«Він позиціонує себе як патріот»

26 листопада кримсько-кремлівський в’язень Олександр Кольченко відзначатиме день народження. За гратами, у ростовському СІЗО-4 на вулиці з весняною назвою — Велика Садова, 31 (індекс 344082, а/с 2710). До іменин українські правозахисники готують акцію: 26 листопада о 19-й годині (про місце зустрічі обіцяють повідомити згодом) зберуться разом, щоб привітати Олександра та записати для нього відеозвернення, сподіваючись, що їх вдасться передати у СІЗО. Одне звернення вже готове, зі словами підтримки до кремлівського в’язня звертається його мама Лариса (між іншим, син дуже схожий на неї), сестра Наталя, мама Геннадія Афанасьєва — Ольга, сестра Олега Сенцова Наталя Кочнєва, змогли навіть записати кілька слів від Надії Савченко під час одного з судових засідань, що обов’язково переможуть і разом будуть на волі.

«ДЛЯ СІЗО ЗАКОНИ НЕ ПИСАНІ»

Ще одним подарунком напередодні дня народження мала бути зустріч з адвокатом Олександра Світланою Сидоркіною, однак її на побачення з підзахисним не пустили. Світлана нещодавно була з візитом у Києві, її запросили до міжнародної конференції, присвяченої дотриманню прав людини, і розповіла про причини: «Офіційна мотивація зі слів співробітників СІЗО — не було вільних кабінетів. Але адвокат має право на побачення з підзахисним у будь-який час, такі обмеження незаконні, я подала відповідні скарги. Однак для СІЗО, що підконтрольні ФСБ, закони неписані, вони на свій розсуд вирішують подібні речі. 24 листопада буде засідання апеляційної інстанції, будемо оскаржувати вирок Сенцова та Кольченка. Наступне побачення буде вже після цього. Щодо самої кримінальної справи, як захисники, вважаємо, що кваліфікація тих дій, що їм приписують, участь у складі терористичних груп, безпідставна».

На думку Світлани Сидоркіної, таке тяжке обвинувачення висунуте Олександру через складні стосунки Росії та України. Та Сашко попри всю абсурдність та складність ситуації не падає духом. «Він усім передає привіт. Не завжди вдається до нього добратись, ми часто переписуємось. Він вважає себе громадянином України і свої дії робив саме як громадянин України, захищаючи та відстоюючи свою точку зору на ті події, що були на той період у Криму. Саша себе позиціонує як патріот України».

«У ЛИСТАХ ЗАПИТУЄ ПРО УКРАЇНУ»

Доки адвокати готуються до апеляції, мама Олександра — Лариса — поспілкувалась із правозахисниками через скайп-зв’язок. З її слів, останнє спілкування з сином було ще під час судового процесу в Ростові, коли оголошувався вирок. Зараз основна ниточка зв’язку — листи. «Саша дуже схуд, це зрозуміло, що переживає, і умови харчування та проживання хотілось би кращі. У листах він запитує, що відбувається в Україні, у Криму, у Сімферополі та у світі в цілому. Мені здається, що він подорослішав, змужнів, але погляди його майже не змінились. Коли був суд, дуже переживала, було неможливо слухати, як надумані свідки виступали, розповідали, що він терорист. Але Саша ніякий не терорист», — розповідала мама у відеорозмові. Вона разом з іншими матерями наших в’язнів у РФ чекають від України будь-якої правової комбінації, чи обмін, чи видворення, аби тільки їхні діти повернулись на батьківщину. А небайдужих українців попросила писати в’язням листи.

Максим Буткевич, активіст ініціативної групи «Комітет солідарності», нагадує, що їх краще писати російською мовою, не коментувати матеріали справи та уникати прямих політичних гасел та закликів, приміром, «Крим — це Україна». «Сашко багато читає, якщо є змога, то можна передавати книги. Зараз є кілька онлайн-петицій із закликом до структур Євросоюзу публічно засудити вироки кримських політв’язнів і вимагати їх звільнення та передачі в Україну, і ця петиція зараз набирає голоси. Не можна послаблювати увагу до цих справ, особливо з урахуванням того, що Олег та Сашко отримали 20 та 10 років суворого режиму», — додає Буткевич.