Як не загасити «іскру»?

Система виявлення талантів серед школярів та студентів в Україні бере свій початок ще з Радянського Союзу. Саме тоді, разом із необхідністю розвитку оборонного комплексу та нарощування військової могутності, держава вперше звернула увагу на обдаровану молодь. У той час лідери розуміли, що кваліфікованого робітника, при бажанні, можна виростити з будь-кого, давши йому необхідний набір знань, але не просто обслуговувати готові системи, а створювати щось нове, краще, ефективніше можуть далеко не усі. Бажання досліджувати, винаходити, нестандартно підходити до вирішення проблеми закладається з дитинства. Тому держава поставила собі завдання — виявити особливо обдарованих дітей та дати їм можливість розвиватися далі. Для цього впровадили систему олімпіад, яка дозволяє знайти кращих із кращих.

Така система сьогодні існує і в Україні, але поки вона працює як окремий організм, не інтегрований у загальну структуру здобуття освіти, а тим більше подальшого працевлаштування.

«Система відбору обдарованих дітей в Україні є, — констатує директор Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка Михайло Войцехівський, — але вона має кілька «провалів». Перший «провал» — на рівні молодшої школи, у сьомому-восьмому класах починати роботу з дітьми запізно, бо інтерес до навчання в них зникає. Далі з’являються проблеми після того, як дитина закінчує одинадцятий клас. Вищий навчальний заклад не зацікавлений у тому, щоб потім взяти дитину на навчання. Ці діти або асимілюються, або виїжджають за кордон».

Про повну відсутність інтересу держави до талановитої молоді говорить і голова правління організації «Союз обдарованої молоді України» Вадим Герасимович.

«Якщо ми подивимося новини чи почитаємо газети, то зрозуміємо, що у держави є кілька пріоритетних питань: боротьба з корупцією, вступ до НАТО, інтеграція до Європейського Союзу. Ніколи, за жодної влади, серед цих питань не було молодіжної політики, вона завжди залишалася другорядною. Але якщо докопатися до суті цих питань, то вони тісно між собою пов’язані. Коли ми говоримо про реформи, то чомусь сподіваємося, що до нас повинні прийти іноземці, які вирішать наші проблеми. При тому, що Україна виступає успішним донором висококласних кадрів для інших розвинених держав. То чому не звернутися до власного ресурсу? Наші студенти завойовують призи на міжнародних конкурсах і навіть не отримують подяк від держави, за яку вони виступають», — розповідає Герасимович.

«НА 40% СКОРОТИЛи ФІНАНСУВАННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК»

Серед головних проблем, з якими стикаються обдаровані діти, а також усі, хто намагається їм допомогти, — відсутність фінансування. За кордоном, наприклад, намагаються створити максимально зручні умови для того, щоб не втратити майбутніх науковців. Натомість Україна з кожним роком звертає на науку все менше уваги. Держава ставить молодь у нерівні умови, коли розвивати свій науковий потенціал можна лише особам, які мають певний рівень матеріального забезпечення, розповідає співзасновниця благодійного фонду «Допоможемо разом» Ірина Кузьмичова.

«Минулого року з бюджету забрали фінансування спеціалізованих шкіл, де навчалися обдаровані діти з усієї України. Це зменшило їхні шанси на якісну освіту. У бюджеті 2015 року витрати на поглиблене вивчення фізики та математики були замінені поглибленою військовою підготовкою. На 40% скоротилося фінансування Малої академії наук. Ми приходимо до ситуації, коли якісну освіту можуть отримати лише діти з добре забезпечених родин. Але батьки цих дітей бачать їх майбутнє не в Україні. У нас практично немає програм, які дозволяють дітям себе реалізувати. У США, до прикладу, уряд щорічно відбирає до 35 тисяч учнів, яким дають змогу отримати вищу освіту державним коштом. У Китаї ця система ще більш жорстка. Там талановитих дітей збирають у закриті заклади ще в юному віці. Ці заклади займаються розвитком їхніх схильностей та поглибленим вивченням окремих дисциплін», — розповідає Ірина Кузьмичова.

ЯК МОТИВУВАТИ... ВЧИТЕЛЯ?

Друга проблема розвитку молодих талантів — відсутність мотивації вчителів. Вони не отримують жодного матеріального заохочення за роботу з талановитими дітьми. Більше того, їхня підготовка здійснюється на волонтерських засадах. Вчитель витрачає на роботу з дитиною власний час, який, при невеликій заробітній платі, міг би використати з більшою користю для себе.

«Оскільки скрізь застосовується ЗНО, то вчителів поставили в умови вибору, — розповідає доктор фізико-математичних наук, професор кафедри обчислювальної математики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Богдан Рубльов. — Що вчителю простіше? Навчити дитину розв’язувати примітивні задачі, щоб та успішно пройшла тест, чи знайти у класі талант та розвивати його? При цьому йому ніхто, крім батьків та самої дитини, навіть не подякує, я вже не кажу про матеріальне заохочення. Треба зробити так, щоб вчителі прагнули знаходити талановитих дітей».

Директор Києво-Печерського ліцею «Лідер» Дмитро Кравченко також визначає необхідність матеріального заохочення вчителів: «Треба підтримати вчителя, який працює з обдарованими дітьми. Підготувати талановитого математика непросто. З ним треба сидіти цілодобово, притому ніхто тобі твій час не компенсує. Це робота лише на ентузіазмі. А втім, можна взяти собі когось на репетиторство і отримувати непогані гроші. Ще одна проблема щодо виховання математиків, фізиків — це підтримка літніх шкіл. Поки ми робимо це на батьківські кошти, хоча така освіта приносить певні результати».

МЕДАЛІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Незважаючи на відсутність підтримки, українські школярі та студенти продовжують працювати на результат та підкорюють не лише українські, а й міжнародні конкурси. До прикладу, команда українських школярів цього року завоювала вісім медалей на міжнародній олімпіаді з математики, фізики та інформатики, чотири медалі привезли українці з міжнародної олімпіади з хімії. Нещодавно з Польщі повернулася команда студентів, які стали абсолютними чемпіонами світу з фізики. Платон Дмитрієв, один із переможців Міжнародного студентського турніру фізиків, зазначає, що проблема України також у застарілих навчальних програмах.

«Конкурс, на якому ми перемогли, демонструє суть фізичної науки, коли задачі розв’язуються практичним, дослідним шляхом. Нам доводилося багато речей виготовляти самостійно, наприклад, спаювати, а мене в університеті навіть не вчили тримати паяльник у руках. Підхід до навчання у нашій країні дуже застарів. Те, що нам пропонують, — це незмінна система ще 1960 — 1980-х років, або ж нова, але зроблена за праобразом радянської. Освіта — така структура, яка не може і не хоче змінюватися. Саме система у багатьох дітях вбиває ентузіазм, «іскорку дослідника» та не дозволяє їм рухатися далі. Люди втрачають цікавість до науки», — розповідає студент.

Зараз питання обдарованої молоді вирішується переважно за рахунок меценатської допомоги або грантів з-за кордону. Та варто розуміти, що така точкова підтримка загальної ситуації не покращить. Як українські, так й іноземні благодійники вирощують кадри під себе, тому те, що ці діти в майбутньому стануть корисними саме український державі, — малоймовірно.