яка спонукає до прогресивного мислення. «День», так само, і як земляцтва України, втілює багато волонтерських проектів, особливо це стосується підтримки наших воїнів на сході України, розкриття проблематики російсько-українських відносин. Мені імпонує соціально-просвітницька орієнтація вашого видання. Нашій земляцькій асоціації, звісно, хотілося більш активніше співпрацювати з «Днем», робити спільні проекти й відповідно частіше доносити до громадськості інформацію про земляцький рух в Україні.
— І насамкінець, ваше бачення перспективи України.
— Як громадянин маю дуже багато претензій до практично всіх гілок сьогоднішньої влади. Але маю і внутрішнє відчуття того, що Україна рухається в правильному напрямку. Не так швидко, як цього хотілося б... Нам треба витримати ще кілька років, не схибити з обраних орієнтирів, з наміченої перспективи — і постане нова Україна. Я в це глибоко вірю. Але, щоб це сталося — буквально кожному з нас варто запрограмувати себе на досягнення результату в тому місці, де ти щось можеш зробити.Тому, мобілізуймо всі свої ресурси й прямуймо на спільний результат. Отоді й будемо жити в тій Україні, яку ми омріяли й виборюємо!
* * *
Архієпископ Євстратій Чернігівський і Ніжинський:
— Земляцький рух пов’язаний з пошануванням своєї традиції, своїх людей. А ще це — зв’язок зі своїм родом! Це — дуже важливо! Особливо в наш час індивідуалізації, коли діти не знають своїх дідів-прадідів, намагаються жити лишень для себе... Земляцький рух єднає навколо гуманних людських цінностей. Це особливо зараз так важливо для України! В нас іще вистачає, на жаль, всіляких «спокус» для розбратів, непорозумінь. Земляцький рух зрощує те, що вітри намагаються розпорошити
Iван РIШНЯК, голова Сумського земляцтва у місті Києві:
— Слово «земляцтво» незвичайне! Це пам’ять про ту землю, яка дала життя всій моїй великій родині. Воно наближає тебе до витоків, до людей рідного краю, які впливали на твою долю. А ще ти задумуєшся й згадуєш постаті, які прославили цей край, народившись в малих хуторах, стали відомими на весь світ! Приміром, як мої сумські земляки: Пантелеймон Куліш, Іван Кожедуб, Остап Вишня, Георгій Нарбут, брати Кричевські...
Я вітаю чернігівців, ми з ними сусіди й дуже близькі друзі по життю!
Василь НЕЧЕПА, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка:
— Земляцтво це, передовсім братство! Дієве, сильне, об’єднане! Ми нині зібралися Чернігівським полком... Скільки славних людей тут бачимо!
Цими днями вшановуємо одного з видатних синів Чернігівщини — Данила Георгійовича Нарбута. 22 січня, в День Соборності, він відзначає столітній ювілей! Земляцтво це також соборність! Соборність близьких по духу, патріотичних, щирих українських людей!
Данило КУРДЕЛЬЧУК, юрист, голова Волинського братства:
— Земляцьке єднання для мене особисто це — відчуття власної гідності, причетності до того, краю, де ти вперше побачив білий світ. Кожна людина має відчувати своє коріння. Як юрист я розумію, що держава і громадянин — антиподи. Поняття демократії в тім, щоб людина відчувала свою вартісність і можливість самореалізації. Одному, без підтримки, реалізуватися важко. Разом — інша справа! Наше Волинське братство починало з невеликих справ: комусь із волинян допомогти з влаштуванням, скажімо, до київської лікарні, когось проконсультувати зі вступом до вишу,комусь — книжку видати. І так крок за кроком сформувався наш великий гурт людей, готових прийти на допомогу один одному...
Леонід ГОРЛАЧ, поет, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка:
— Земляцтво — це повернення. Повернення до рідної землі. Час нещадний, вилущує найближчих людей. Треба цінувати їх, нині сущих. Я ніколи не належав до тих, хто лежить на подушці й чухає потилицю. В земляцтві я реалізовуюсь, є потрібним і корисним, а отже — живим! Треба бути з людьми, просвітлювати їхні голови, давати нові знання про нашу історію. Нині бути відстороненими від того, що відбувається довкола ми не маємо права!
