Як буде розвиватися вітчизняна школа?

До Другого Всеукраїнського з’їзду працівників освіти довго готувалися і від нього багато очікували. Однак проект Національної доктрини розвитку освіти України ще буде істотно допрацьовуватися протягом двох місяців, а затверджувати документ буде Президент України. У нашу газету продовжують надходити повідомлення від викладачів з різних кутків України з пропозиціями щодо удосконалення системи освіти. Колишній директор експериментальної Семенівської школи Мелітопольського району Микола Аверін мріє продовжити роботу за розробленою ним методикою самоорганізації особистості. Борис Клименко з міста Килія Одеської області пропонує навчати за своєю програмою англійської мови на рівні вільного володіння, що не вписується у прийняті стандарти. Образливо, що в нинішніх умовах творчий потенціал багатьох педагогів не тільки не запитаний системою, але й часто знищується вщент. Новаторство — річ складна, яка вимагає зваженого підходу і обліку можливих негативних наслідків. Однак і дуже тонка, що не терпить різких суб’єктивних висновків. Хто може відділити раціональні зерна від полови? Не газеті судити про результати праці педагога, але якщо до неї пишуть гіркі листи та просять допомогти, то це означає, що не все благополучно у нашій освіті.

Покарання за творчість

Цього року в Дніпропетровську у працівників системи освіти було чимало приємних подій — у переддень ювілею міста місцева влада капітально відремонтувала та передала учням дві потерпілі від пожежі та обвалу школи. Депутати та спонсори подарували комп’ютери і футбольні м’ячі. А на серпневій нараді, де був присутнім міністр освіти України Василь Кремень, учителі одностайно висунули його делегатом від Дніпропетровська на Другий всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Кажуть, що з такою ініціативою виступив педколектив однієї зі шкіл Індустріального району, коли міністр, котрий ініціював шкільну реформу, весною приїжджав для того, щоб вивчити передовий досвід переходу на 12- річний термін навчання.

Зрозуміло, що на всеукраїнський з’їзд дніпропетровці також підготували ряд пропозицій. Зі слів начальника міського управління освіти Олени Лозенко, вчительська громадськість Дніпропетровська схвалила перехід української школи на 12-річний термін навчання та на нову 12-бальну систему оцінювання знань, а обговорення Доктрини з успіхом пройшло на засіданнях шкільних педколективів. У нашій школі, — говорить О.Лозенко, — змінювати треба багато. Передусім, підняти її матеріальну базу, щоб у кожному класі були телевізори та відеоапаратура. Змінитися повинне саме ставлення до школи, до особистості учня і вчителя. Оскільки саме від вчителя, зрештою, і залежить любов учнів до шкільних предметів та знань взагалі. Цими роздумами Олена Валентинівна, делегат з’їзду, поділилася зі своїми колегами у Києві.

Проте наша передз’їздова розмова у кабінеті начальника управління за участю кореспондента «Дня», вчителів та працівників райвно Червоногвардійського району міста, від якого, до речі, і висунули делегатом Олену Лозенко, відбулася, на жаль, з дещо іншої причини. Напередодні до редакції газети надійшов «тривожний» лист, підписаний цілим колективом ветеранів і викладачів. Автори листа говорили про несправедливе ставлення та навіть переслідування вчителя- новатора Володимира Ляпіна, який протягом 17 років викладає у СШ № 62 інформатику і математику. Точніше, викладав, тому що математику цього року у нього «забрали», а атестаційна комісія ухвалила рішення знизити категорію кваліфікації вчителя з вищої на першу. Те, що відбувається, автори листа вважають «безпрецедентним», оскільки Ляпін В.М., працюючи в школі, за їх словами, «створив власну систему навчання з використанням комп’ютера», що дає високу якість підготовки учнів. Тільки за останній рік у столичних виданнях опубліковано п’ять його статей з питань реформування школи та методики викладання, а свій досвід він узагальнив у дисертації, поданій на здобуття ступеня доктора педагогічних наук.

Проте, як повідомляють його захисники, передового вчителя, котрий ще рік тому виступив у газеті «День» з тезою «євроремонт української школи треба починати не з фасаду, а зсередини», законсервована з радянських часів бюрократична система намагається «подавити». Посадові особи ставляться до В. М. Ляпіна упереджено, і за останні роки від «беззаконня і свавілля» в Дніпропетровську нібито постраждали «десятки педагогів і вчених». У зв’язку з цим автори листа ставлять під сумнів дієвість шкільної реформи, про яку оголосило міністерство освіти. Вона, на їх думку, носить поверхневий характер, нічого по суті не змінюючи. «Не можна ж приймати всерйоз як нововведення введення 12- бальної системи», — кажуть дніпропетровські викладачі, при цьому вважаючи, що і перехід до 12-річного терміну навчання в школі був поспішним та матеріально незабезпеченим. Все це загалом ніби загрожує «важкими наслідками для всієї країни».

Не можна сказати, що поява цього листа дуже здивувала представників міського управління освіти. Учитель В. М. Ляпін, — повідомили вони, — вже неодноразово особисто звертався зі «скаргами» не тільки у місцеві інстанції, але й до керівників держави. Його послання нібито створюють нервозну обстановку в школі, а трудовому колективу за довготерпіння варто «пам’ятник поставити». Як доказ директор школи Інна Іванівна Семенко та її колеги, які прибули до кабінету начальника управління, продемонстрували протокол «виробничих зборів педагогічного колективу СШ № 62». Другим питанням у ньому стояло обговорення... інтерв’ю викладача В. М. Ляпіна газеті «День» під назвою «Бюрократія проти вчителя». Роздуми Володимира Миколайовича про стан справ у вітчизняній освіті, відверто кажучи, сподобалися не всім. Внаслідок обговорення було прийняте рішення не тільки вивчити «досвід роботи вчителя математики», заслухати його звіт про «впровадження нових технологій», але й «визнати поведінку вчителя Ляпіна В.М. аморальною відносно колег, усього педколективу»!

«Вивчення досвіду», судячи з усього, привело до більш глибоких висновків — вже через декілька місяців атестаційна комісія дала таку характеристику педагогу з багаторічним стажем: «Ляпін В.М. має низький методичний рівень професійної підготовки. Не виконує принципи дидактики. Не враховує психофізичні особливості школярів різного віку. Завищує оцінку знань учнів. Відсутня участь вчителя у суспільному житті школи. Не користується повагою учнів, колег, батьків». У зв’язку з цим викладачеві математики «із завищеною самооцінкою», як сказано в атестаційному листі, дали не вищу категорію кваліфікації, яку він мав десять років, а усього лише першу.

Таку метаморфозу керівництво школи пояснює тим, що у Володимира Миколайовича, котрий відстоює свій метод викладання, низька дисципліна у класі — учням дозволяється вставати з місць, розмовляти, виходити та заходити під час уроку. Успішність, правда, «не нижча, ніж у інших», але вона нібито завищується самим викладачем. Наявність «ляпінського» методу ніхто не заперечує, але цей метод вважають не шкільним, а «вузівським». Оцінити ефективність такого навчання, наприклад, за кількістю випускників, які поступили до вузів, також говорити складно, тому що Ляпін В.М. «не веде» випускні класи. На довершення до всього директор школи повідомила, що зі скаргою на низький рівень методики викладання звернулися неначебто самі батьки... Правда, за В. М. Ляпіним зберегли уроки інформатики — як-не- як, але у школі він напевно краще за всіх володіє комп’ютером, а потреба у таких фахівцях велика. У міськвно одразу ж пригадали напіванекдотичний випадок, коли після виходу на пенсію одного директора у його кабінеті виявили нерозпаковані коробки з комп’ютерною технікою, яка встигла морально застаріти.

Голос самого Володимира Миколайовича, з яким рік тому ми розмовляли про проблеми «євроремонту» української школи, здався трохи втомленим. Принаймні у ньому не відчувалося колишнього ентузіазму, з яким він говорив про нові віяння в системі освіти, що з’явилися з приходом на посаду міністра Василя Кременя. За цей час Володимир Ляпін встиг виступити у пресі, у тому числі й у міністерському журналі «Шкільний світ» з декількома статтями про шкільну реформу, але зараз говорить, що не вірить у реальність змін. На низах, вважає він, реформа імітується, а вгорі навряд чи уявляють всю глибину проблем — для цього треба не один рік попрацювати в школі простим учителем. Уся система управління кадрами, — говорить В.Ляпін, — залишається колишньою — застиглою та консервативною. Чиновники від освіти зображають загальне схвалення різних починів, але від цього нічого не змінюється.

«Особисто я та багато моїх колег, — продовжує він, — вважаємо, що перехід на 12-річне навчання не має відповідної матеріальної бази. У тій же Росії довго обговорювали цю проблему, але прийшли до висновку, що для такої реформи немає поки необхідних ресурсів. У нас заперечень ніхто не слухає — йде загальний «одобрямс».

Обговорення доктрини розвитку освіти на місцях, — вважає викладач, — було формальним, а тому воно не торкнулося реальних проблем та залишило байдужою основну вчительську масу. Звичайно, документ на всеукраїнському з’їзді прийняли, але навряд чи від цього щось зміниться. «У мене, — признався Володимир Миколайович, — іноді з’являється таке відчуття, що всі мої спроби переконати або довести необхідність тих чи інших змін у школі — це розмова з глухим. Помиляюся я чи ні — покаже життя, робочі будні, які прийдуть після з’їзду. Коротше, доживемо до понеділка...»