Випадок Квіташвілі

Чергові надії на якісні зміни у сфері охорона здоров’я провалилися знову. І не просто провалилися, а й чи не вперше принесли настільки відчутне розчарування серед громадськості. Цього разу з поставленими — та головне — особисто заявленими завданнями не справився міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Один із тих грузинських реформаторів, на прихід яких у наш політичний простір українці зреагували відчутно оптимістично. 2 грудня, коли Квіташвілі за квотою «Блоку Петра Порошенка» став міністром охорони здоров’я України, громадські активісти і представники пацієнтських організацій відреагували бурхливо й радісно. Втім, як розповідають зараз, розуміння, що змін не буде, прийшло до них уже за кілька тижнів. Минуло сім місяців, і нині постало питання про відставку міністра, чия діяльність не принесла відчутних результатів. Серед іншого — не було вирішено проблему із держзакупівлями ліків, яку мали вирішити в першу чергу. Це — багаторічна проблема, ціна якої — людські життя.

Минулого тижня перший заступник керівника фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко заявив, що цього пленарного тижня розглядатиметься питання про відставку Олександра Квіташвілі з посади міністра охорони здоров’я. Порадив піти у відставку Квіташвілі також голова Одеської ОДА Міхаїл Саакашвілі. А голова фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко закликав Кабмін перевірити діяльність міністра оборони, міністра внутрішніх справ та міністра охорони здоров’я.

На засіданні колегії МОЗ 2 липня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зазначив, що вимагає від Квіташвілі до вересня показати реальні результати в реформуванні системи МОЗ. «...На вересень я вимагаю результату як з ухвалення закону, так і закупівлі медичних препаратів та лікарських засобів, так і забезпечення вакцинацією. Конкретного результату!» — звернувся глава уряду до Квіташвілі.

Сам Квіташвілі розповів на прес-брифінгу, що він з командою багато чого встиг зробити. «...Повністю змінена система закупівель в Україні, розроблені законопроекти для впровадження змін у медичних закладах. Ми пройшли цей процес прозорим європейським шляхом. Тепер під впливом різних груп у Верховній Раді України реформи хочуть загальмувати. Декому потрібні постійні кризи, щоб нічого не змінювалося в країні. Я закликаю депутатів подумати про державні інтереси. Оскільки це перший та останній шанс змінити систему охорони здоров’я України», — заявив Олександр Квіташвілі. Він сказав також, що система охорони здоров’я чинить опір реформам...

Але вже буквально наступного дня, 2 липня, з’явилася новина, що Олександр Квіташвілі написав заяву на звільнення. Отже, відставка міністра — справа найближчого часу. У медіа-просторі вже зринають імена можливих претендентів на цю посаду і бурхливо обговорюють питання, хто винен у провалі реформи системи охорони здоров’я — корумпована система чи некомпетентний міністр? А головне — хто має понести відповідальність за втрачений неефективними очільниками МОЗу час? Олександр Квіташвілі, до речі, вже 17-й міністр охорони здоров’я...

«МИ МАЄМО ВИЗНАВАТИ СВОЇ ПОМИЛКИ»

«Нічого не зроблено. Нуль. Навіть ті закони, які вже прийняті у Верховній Раді, вони у МОЗ не можуть реалізувати, — говорить голова організації «Пацієнти України (ЮКАБ)» Дмитро ШЕРЕМБЕЙ в розмові з «Днем». — По суті, розчарування міністром почалося через три тижні після його призначення. Коли стало зрозуміло, що міністр не приймає ніяких рішень у міністерстві взагалі. Ні щодо свого персоналу, ні щодо стратегічних напрямків, ні щодо держзакупівель. Ніяких. Із січня ми регулярно попереджали і Президента, і Кабмін, і абсолютно всіх, що все це неминуче призведе до фіаско. І треба не допустити це фіаско. Ми виявилися праві. Але ми говорили не лише про Квіташвілі, так само прямо ми казали і про першого заступника міністра Олександру Павленко, яка теж сюди зайшла за квотою тих самих людей, які ставили і Квіташвілі. Ми наполегливо рекомендуємо не припускатися двох помилок за один рік. Раз вони заявляли, що вони — команда, то нехай вся команда і йде».

Олег МУСІЙ, колишній міністр охорони здоров’я, а нині народний депутат (фракція «Блок Петра Порошенка») зазначає у розмові з «Днем», що за ці сім місяців з боку МОЗу не було зареєстрованого «жодного важливого законопроекту». «Не превеликий жаль, цей міністр, призначений за квотою «БПП», виявився найслабшим. Але ми повинні визнавати свої помилки: якщо людина вже півроку не справляється зі своїми професійними обов’язками, треба їй подякувати за роботу і знайти серйознішу кандидатуру. Пан Квіташліві заявив на засіданні профільного комітету ВРУ, що ті заступники, які до нього призначені різними угрупованнями, в тому числі фармацевтичною мафією, за квотним принципом — це його команда, з якою він збирається працювати. Тож його команда його і підвела, а зайва довірливість послужила йому погану службу. Я вважаю, що має бути український фахівець, який розбирається в системі охорони здоров’я України. Бо, крім реформ, є поточний стан справ, адже люди продовжують хворіти і потрібно закуповувати медикаменти. А пан Квіташвілі дуже далекий від цього», — пояснив Олег Мусій.

«Реформи системи охорони здоров’я провалені, тому що більшість міністрів не хотіла нічого змінювати у сфері закупівель ліків за держпрограмами. Їх влаштовувала можливість розпиляти величезний бюджети МОЗу. Більше того, структура українського ринку держзакупівель ліків настільки корумпована і монополізована, що чесно купити ліки на українському ринку майже неможливо. Тому єдиний спосіб зламати цю систему — це вивести закупівлю ліків за межі України. Є два шляхи. Або віддати це право міжнародним закупівельним організаціям, або купувати напряму у виробника, — розповідає «Дню» голова правління ГО «Центру протидії корупції» Віталій ШАБУНІН. — Такі висновки ми зробили за результатами річного моніторингу закупівель. Тобто єдиний спосіб — вивести закупівлі за межі України. Закон ми пролобіювали. Проблема Квіташвілі конкретно в тому, що він не зміг імплементувати його в життя, тому що сам не розбирається в українських реаліях. А ті заступники, нав’язані йому фарммафією через Адміністрацію Президента, заблокували цей процес. Як тільки держзакупівлі виводять за межі країни, це поле виходить з-під впливу. Тобто фармкомпанії нездатні впливати на закупівлі. Неможливо підкупити міжнародні компанії. Тому найбільша провина Квіташвілі в тому, що він нічого не зміг зробити. А це та сфера, де відсутність змін вимірюється смертями людей, реальних пацієнтів... Цей закон про держзакупівлі ліків через міжнародні організації пролобійований і набрав чинності, але МОЗ — спеціально його не імплементує, просто маніпулюючи й обманюючи».

Віталій Шабунін наголошує, що Квіташвілі був не надто обізнаний у нашій системі охорони здоров’я і нерідко підписував десятки документів щодня, не володіючи добре українською мовою.

«Треба мати надзвичайну волю і залізну команду, щоб проламувати цю систему. А Квіташвілі цього не має. Очевидно було, що Квіташвілі провалиться, і ми казали про це ще в лютому, коли він прогнувся під своїх заступників від фарммафії. Важко? Нехай іде. На відміну від інших міністрів, я б не добивався його посадки, бо там не було злочинного умислу, там була бездіяльність і неспроможність», — підсумовує Шабунін.

«ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЄ ТУТ НУЛЬОВУ ВАРТІСТЬ»

Українці обговорюють цю відставку, і взагалі всю цю ситуацію довкола МОЗу, досить бурхливо. Скажімо, значно активніше та емоційніше, ніж, наприклад, відставку міністра екології Ігоря Шевченка. Така увага людей зрозуміла: реформа системи охорони здоров’я — одне з вічних і досить болісних питань для України. За словами Ольги СТЕФАНИШИНОЇ, виконавчого директора БФ «Пацієнти України», ЮКАБ, ця реформа турбує українців значно сильніше за інші, адже безпосередньо стосується їхнього здоров’я і життя. Тому люди прискіпливо стежать за нею, особливо ті пацієнти, чиє життя залежить від держзакупівель ліків та які без перелому ситуації з цими самими закупівлями можуть просто не дочекатися реформ...

«Олександр Квіташвілі не розбирається в нашій системі охорони здоров’я, і не було, по суті, нікого, хто міг би йому все пояснити і роз’яснити, він не привів свою команду — і в цьому одна з основних причин його неуспіху. Міністр не завжди навіть розумів, які саме документи підписував, йому їх приносила його команда. Коли ж говорити про можливих претендентів на цю посаду, то потрібно провести прозорий, чесний конкурс, не такий фейковий, який провів Квіташвілі з головою служби Держліків. Сюди має прийти людина не від партій, якій потім нав’яжуть команду, — посаду міністра має обійняти людина, яка добре знає цю сферу, багато років працювала в ній саме в Україні», — пояснює Стефанишина.

Олег Мусій розповідає, що на сьогодні є шість-сім достойних кандидатур на цю посаду. «Із тих, хто обговорюється, найдостойніші — Ольга Богомолець і Борис Тодуров (лікар-кардіохірург, керівник Київського міського центру серця. — Ред.). Але на мою думку, треба провести відкритий конкурс і публічне обговорення, адже очільник МОЗу — це стратегічно важлива посада, яка впливає на наше повсякденне життя. Тож у процесі добору кандидатур на цю посаду має бути підхід з огляду на наші українські реалії, а не використання підходів Великобританії чи США з добором кадрів на агентствах», — говорить народний депутат.

Крім Бориса Тодурова та Ольги Богомолець, серед претендентів на посаду міністра називають і Віктора Рибчука — генерального директора та співзасновника клініки «Оберіг», і кількох чинних заступників міністра охорони здоров’я. І власне, чинні кандидатури заступників викликають у громадськості особливий спротив. Активісти вимагають повної заміни команди нового міністра.

«Наша позиція така. Ми не виступаємо за жодне з прізвищ, ми виступаємо за принцип. І він складається із трьох критеріїв. Перший — жодних політичних квот на цю позицію не має бути. Тому що надавалися на початку року щодо Квіташвілі політичні гарантії, а хто за них поніс політичну відповідальність із тих, хто їх давав? «Блок Петра Порошенка» давав ці гарантії. Як вони за це відповідатимуть? Та ніяк. Люди просто постраждали, а політична відповідальність має нульову вартість, — пояснює Дмитро Шерембей позицію пацієнтських організацій. — Отже, по-перше, ми проти квотного принципу. По-друге, ми виступаємо за відкритий конкурс на цю позицію. І по-третє — незалежно від того, хто виграє конкурс чи кого поставлять на цю позицію, ми вважаємо, що його треба ставити тимчасово виконуючим обов’язки міністра на півроку. І поставити три чітких завдання, які ця людина має реалізувати за ці півроку. У разі невиконання цих завдань ця людина йде собі без складних документних процесів через Верховну Раду. Також важливе стратегічне завдання, яке ця людина має реалізувати — це протягом найближчого місяця роботи передати держзакупівлі міжнародним організаціям. Така наша позиція щодо нового призначення. МОЗ є саботуючим фактором цього закону і робить максимум, щоб ці закупки не пройшли цього року. Друге завдання — лібералізація фармринку, третє — автономна робота лікарень. Якщо ця людина здатна виконувати подібні завдання як міністр, то вона здатна і на реформи».

«Хто стане новим міністром, мені однаково. Це — відповідальність парламентської коаліції, — каже Віталій Шабунін. — Я вже не чекаю від них якихось реформ. Хай тупо виконають закон, який ми для них пролобіювали. І просто віддадуть закупівлі тим, хто спроможний їх провести — міжнародним агенціям. Я впевнений, що організувати прямі поставки це міністерство у принципі нездатне...»

ПРО «ФІЛЬТРИ» НА ПРОФПРИДАТНІСТЬ МІНІСТРІВ

Отже, міністр охорони здоров’я подає у відставку, і вже є декілька претендентів на цю посаду. Але відкритим залишається питання про політичну відповідальність за втрачений час і провалені реформи. Де гарантія, що наступний міністр не виявиться непрофесіональним і неефективним, і реформи знову не спіткає така сама доля? Чи існують сьогодні «фільтри», які не допустили би в уряд не досить кваліфікованих кадрів? Чи справі українська система охорони здоров’я має стільки часу й ресурсів, щоб дозволити собі «пробувати на зуб» і давати ще кілька шансів міністрам у час, коли пацієнти не можуть дочекатися ліків?

«На мою думку, поки що говорити про якісь еквіваленти цієї політичної відповідальності у вимірах життів пацієнтів чи втрат здоров’я доволі складно, оскільки є забагато опосередкувань. Наприклад, той самий Квіташвілі, коментуючи свою відставку, говорив про свої неадекватні уявлення про систему державного управління в Україні і, відповідно, можна з цього зробити висновки, що його обіцянки були викликані цими уявленнями. Тому, чесно кажучи, політична відповідальність конкретно в цьому разі поки що питання не дуже технологічне, а радше риторичне та ідеологічне. Очевидно, що на цьому прикладі відповідальність несе український політичний клас у цілому та узагальнена нова влада. Тут говорити про якусь персоніфікацію, про прем’єр-міністра чи про коаліцію як про суб’єкти доволі складно, оскільки ми були свідками, наскільки все це несистемно формувалося, самовизначалося й починало працювати. Тому ці уроки і ця відповідальність мають ось такий розмитий характер, але від того не менш категоричний, — пояснює «Дню» доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Максим РОЗУМНИЙ. — Якщо говорити взагалі про профпридатність стосовно посади міністра, а міністр — це політична фігура, то тут, мабуть, критерії у вигляді професійних цензів чи довідок про наявність відповідних знань не спрацьовуватимуть. Оскільки від політика очікують насамперед раціональних рішень, цілеспрямованості й політичної відповідальності. І в цьому контексті відставка може свідчити не про професійну непридатність, а навпаки, що цей політик належним чином реагує на ті виклики й ті ситуації, які виникають у процесі його роботи. Тому доводиться констатувати, що окрім такого «фільтру», як політична відповідальність, відповідальність на наступних виборах тієї чи іншої політичної сили, відповідних політичних лідерів, які взяли на себе цю відповідальність, не вдасться придумати найближчим часом інших «фільтрів». Ми все одно будемо йти, сподіваюсь, успішно, до тієї моделі, коли працює адміністративна система, деполітизована і максимально ефективна та професійна, а ключові рішення приймають політики, урядовці спільно з парламентарями, і чітко ідентифікуються з політичною силою, яка пропонує ці рішення і за які бере відповідальність».

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Лана СЕВАСТОПОЛЬСЬКА, блогер:

Чому в міністра нічого не вийшло?..

Об’єктивні причини:

1. Бюрократична неповоротка система держуправління.

2. МОЗ насичено корупціонерами, люмпенами і просто ідіотами.

3. «Головні стейкхолдери» цієї країни диктують свої правила гри і своїх гравців, мінімізуючи свободу рішень на місцях.

4. Розрізнене бізнес і громадянське співтовариство, велика кількість дволиких.

5. Величезна заплутана регуляторна система.

6. Майже повна відсутність правоохоронної і судової системи — немає правового поля.

7. Не можна зволікати час — потрібні радикальні, але точні та продумані рішення.

Суб’єктивні причини пана Квіташвілі:

1. Повне нерозуміння об’єктивних обставин, вказаних вище.

2. Майже цілковита відсутність управлінських якостей,  розуміння побудови складних процесів, ризик-менеджменту і складних комунікацій.

3. Некомпетентність у системі охорони здоров’я України і системі держуправління.

4. Незнання людей у сфері — як наслідок неспроможність сформувати якісну команду. Цілковита відсутність критичного аналізу при призначенні підлеглих. Нездатність відрізнити «праве від лівого».

5. Мовчазна згода на всі «палиці в колеса» під час роботи. Нездатність до публічного висловлювання критики щодо вищої влади і системи.

6. Толерантність до тих, хто «приходить» і «телефонує» (про корупцію не кажу, оскільки свічку не тримала).

7. Відсутність стратегічного й операційного бачення — як наслідок відсутність стратегії, тактики і відповідної дорожньої карти реформ.

8. Заповнення популізмом власної неспроможності.  

ДО РЕЧІ

Сьогодні у Верховній Раді відбудеться консультаційна зустріч щодо участі міжнародних організацій у закупівлях ліків та вакцин для України.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Представники Міністерства охорони здоров’я, Комітету з питань запобігання та протидії корупції, міжнародних та пацієнтських організацій обговорять співпрацю МОЗ України та міжнародних структур для закупівель ліків у 2015 році та у подальшому. У квітні цього року Петро Порошенко підписав закон, що передбачає передачу державних закупівель ліків та вакцин міжнародним організаціям. Це дозволяє придбати медикаменти швидше, дешевше та за прозорими схемами. Історичне впровадження — заслуга пацієнтських та громадських організацій. Але активісти зазначають: МОЗ зриває виконання закону, що вигідно «тендерній мафії», яка роками наживається на закупівлях ліків.

На фото — 1 липня 2015 року учасники пацієнтських організацій вишикувалися під Кабінетом Міністрів з порожніми пляшками від ліків, бо МОЗ досі не закупило препарати антиретровірусної терапії для ВІЛ-позитивних людей.