Вимушений тест на виживання

Минулого тижня Верховна Рада нарешті ухвалила закон, що визначає правовий статус людей, які виїхали зі східних регіонів та Криму. Він передбачає, що такі особи отримують свідоцтво вимушеного мігранта з терміном дії — один рік, мають право на грошову допомогу від держави, вибір місця проживання, отримання медичних та соціальних послуг, а ще — грошову компенсацію за втрачене внаслідок окупації чи АТО майно. Крім того, в уряді не виключають можливості, що з’явиться спеціальне міністерство зі справ вимушених переселенців. Але експерти не бачать у цьому сенсу, кажуть, що для вирішення проблем достатньо, аби діючі органи влади працювали належним чином. Навіть ухвалений парламентом закон про вимушених переселенців — не панацея. Слід уже зараз продумувати, що робити з цими людьми через кілька місяців, складати довгострокові стратегії їхньої підтримки.

Ще одна вимога до влади — налагодити координацію між відомствами та громадськими організаціями. Бо поки що діалогу немає. До прикладу, громадські активісти на спеціальній зустрічі із чиновниками поцікавились у представника Міністерства соціальної політики Марини Мартиновської, що саме зараз робить відомство для евакуації людей, зокрема дітей. У відповідь — це не наша компетенція, у кожному регіоні створені штаби, які займаються координацією та вирішенням проблем із поселенням та працевлаштуванням цих людей. Наскільки ефективно працюють ці штаби — «День» уже писав: телефони часто не відповідають, або ж переадресовують на волонтерів чи просто записують контакти потерпілих і обіцяють передзвонити.

Інше питання, адресоване відомствам, стосувалося дітей, які зараз перебувають у дитячих таборах. До громадських ініціатив звертаються батьки цих дітлахів і розповідають, що 21-денний термін їхнього перебування скоро завершиться, і їх планують повернути додому — туди, де зараз точаться бої. Позиція Мінсоцполітики така: зараз ведуться переговори із Міністерством фінансів, щоб знайти кошти і продовжити термін перебування дітей. Та чому цього не зробили раніше? Чому люди, які сам нещодавно виїхали із небезпечних територій та об’єдналися, щоб допомогти таким самим переселенцям, уже зараз прогнозують, з якими проблемами вони зустрінуться через місяць-два, а державні відомства перекладають відповідальність одне на одного?

БОЙОВІ ДІЇ ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ — ОСНОВНІ ФАКТОРИ ДЛЯ ВИЇЗДУ

Лише зараз держава впроваджує пілотні проекти та ініціативи. На Урядовому порталі з’явилося повідомлення, що у Святогорську підготують програми щодо співпраці та координації дій усіх соціальних служб, що мають вирішувати проблеми людей, які тимчасово виїхали з Донецької та Луганської областей. Потім цю методику поширять в інші регіони. Тим часом представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини говорять, що алгоритм дій від органів влади має бути зовсім інший.

БОЙОВІ ДІЇ — ЦЕ ЛИШЕ ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ, ЧОМУ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ПОКИДАЮТЬ ДОНБАС. ЗА СЛОВАМИ ПРАВОЗАХИСНИКІВ, ЛЮДИ ВТІКАЮТЬ ВІД ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ЗА ПРОУКРАЇНСЬКІ НАСТРОЇ, ЖУРНАЛІСТИ — ЗА ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЙ, БІЗНЕСМЕНИ — ЧЕРЕЗ ПРИМУС ПЛАТИТИ ДАНИНУ «ЛНР» ЧИ «ДНР»...

«На кордоні з Донецькою та Луганською областями треба створити пункти міграційної служби, — розповідає Ірина Кушнір, представник Омбудсмена. — Спочатку вимушеному мігранту треба доїхати до такого пункту, тут він отримує списки місць, гарантовані державою, де є можливість оселитися. Обирає місце з урахуванням своїх соціальних зв’язків, далі звертається до державної міграційної служби, де розташоване його місце розселення, пише заяву про розселення  і визнання його вимушеним мігрантом, і його питання мають розглянути відразу. Коли людина отримує посвідку вимушеного мігранта, інформація надається у Мінцосполітики, територіальним органам влади, і починається вирішення усіх гуманітарних питань. Нинішня проблема полягає ще й у тому, що у місцях концентрованого розселення державні органи з такими людьми не спілкуються і не контактують, тут — інформаційний вакуум. Тому кожні 15 днів усі органи державної влади мають проводити виїзні прийоми громадян, надавати консультації, збирати заяви та вирішувати всі проблеми».

За останні тижні динаміка дзвінків на гарячу лінію волонтерських ініціатив виросла в рази. І бойові дії — це лише один із факторів. Колишній мешканець Луганська, співробітник правозахисного центру «Поступ» Костянтин Реуцький розповідає, що люди втікають від переслідувань за проукраїнські настрої, журналісти — за висвітлення подій, бізнесмени — через примус платити данину ЛНР чи ДНР: «Ми вже бачимо чергову хвилю переселенців, вони стали буквально тисячами щоденно виїжджати з території Луганщини. Із виїздом теж є великі проблеми. Сепаратисти не хочуть, щоб у ЗМІ була картинка масового переселення, тому змушують людей відмовлятися від цієї ідеї. Через багато блокпостів людей не пропускають, беруть їх у полон, або ж не дають виїжджати автобусам, що зорганізувалися громадськими ініціативами».

ЛЬВІВ, КИЇВ, ОДЕСА — ВЖЕ ПЕРЕПОВНЕНІ

Для багатьох усе починається з того, що немає грошей, аби купити квиток на поїзд. Держава тут не гарантує нічогісінько. Якщо вдається виїхати із зони АТО, то куди? Львів, Київ, Одеса уже переповнені. Наталя Удовенко з ініціативи «Схід SOS» зазначає, великі міста, особливо Київ, приваблюють переселенців ринком праці, а також тим, що тут знаходяться органи центральної влади. Люди думають, що так легше домагатися своїх прав. Зараз найбільше переселенців приймає Одеса, Волинь, Черкаси, Дніпропетровськ. Волонтери відзначають пасивність південних регіонів, у яких є ресурси — бази відпочинку та санаторії, але вони мовчать із пропозиціями розселяти людей. Натомість у Міністерстві соціальної політики кажуть про 15 тисяч вільних місць на Закарпатті та західних областях, які ще можуть прийняти переселенців.

Чомусь ця інформація не поширюється там, де мала б бути. Олена Луньова, представник моніторингової місії ООН із прав людини, зауважує, що брак інформації — чи не найбільша проблема. Щоб організувати виїзд людей, деякі благодійні фонди розвішують повідомлення навіть у магазинах. А як отримати інформацію від державних органів, приміром, там, не працює ні Інтернет, ні телефонний зв’язок?

«Ресурси волонтерів вичерпуються, має бути підтримка держави, — додає  Луньова. — Минулого тижня у Харкові ми пропонували на базі ОДА створити волонтерський центр, де були б також представники Мінсоцполітики, Державної служби реєстрації, й це дуже доцільно, коли всі служби розташовані в одному місці. Має бути стратегія з інформування, що робити з людьми, які залишились без даху над головою, вже зараз, а не у вересні, коли похолодає».

ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА ТА ДОКУМЕНТИ — ЛИШЕ У ПЕРСПЕКТИВІ?

Як оформити документи та отримати соціальні пільги — наступна проблема, яку, за словами представника Мінцосполітики Марини Мартиновської, поки що вдається вирішувати. «Ми направляємо людей у регіональні штаби, там вони реєструються, оформлюють виплати соцдопомоги. Ті, хто вже звернувся, отримали соціальні пільги за квітень-травень. Тим, хто переселився без документів, у регіональних штабах видають тимчасові посвідчення, за якими вони отримують виплати».

За словами Мартиновської, близько 700 людей уже звернулося до місцевих центрів зайнятості, й 200 з них влаштувалися на роботу. Але це дані на всю Україну. За статистикою ООН, кількість вимушених переселенців у нас сягає 38 тисяч, отже така кількість працевлаштованих — мізерна.

Юлія Красильнікова зі «Схід SOS» каже, що часто у людей немає ні паспортів, ні інших документів. Приміром, трудова книжка залишилась у Слов’янську, та й підприємства вже самого не існує, тому треба приймати законні акти, щоб у подальшому люди могли отримувати соціальні виплати і хоча б влаштуватися на роботу.

Щоб така категорія громадян змогла отримувати втрачені документи за спрощеною схемою, у міграційній службі планують відкрити у Києві так зване єдино вікно. Такий офіс має запрацювати на бульварі Шевченка, 27. Коли — залежить від уряду, який має підписати відповідну постанову. Поки що ж радять цим особам звертатися до територіальних органів міграційної служби — зараз вона мають право на позачергове обслуговування.

СПЛЕСК ПРОБЛЕМ У ОСВІТНІЙ СФЕРІ ВОЛОНТЕРИ ОЧІКУЮТЬ ВОСЕНИ

Щодо освіти, як дошкільної, середньої, так і вищої, волонтери очікують бум проблем на початку осені. Зараз затишшя, бо більшість навчальних закладів уже на канікулах. Волонтерка Світлана Тарабанова прогнозує, що почнуть бити на сполох ті абітурієнти зі Слов’янська та Краматорська, які, попри додаткові сесії, не зможуть скласти ЗНО. На осінь їм треба прилаштуватися до якогось вузу, але яким чином це зробити, неясно.

«І як бути з тими, хто хоче перевестися в інші виші з небезпечних регіонів? Від цих студентів вимагають повного пакету документів, а як їх забрати, якщо до свого вузу не можна доїхати? Є діти, які не закінчили навчальний рік, бо виїхали з батьками раніше, вони нас запитують, чи будуть для них місця на перше вересня у школах? З дитсадками вже є проблема, місць у Києві та області бракує. І хоча були накази МОН про спрощену систему влаштування, деякі завідувачі кажуть, що треба ставати в електронну чергу або робити благодійні внески», — пояснює Тарабанова.

Проте у МОН кажуть, що до них подібні скарги поки що не надходили. Складається враження, якби волонтери не взяли на себе відповідальності за долю переселенців, то значна частина людей, що полишили східні регіони, а трохи раніше — Крим, лишилися би зі своїми проблемами сам на сам.