Перейти до основного вмісту

Встановити зв’язок сина зі світом

Намагається мати дитини-аутиста Ганна Хворова
29 березня, 00:00

Андрійко з народження вражав оточуючих осмисленим, не по-дитячому серйозним поглядом. Це заспокоювало лікарів, давало надію родичам, що відставання і деякі дивацтва у розвитку згодом зникнуть, що дитину з такими розумними очима, безумовно, чекає блискуче майбутнє. Тато Андрійка навіть школу для сина підібрав особливу — математичну. Діагноз — дитячий аутизм — зруйнував усі плани.

Як стверджують фахівці, аутизм — особливе порушення психічного розвитку, яке зустрічається не рідше, ніж глухота або сліпота, але воно мало відоме у нашій країні навіть професіоналам. Проявляється це захворювання у дуже різних формах і при різних рівнях інтелектуального розвитку. Діти з такими порушеннями зустрічаються як у спеціальних, так і у звичайних дитячих садках, у допоміжних школах і в престижних ліцеях. Однак вони всюди зазнають труднощів у взаємодії з іншими людьми. Аутична дитина може справляти враження просто розпещеної, капризної, невихованої. За грамотної підтримки такі діти отримують шанс просуватися до складної для них взаємодії з людьми.

На сьогоднішній день в Україні не існує спеціальної дитячої установи, що займається аутичними дітьми, а оскільки сину Ганни Хворової скоро виповниться сім років, то мама докладає максимум зусиль, щоб першого вересня її хлопчик, як і всі його однолітки, почав навчальний рік. Ганна Михайлівна багато читала, спілкувалася з фахівцями, знайомилася з життєвими історіями аутистів. Вона не соромилася власної «проблемної» дитини, незважаючи на те, що оточуючі звинувачували її то в зайвій розпещеності сина, то в недостатній її увазі до дитини. Ганна Хворова шукала шлях, який би привів її Андрiйка до людей. Досі вона допомагала дитині налагоджувати зв’язок зі світом власними зусиллями — досконально вивчала особливості сина, його сильні сторони і щодня ретельно з ним займалася. А займатися з аутичними дітьми дуже важко, тому що вони не терплять жодного насильства у своїх діях і готові навчатися тільки того, чого захочуть самі. У Інституті дефектології НАНУ з Ганною Михайлівною поділилися найновішим роздатковим матеріалом для розвиваючих занять з дітьми. Ганна Хворова сподівається пристосувати це напрацювання вчених для свого окремого випадку.

Як не дивно, але Андрійко з 3-х років відвідував дитячий садок. Спочатку звичайний, потім для дітей із затримкою мовного розвитку, а тепер — академічну групу дитячої установи Київської академії наук, у якій особливу увагу приділяють розвитку творчих здібностей дітей. Там вивчають елементи акторської майстерності, багато малюють і ліплять... У порівнянні з іншими дітьми успіхи Андрійка майже непомітні, якщо не вважати уміння блискавично і без креслень збирати будь-які дитячі конструктори. А ось якщо порівняти дитину з самим собою, то прогрес просто вражаючий. Нещодавно мама Аня побачила, як прийшовши з садка, її дитина перед дзеркалом тренувалася міняти вираз обличчя. Справа у тому, що в аутичних дітей великі проблеми з емоційною сферою, їх треба вчити відчувати і розуміти почуття інших людей, починаючи з найпримітивнішого рівня. А ще їх дуже важко навчити спілкуватися з іншими людьми, навіть на рівні сім’ї. Таким дітям дуже складно що-небудь попросити або спитати, аутисти замкнені у своєму власному світі, а дійсність сприймають у якихось уламках, які за одним їм відомими схемами складають у ціле. Вони немов інопланетяни у нашому світі, а ми часом навіть і не підозрюємо про існування цих людей з іншими вимірами, яких не погано б було навчитися розуміти і допомагати їм жити серед нас. Раніше їх плутали з розумово відсталими й ізолювали від суспільства. Пригадайте кінофільм «Людина дощу», який познайомив нас iз долею аутиста, який з дитинства перебуває у спецзакладі, і його здорового брата. Після періоду ізоляції дітей з особливими потребами світ кинувся в іншу крайність — захопившись інтеграцією, став відмовлятися від шкіл для дітей з особливими потребами. Ганна Михайлівна читала в одній з наукових праць про навчання аутичної дитини у звичайній школі в одній з розвинених країн Європи, коли все навчання хворого хлопчика полягало лише у самому факті присутності на уроках і прогулянках iз помічником учителя, коли хвора дитина заважала вчити інших дітей. Таке безрезультатне навчання ніяк не влаштовує Ганну Михайлівну і вона не дає спокою вченим, студентам-дефектологам, органам управління освіти в плані пошуку результативних шляхів у розвитку дітей, подібних її сину. Таким дітям не підходить навіть спеціальна школа, оскільки ті, хто не вміє спілкуватися зі світом, не повинен бути замкнений на собі подібних. Потрібний контакт з тими, у кого такої проблеми немає і хто не постраждає від сусідства аутичної дитини у процесі навчання.

Ганна Хворова продовжувала шукати вихід сама і не давала спокою всім, від кого залежало вирішення проблеми. Її вислухали у Міністерстві освіти і науки, їй простяг руку допомоги начальник управління освіти міста Києва Борис Жебровський. Педагогічний колектив інтернату №7 для дітей з порушеннями мовлення (Київ) погодився спробувати попрацювати з аутичними дітьми, у яких досить високий рівень інтелекту, і відкрити два класи для них у своїй школі. Ганна Хворова вважає, що Україна не повинна наступати на граблі, на які більш розвинені країни наступили раніше. Їй вдалося зацікавити проблемою розвитку і соціалізації аутистів фахівців з Інституту дефектології НАН України, педагогів-практиків. Вони побачили вирішення проблеми в інтеграції двох типів шкіл, зокрема створення класів для дітей-аутистів у навчальному закладі іншого напряму. Аутисти повинні будуть відвідувати посильні їм заняття у класах для дітей iз порушеннями мовлення, а також навчатися за спеціальною, створеною для них програмою у своєму спеціальному класі.

Сьогодні Ганна Хворова зайнята пошуками ентузіастів, якi здатнi підтримати і розвинути цей почин, а також веде попередню роботу з організації літнього табору реабілітаційного туризму для дітей з аутизмом та іншими порушеннями емоційно-вольової сфери. У табірному проекті задумано задіяти близько 50 чоловік, серед них 12 дітей iз особливими потребами, їхнiх братів і сестер, батьків, підлітків-волонтерів. Однак цей задум може і не отримати свого розвитку, якщо не відгукнуться фахівці, готові попрацювати літом з аутичними дітьми. Буде шкода, якщо спроба зрушити з місця цю проблему в Україні не отримає свого розвитку. Робота у таборі може послужити початком цілеспрямованого вивчення цієї незвичайної хвороби і практичної підготовки до інтегрованого навчання у нашій країні дітей з особливими потребами. Адже якщо проект запрацює, то, можливо, зможе здійснитися й мрія Андрійкового тата, і його син через якийсь час зможе вчитися в математичному класі. Тим більше, як стверджують фахівці, у дітей-аутистів нерідко виявляються незвичайні математичні здібності.

Delimiter 468x90 ad place

Новини партнерів:

slide 7 to 10 of 8

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати