Вікторія БЄЛОШИЦЬКА:

На «Діалог про важливе» в прямому ефірі одеської телекомпанії «ОТБ-2» запрошували не кожного. В. Пинзеник, В. Яворівський, О. Єльяшкевич, В. Щербань, С. Соболєв — ось лише деякі з політичних діячів, котрі провели досить напружені зустрічі з досвідченою та «колючою» телеведучою, економістом за професією Вікторією Бєлошицькою. Варто зазначити: створив на базі «ОТБ-2» своєрідну «політстудію Одеси», а потім як би передав її у спадщину В.Бєлошицькій колишній керівник компанії Леонід Бірюк, що декілька років назад перебрався до більш просторого київського кабінету — заступника гендиректора «Інтеру». Власне, одна з програм «ОТБ-2» — «Бізнес-кур'єр» продовжує виходити в ефір на тому ж каналі, що й «Інтер», — близько п'яти годин на тиждень у рамках регіонального мовлення... А ось телеведуча В.Бєлошицька після недавніх «Итогов» з гостем студії «ОТБ-2», яким виявився народний депутат Євген Марчук, раптово з екрана каналу зникла. На дзвінки здивованих телеглядачів із редакції відповідають: «Ні, редактор Бєлошицька у нас не працює, веде програму «Нюанси» у компанії «Міст» — на 24-му дециметровому...» Чим же викликані несподіване і стрімке звільнення з «ОТБ-2» й створення нової програми? Чи не пов'язане це, як підозрюють деякі «особливо проникливі» одесити, з жорстким діалогом на студії саме з цим київським гостем, зокрема, його кількома не зовсiм приємними висловлюваннями в прямому ефірі на адресу вищого керівництва України? Так, власне, й почалася бесіда з В. Бєлошицькою про деякі вразливі місця, що стали помітними, й труднощі вітчизняної журналістики напередодні офіційного старту передвиборної президентської гонки. 

— Я би почала з відповіді на друге запитання: і так, і ні. Так, після прямого ефіру з Є.Марчуком мені довелося вислухати поради-попередження щодо «необережності» у виборі гостей прямого ефіру, опосередковані рекомендації «не лізти у високу політику». До речі, не обійшлося без наполегливих порад і напередодні — після висловлювань В.Пинзеника про те, що економічне процвітання України в майбутньому можливе, але за умови обрання нового політичного керівництва. Так що після діалогу в прямому ефірі з Марчуком, котрий також не уявляє подолання системної кризи в Україні без переобрання її керівництва, дилеми переді мною — залишатися або йти — вже не було. Хоча, з іншого боку, не можна сказати: «мене звільнили». Сама подала заяву. І вирішила це я, до речі, також не раптово. А який, власне, залишався вихід? Напруження передвиборних баталій ще попереду — а як вести майбутні діалоги з політиками в прямому ефірі, не маючи можливості поставити в інтересах виборців будь-яке, в тому числі жорстке, неприємне запитання? Або, скажімо, без улесливості переадресувати співрозмовникові зауваження або запитання телеглядачів, що телефонують до студії? Для мене принаймні це найважливіша умова — тому мала про всяк випадок своєрідний «запасний аеродром». Такий коротко мотив переходу до незалежної комерційної компанії «Міст», де й «народилася» програма «Нюанси».

— Виникнення напередодні виборів будь-якої телепрограми, тим паче, «політичної», викликає особливу увагу...

— До речі, не тільки з боку глядацької аудиторії. А насамперед, як довелося пересвідчитися, — насторожену реакцію з боку можновладців: на кого працюватиме? Це, чесно кажучи, ображає. Тому що мається на увазі: всі продалися, що називається, «на корню». Поділилися — хто з ким і на чиєму боці. Хоч, на жаль, якщо спробувати осмислити відеопродукцію, що пропонується одеситам у останні місяці, іноді дійсно виникає неприємне відчуття своєрідної гри в піддавки з телеглядачем. Особливо яскраво це явище висвічується на держканалах. Телеаудиторії начебто пропонується: давайте не будемо даремно ремствувати — не так уже все в нас погано, а наприкінці жовтня навіть буде прекрасний «вибір» — віддати голоси за продовження на п'ять років повноважень чинного керівництва країни. Але мені здається, що це головним чином вибір начальства УТ-1. Гірше, звичайно, що поступово на цей режим «повного взаєморозуміння й відробляння будь- яких завдань «господарів життя» переходять й інші телекомпанії — «стерилізації» зазнають ледь чи не всі центральні канали. Проміжний підсумок — наявний: за останні місяці практично нікого з претендентів на президентський пост, крім Леоніда Даниловича Кучми, телеглядачі побачити й почути не можуть. Чи не парадокс: рейтинги претендентів, згідно з даними соціологічних опитувань, публікуються, а подивитися на них самих — зась! Нещодавно, щоправда, з'явився в програмі В'ячеслава Піховшека екс-президент Кравчук. Не втрачаю надії: може, ще кого-небудь із політиків його програма висвітлить. Але хіба це не той самий виняток, який зайвий раз підтверджує негласна заборона на допуск до ефіру небажаних політопонентів? А з іншого боку, якщо їх практично «викреслили» навіть з програм новин «Інтеру», ТСН, виникає резонне запитання: наскільки телекомпанії відбивають реальний спектр думок? День у день на цих каналах — переважно керівники виконавчої влади. Що, інші політики відійшли в кращий iз світів?

Переконана: це помилка команди Леоніда Кучми, передусім, іміджмейкерів. Бо коли людям намагаються нав'язати ілюзію, неначе в них один-єдиний вибір, у багатьох виникає настрій проголосувати за принципом «від противного», віддати бюлетень за будь-кого з опонентів нинішньої влади. У тому числі — за викоханих самою владою. Наприклад, за ту ж Наталю Вітренко, якій протягом минулого року давали «зелене світло» у випусках теленовин...

— Але чому б не поглянути й на «тіньовий» бік зробленого вами профвибору — залишити за собою право висловити думку або хоч би поставити будь-яке запитання майбутнім гостям Одеси, претендентам на вищий державний пост? Я маю на увазі пов'язане з переходом у «дециметрову» телекомпанію можливе звуження глядацької аудиторії, а значить — і «впливовість» програми...

— Якраз щодо «впливовості» та й кількості глядачів «довгохвильового» каналу, вважаю, можна й посперечатися. Як я пересвідчилася, частіше за все гостям моєї колишньої студії в «ОТБ-2» телефонували люди похилого віку. А ось Олександрі Кужель — останньому з учасників нової програми «Нюанси» — вже адресували запитання переважно люди середнього віку й так звана «просунута» молодь. Словом, активна частина суспільства. А мені, чесно кажучи, зовсім не байдуже знати їх умонастрої, вислуховувати різні погляди й мати можливість впливати на формування думок.

— Чому нова телепрограма називається «Нюансами»?

— Я б сказала так: багато які політичні події і явища сприймаються нами по-різному. Так само, до речі, вони іноді й подаються в ЗМІ: наводиться офіційний погляд, а поряд й інші, неофіційні версії або позиції, що визначають ставлення до того, що відбувається, ведучих політиків або партій. Відомо: за кожною подією, вчинком, висловлюванням стоїть мотив. У виявленні цього мотиву й полягає значення програми. А відмінності в думках, що здавалися, на перший погляд, неістотними, часом розкривають причинно-наслідковий зв'язок події або явища, висвічуючи близькі до справжніх, але з яких-небудь міркувань «затемнені» їх грані. Іншими словами, «Нюанси» допомагають відійти від клішованого сприйняття подій, що, як правило, забарвлюються лише в два кольори: чорний і білий. І виходить ціла гама кольорів, веселка. Важливо й те, що обговорення того, що відбувається перед телекамерою, ведеться в прямому ефірі, «без краватки» та ще й із участю телеглядачів, що різко обмежує можливості гостей студії сфальшивити або обдурити телеаудиторію. Відповіді на несподівані запитання «видають» і рівень інтелекту, і щирість, і навіть риси характеру. Вважаю, саме з цих міркувань деякі наші політики й бояться прямого ефіру.

Найцікавішими для телеаудиторії, якщо судити за кількістю дзвінків, були зустрічі в нашій «політстудії» Віктора Пинзеника, що створив системну концепцію функціонування економіки, і Євгена Марчука, найбільш замовчуваного, на мій погляд, претендента на найвищий державний пост. Напевно, саме з цих причин першого старанно «ховають» як економіста, а другого — як головного суперника чинного Президента в неоголошеному передвиборному марафоні. Навіть недавній візит до Одеси та зустрічі з городянами того ж Є. Марчука місцеві ЗМІ, підконтрольні владі, постаралися або «не помітити», або поінформувати про це «одним абзацом» постфактум.

Характерно те, що доводилося чути на свою адресу й на адресу інших учасників передачі й зауваження такого роду: що ж ти робиш із гостя студії клоуна? Що відповісти? Марно ж доводити, що в прямому ефірі телеведуча мало чим може допомогти співрозмовникові. Яскрава, сильна особистість у політичній студії виграє, а «замовлена ангажованість» — просто вбивство для непоказного співрозмовника. З цієї причини, гадаю, і не практикуються діалоги в прямому ефірі з деякими претендентами на «вище крісло»...

— Як ви вважаєте, чи вдасться «Нюансам» виконати місію незалежної політичної студії Одеси протягом президентського марафону?

— Загадувати не буду, але принаймні ту характерну особливість кращих одеських ЗМІ, яку називають «здоровим скепсисом», спробую зберегти. Просто не сприймаю телепрограм, що створюються в «патетичній» або «істеричній» тональності, що, на жаль, все більше входять нині в моду навіть у студіях деяких центральних каналів...