Вода у великому місті
Якість погіршується. Фахівці радять що робити
Ще кілька років, і відзначання Всесвітнього дня води 22 березня — чи Дня довкілля 19 квітня — стане важливішим за Новий рік чи Восьме Березня. Людина вже давно забирає в природи більше ресурсів — води, повітря, землі, зелених насаджень тощо, — ніж віддає. І природа вже «віддячує» тим же. Найперше це стосується того, без чого людина недовго протягне — води. Проблема якості питної води стосується і сільської місцевості України, оскільки багато підземних вод є сильно забрудненими, від чого помирають немовлята (великий розголос був про випадки на Тернопільщині і Полтавщині), і, звичайно, великих міст. Отож напередодні Всесвітнього дня води тему «Вода у місті. Урбанізація і проблеми питного водопостачання» нещодавно розглянули на четвертому засіданні прес-клубу «Аква» за підтримки ТМ «BonAqua».
Проблема якості питної води і взагалі водопостачання є глобальною, важливою не тільки для України, а й усього світу. Зокрема — й через урбанізацію: за даними експертів, вперше за історію людства більшість населення світу проживає в містах (3,3 мільярда) і щосекунди зростає на дві людини. Основні проблеми, які при цьому виникають — навантаження на інфраструктуру, комунальні мережі, а також — рівень санітарії в містах (щодня у світі 2 мільйони тонн відходів життєдіяльності людство викидає у водойми).
— Матеріально-технічна база виробництво питної води в Україні з року в рік погіршується, наявне незадовільне утримання відомчих водопровідних мереж. Найбільше скарг від людей ми отримуємо на якість води — через незадовільний стан цих мереж. Громадяни скаржаться, що у воді — підвищений рівень заліза, що вона має певний колір, що незадовільний стан води спричиняє поганий запах у квартирі чи на роботі, — каже головний санітарний лікар Святошинського району Києва, колишній заступник головного санітарного лікаря Києва Сергій Пастушенко. — причина в тому, що або 30—40 років тому поставили мережі не такими як треба, або несвоєчасно проводиться промивка і дезінфекція, або і те і інше є причиною такого стану речей. До того ж у санітарних зонах Дніпра і Десни розташовано чимало будівельних організацій, промислових об’єктів, які можуть скидати шкідливі речовини у водозабори....Хочу ще сказати, що люди для покращання якості води використовують фільтри, але при неправильному застосуванні вони можуть ще погіршити ситуацію.
Внутрішні мережі, їхня зношеність — це чи не найбільша проблема всіх житлово-комунальних проблем. Так, за даними фахівців, ступінь їхньої зношеності — 50—70%. Але це стосується всієї системи, за якою вода потрапляє із джерел до кранів. (До речі, в Києві водопостачання здійснюється з трьох джерел — із Дніпра, Десни та артезіанських свердловин: вона вся змішується і артезіанська вода юрського періоду, яку, як кажуть фахівці, «можна розливати в пляшки», іде на злив унітазів і ванни). Тож зношеними є не тільки труби, а й поверхневі водозабори — на 63%, станції водопостачання — на 56%, підземні водозабори — на 60%, насосні станції — на 54%.
— Середній вік служби мереж — 50 років. Вони здебільшого — аварійні, а це приводить до високого рівня втрат води. Може бути поломка, яку не завжди можна виявити, тож вода просто виливається. В середньому в Україні втрати питної води становлять 30%. В Донецькій області — 45—50%, — каже директор Державного підприємства «Науково-дослідний» та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Валерій Кравченко.
За словами фахівців, у Києві немає гірших чи кращих районів «по якості води»: всюди — старі водопровідні мережі, і фактично всі труби треба було б змінювати.
Доброю новиною могла б бути та, (і про це багато йшлося кілька років поспіль), що вже більше року в Україні діє новий державний стандарт якості питної води. Цей стандарт — на рівні європейських вимог: кількість показників, за якими оцінюється вода — токсикологічних, радіологічних, біохімічних та інших, — значно розширюється. Але наразі ми його виконати не можемо.
— Понад 70% станцій в Україні цей стандарт виконати не може, тому що немає відповідного обладнання, — каже Валерій Кравченко.
Через те й далі спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих. Якщо говорити про водопровідну воду, то без попереднього очищення через фільтр її краще не вживати. «Використання для дезінфекції газоподібного хлору може сприяти тому, що речовини, які утворюються при цьому у воді, можуть негативно вплинути на здоров’я», — каже Сергій Пастушенко. На його думку, від використання хлору треба відмовлятися, як це роблять в багатьох країнах, але у нас все впирається в гроші, і легше, за великим рахунком, працювати по інерції. Тож вибираючи фільтр для водопровідної води, треба дізнатися про виробника та про харектеристики, власне, води, яка буде очищуватися, — від чого саме треба її позбавити. І вчасно змінювати картриджі.
— Якщо вчасно не змінювати фільтр, то ті речовини, від яких ви воду очищаєте, будуть знову поступати, і це буде ще гірше, — наголошує Сергій Пастушенко.
Але і це ще не все. Нерідко можна почути нарікання, що у воді, яка пройшла крізь фільтр, уже нічого «корисного» не залишається, що вона мертва. По суті — так воно і є. І тому фахівці Українського інституту екології людини радять збагачувати воду мінералами. Дуже легко це зробити за допомогою кремнію — мінерала «молодості», який можна покласти в посуд із-під фільтра. «Тоді ви отримаєте джерельну воду», — каже директор Інституту екології людини Михайло Курик.
Тож і в наших умовах можна отримати якісну воду і не за дуже велику ціну. Треба тільки серйозно підійти до того, що саме ти п’єш і з чого хочеш складатися.