«Я – прихильник змішаної форми навчання»

Перша половина літа промайнула майже з космічною швидкістю і думки про грядущу осінь усе завзятіше рояться в головах як дорослих, так і школярів. Цьогорічне незвичне «карантинне» завершення навчального року та «непоступливість» вірусу COVID-19 змушують педагогів, учнів та їхніх батьків думати і наполегливо шукати нові підходи до організації навчального процесу. Своїми думками з щодо викликів доби ми попросили поділитися керівника передового навчально-освітнього закладу Закарпаття — директора Ужгородської класичної гімназії Сергія РОМАНА.

— Історія і традиції гімназійної освіти в Ужгороді своїм корінням сягають глибини віків, відколи 1640 року володар міста Янош Другет переніс з провінційного містечка Гуменне до Ужгорода єзуїтський колегіум, який за 6 років розпочав свою освітянську діяльність і робив це упродовж 139 років, поки колегіум не було перетворено на Ужгородську гімназію, — розповідає Сергій Роман. — Справжній ренесанс Ужгородська державна реальна гімназія пережила в часи Чехословаччини у 20 — 30 роках минулого століття, коли навчання в ній було переведено на українську мову з паралельними класами чеською і угорською мовами, а кількість учнів сягнула 800. У 1945 році, з приходом радянської влади, її перетворили на звичайну середню школу. Новітня ж історія Ужгородської класичної гімназії розпочалася вже в незалежній Україні у 1993 році.

— Нині Ужгородська класична гімназія є беззаперечним лідером освітнього процесу в Закарпатті...

— Завдяки висококваліфікованому викладацькому складу, який щедро дарує своїм вихованцям глибокі й міцні знання, вони добре підготовлені до продовження навчання і повсюдно гідно репрезентують свою «Аlmа Маtег». За результатами ЗНО 2019 року ми ввійшли в сотню найкращих шкіл України, основну частину яких складають гімназії Львова, Києва та інших великих міст.

До послуг гімназистів сучасні класні приміщення, кабінети фізики, хімії, біології, інформатики, математики, мультимедійне обладнання, бібліотека з читальним залом, їдальня на 250 місць. Спортивна база збудована за європейськими стандартами: критий плавальний басейн, три спортмайданчики та чотири спортивні зали (для ігрових, гімнастичних, бальних видів спорту та силових єдиноборств). Три кабінети інформатики оснащені комп’ютерами нового покоління та приєднані до мережі інтернет.

До першого класу гімназії зараховуємо дітей, які пройшли конкурсний відбір після закінчення початкової школи. Учні навчаються за гуманітарним, фізико-математичним та природничим профілями. До карантину, зумовленого вірусом COVID-19, навчальний процес відбувався в формах лекційних годин, практичних, лабораторних, семінарських занять та конкурсів-захистів у секціях Закарпатської філії Малої академії наук.

«НЕ В КОЖНОГО УЧИТЕЛЯ ВДОМА НАВІТЬ Є НОУТБУК ТА ЯКІСНИЙ ІНТЕРНЕТ-ЗВ’ЯЗОК...»

— Завершення минулого навчального року та цьогорічна вступна кампанія були незвичними. Як ви справлялися з викликами, привнесеними карантином? 

— Звісно, до дистанційного навчання в лютому цього року ми не були готові. Не в кожного учителя вдома навіть є ноутбук та якісний інтернет-зв’язок і перші два-три тижні пішли на організацію роботи. Зараз ми повністю готові до випробувань карантином і якщо в новому навчальному році ситуація не ввійде в звичне русло, ми готові до застосування змішаної форми навчання.

— Що вона передбачатиме?

— Найімовірніше класи будуть поділені навпіл, щоб учні не збиралися великими групами, і уроки для них будуть розведені в часі. Половина класу вчитиметься один день у гімназії, а інша — дистанційно. Наступного дня групи мінятимуться.

— Як це може позначитися на здоров’ї дітей, їхньому фізичному розвитку? Суспільство ризикує отримати покоління «електроніків», які навчаються не відходячи від гаджетів...

— Я — прихильник змішаної форми навчання. Звісно, перевести увесь навчальний процес у режим дистанційного спілкування — ненормально. В школах Великої Британії, наприклад, застосовують «бульбашкову форму» навчання, сутність якої полягає в навчанні в мікрогрупах по 5—7 чоловік, які мають ефект майже індивідуального навчання.

«У ЄВРОПІ ШИРОКО ПРАКТИКУЮТЬ ПРОВЕДЕННЯ «НЕВИМУШЕНИХ УРОКІВ»

— Як нинішні проблеми вирішують ваші закордонні колеги — педагоги шкіл-партнерів?

— Ми регулярно контактуємо з нашими давніми партнерами в Польщі та Словаччині. На випадок продовження карантину поляки створили в себе «Єдиний освітній портал», який передбачає створення розкладу занять, відеозапис онлайн-уроків і включення їх до одної системи. Дай Бог, щоби пандемія закінчилася якнайшвидше, але ця система має функціонувати і за звичних умов, адже в повсякденному житті часто виникають різні ситуації, коли хтось з поважних причин пропустив урок (хвороба, змагання, конкурси) і змушений потім десь шукати пропущений матеріал. Ця платформа дає можливість «відвідати» урок у зручний для учня час і заповнити прогалину в знаннях. Ба більше, для кращого викладу матеріалу з використанням зображувального ряду, наприклад, з української літератури чи географії, така форма має переваги перед звичайним шкільним уроком. Особисто я на завершення кожного уроку задавав тести і для успішного їх вирішення учень мусив прослухати і засвоїти лекційний матеріал. Та й педагогів це спонукало більш творчо підходити до підготовки додаткового матеріалу для викладання.

У Європі широко практикують проведення «невимушених уроків», особливо з таких дисциплін, як музичне мистецтво, технічна праця, образотворче мистецтво, основи здоров’я, які відбуваються поза межами класних приміщень, на відкритому просторі. Щоб дитина не була змушена в прямому сенсі висидіти сім традиційних уроків у статичному положенні, слід урізноманітнювати форми навчання. Уроки мають відбуватися цікавіше, зручніше, динамічніше. В нас у гімназії є внутрішній двір і ми обладнаємо його під такі зустрічі.

— Що робити з соціалізацією школярів, формуванням світоглядних засад майбутніх громадян?

— Звісно, це дуже важливий чинник. Учитель — не робот для передачі знань. Він має спостерігати, як зростають і дорослішають його вихованці, як формуються їхні характери і світогляди, стосунки з однолітками. Це можливо лише в «очному» спілкуванні і найкраще, коли це відбувається в невеликих учнівських групах.

«МОЖЛИВО, ШКОЛАМ І НЕ ПОТРІБНІ ДЕТАЛЬНІ ВКАЗІВКИ»

— Чи обговорюють ці питання педагоги між собою, які посили з міністерства?

— У МОН наразі немає якоїсь єдиної виробленої позиції. Можливо, школам і не потрібні детальні вказівки, а досить дозволити педагогічним колективам самим шукати найбільш прийнятні для них шляхи. Ми самі складемо оптимальні для нас розклади занять із застосуванням найбільш прийнятних форм організації навчання, віднайдемо найбільш оптимальну платформу, адаптуємо її для нас.

— Які новації очікують на гімназію в наступні роки?

— За шість років Ужгородська класична гімназія стане Академічним ліцеєм і навчання відбуватиметься лише на ІІІ ступені — 10, 11 та 12 класи. Тут, власне, буде здійснюватися підготовка учнів до вступу у вищі освітні заклади. Двоступеневі школи називатимуться гімназіями, а триступеневі — ліцеями. Питання — чи потрібно Ужгороду стільки ліцеїв? Є думка, що в нашому місті доцільно мати два Академічні ліцеї, два Професійно-технічні ліцеї, які готуватимуть фахівців з середньою спеціальною освітою. А інші — зробити двоступеневими, які даватимуть базову середню освіту. Як воно буде насправді — покаже час.