Влада, на медогляд?!
Відомо, що у листопаді 1992 року прем'єр-міністр Леонід Кучма переніс операцію, пов'язану із хронічним запаленням щитовидної залози. Проте точний діагноз, який встановили для Леоніда Кучми 1992 року, невідомий, як і ступінь складності перенесеної операції. Представник правозахисного об'єднання «Ми» Сергій Одарич, з посиланням на книгу «Хирургические болезни» за редакцією М.Кузіна (1995 г.), зауважує, що внаслідок перенесеної операції Леонід Кучма міг зазнати гіпотеріозу (недостачі гормонів). На думку С.Одарича, Президенту властиві такі описані в книзі симптоми, як «якоюсь мірою» зниження інтересу до навколишнього світу. Це, на думку правозахисника, підтверджує поведінка Леоніда Даниловича, зокрема, інколи виникає «нездатність контролювати висловлення» — наприклад, епітет «нелюди» — із уст Президента — на адресу політичних опонентів і т. ін. С.Одарич також вважає «ненормальним» те, що, на його думку, захворювання Президента є таємницею, що може бути небезпечним для держави.
Не вдаючись до міркувань про обгрунтованість таких гіпотез або про співвідношення «імпульсу» та іміджевих технологій в епатажних висловлюваннях Президента, хотілося б зупинитися на проблемі, знову актуалізованій вищесказаним. Досі в Україні не запроваджено обов'язкове медичне, в тому числі психічне, обстеження високих посадових осіб. З одного боку, застосування такої процедури може стати могутнім інструментом впливу на громадську думку в руках тих чи інших політичних сил, до того ж, для проведення такого дослідження потрібні фахівці найвищого професійного рівня і педантизму. Однак з іншого боку, за традиціями західної демократії, наприклад, людина на високому державному посту завжди перебуває під пильною увагою громадськості, втрачаючи де-факто частину своїх прав на таємницю особистого життя. На прикладі Росії ми бачимо, як приховання стану здоров'я високопоставленої особи призводить до втрати авторитету влади у країні та авторитету країни за кордоном. Нарешті, не так давно сам Леонід Кучма висловився на користь проведення експертизи психічного здоров'я всіх кандидатів у президенти України.
КОМЕНТАРІ
Черговий лікар відділення хірургії Київського центру хірургії та реабілітації хворих з патологією щитовидної залози Анатолій СТАШУК:
— Як правило, люди, що перенесли операцію на щитовидці, не стають у чому-небудь неповноцінними, і хірургічне втручання, як правило, не відбивається на якості їхнього життя. Хоча правильніше все-таки розглядати кожний конкретний випадок окремо. Адже багато що залежить від діагнозу, складності і обсягу операції, від того, чи підібрано оптимальну дозу ліків для застосування і наскільки ретельно пацієнти дотримуються рекомендацій лікаря.
У разі часткового видалення щитовидної залози, після періоду відновного гормонального лікування можлива повна відмова від препаратів. Щодо застудних захворювань, то, за деяким винятком, супутні хвороби — зокрема, грип — у прооперованих людей проходять, як у всіх.
Всеволод РЕГІТСЬКИЙ, доцент кафедри конституційного права Національної юридичної академії України, експерт з конституційних питань Харківської правозахисної групи:
— Я думаю, що обов'язкове медичне, зокрема і психічне, обстеження високих посадових осіб необхідно запровадити і в Україні. Це більшою мірою стосується тих політиків, які мають дискреційні повноваження, тобто віддають накази на основі власного розуміння ситуації, узгоджуючи їх з якимись правовими приписами. Або ж для тих осіб, у функції яких входить віддавання наказів силовим структурам.
Взагалі-то політичні діячі, що мають проблеми зі здоров'ям, — досить поширене явище у всьому світі. Та й у колишнього Союзу є щодо цього сумний досвід. Однак у США, наприклад, до п'ятої особи передбачені люди, які мають замістити президента на посту у разі його важкої хвороби або смерті. У нас же, щонайбільше, визначено одну людину, яка є наступником у подібних ситуаціях.
Якщо ж пов'язувати все вищесказане з сьогоднішніми політичними подіями в Україні, то варто сказати, що медогляд кандидатів напередодні виборів — палиця з двома кінцями. З одного боку, не обрати б хворого президента, а з іншого — це прекрасна зброя для противників будь-кого з кандидатів, яка може кардинально змінити хід виборів, якщо нею зловживати. Інша справа, що абсолютно очевидна необхідність щорічно, як це роблять у США, публікувати в пресі результати офіційного медичного обстеження президента. Причому, в Конституції країни також слід визначити таку норму.
Євген ЗАХАРОВ, виконавчий директор Харківської правозахисної групи:
— Я часто задумувався над тим, чи потрібне обов'язкове медичне обстеження людей, котрі перебувають при владі. У мене є аргументи «за» і «проти» цього. Поголовне обстеження всіх політиків — це, на мою думку, не є нормальним. З одного боку, обстежити і ставити (якщо це необхідно) якісь обмеження треба, щоб не повторився сумний досвід Росії з хворим президентом. З іншого ж боку, вимагати на стадії виборів яких-небудь експертиз дуже небезпечно. Адже одна справа — загальне обстеження, зовсім інше — обстеження психіатричне. У психіатрії, як відомо, поняття норми дуже розпливчате — і якщо у нас в країні представник влади з діагнозом «шизофренія з повільним перебігом» може зазнати політичних «репресій» різної сили, то, наприклад, на Заході вважатиметься абсолютно здоровим, оскільки там такого діагнозу не визнають. Адже й так зрозуміло, що політики завжди більш пасіонарні, ніж інші люди. Їхні психофізіологічні функції різко відрізняються від подібних функцій основних мас населення. Тому я категорично проти узаконення психіатричного обстеження.
Олександр ФАНДЄЄВ, «День», Олена ГОДОВАНЕЦЬ
