Як скласти тести без шкоди здоров’ю?

Чи відповідають існуючі нормативи з фізичного виховання здоров’ю дітей? Чому на уроках фізкультури помирають діти? Що робити, аби таке не повторювалося? Останнім часом ці запитання не сходять із уст освітян, учителів та батьків. Натомість медики почали шукати на них відповіді задовго до того, як на уроках фізкультури загинуло кілька школярів. Шість років тому відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України розпочало науково-дослідницьку роботу щодо визначення рівня здоров’я дітей та їхніх адаптаційних можливостей. Іншими словами, чи можуть сучасні школярі виконувати тести з фізкультури, розроблені кільканадцять років тому. Як з’ясувалося, можуть, але тільки 20%. Решта дітей мають незадовільний рівень адаптаційних можливостей, тому для них треба розробляти диференційовану систему навчання: давати ті фізичні навантаження, які дітям під силу і які не завдадуть шкоди здоров’ю. Детальніше про результати науково-дослідницької роботи та про переваги диференційованої освіти «Дню» розповіла доктор медичних наук, професор, завідувач відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України Людмила Вікторівна КВАШНІНА.

— Людмило Вікторівно, чому ваша установа взялася за цю проблему ще шість років тому, адже тоді питання про невідповідність тестів здоров’ю дітей не стояло так гостро, як нині?

— Головне завдання нашого проекту — розробити нормативи фізичного навантаження для дітей шкільного віку відповідно до рівня адаптаційних можливостей організму. За 2008 рік ми обстежили понад 360 дітей київських шкіл (брали аналіз крові, сечі, враховували дані лабораторних карток, стан вегето-судинної та нервової систем). На основі цих результатів з усіх перевірених дітей для подальшої роботи відбирали тільки здорових. Таких з усього загалу обстежених школярів (а за всі роки це понад 2000) було тільки 13%. Оскільки у стані спокою виявити порушення неможливо, ми проводили зі здоровими дітьми пробні навантаження: вони присідали певну кількість разів за відведений проміжок часу, після цього їм робили кардіограму. На основі цього і визначали рівень фізичної працездатності.

За нашими результатами, 82% із здорових дітей не виконують нинішніх нормативів, тобто не вкладаються у ті хвилини та секунди, які призначені для певного тесту. Також ми визначали адекватність показників серцево-судинної системи до виконання навантажень. Приблизно у 33% дітей серцево-судинна система неадекватно реагує на ті чи інші навантаження. Тому ми пропонуємо удвічі зменшити нормативи, а враховуючи навантаження та стан здоров’я дитини, ділити дітей на спеціалізовані групи і для кожної призначати своє фізичне навантаження.

— Розробляючи нову систему фізичних навантажень, на що треба звертати увагу у першу чергу?

— Усе залежить від того, як програму навчання оберуть наші освітяни. Проте розробляючи будь-які нормативи, треба обов’язково враховувати реальні можливості дитячого організму. Повинно існувати кілька програм залежно від рівня здоров’я. Наприклад, діти з низьким рівнем адаптаційних можливостей не сидять на лавці під час уроку, коли їхні однокласники бігають чи стрибають, а виконують певні вправи, які їм під силу. На жаль, мало педагогів використовує творчий підхід на уроках фізкультури і працює індивідуально з кожною дитиною. Після того як дитина перехворіла і виходить знову на заняття, медична сестра повинна перевірити рівень фізичної працездатності дитини і визначити, які навантаження їй можна виконувати. Такі моніторинги повинні виконуватися у школах на початку кожної чверті, особливо уважно слід вивчати стан здоров’я дітей з низьким рівнем працездатності і які часто хворіють. Навчальна чверть — це саме той термін, за який може змінитися рівень фізичної працездатності дитини, якщо нормально її розвивати і допомагати дитині, і не тільки фізкультурою, а й медикаментозними методами.

Адаптація — це певний маркер рівня здоров’я дитини. За даними дослідження, лише третина дітей має задовільний рівень адаптації, у решти вона або занижена, або на межі зриву. Паралельно ми вивчали рівень фізичної працездатності. На жаль, кількість дітей із середньою і вищою за середню працездатністю не багато — майже 3%. Раніше діти були набагато активнішими. Звісно, якщо дитина цілими днями сидить за партою, телевізором чи комп’ютером, а потім приходить на урок фізкультури, де треба відразу бігти на час, не дивно, що можуть виникати трагічні випадки. Йдеться про детренованість організму. З одного боку дитина може бути здоровою, а з іншого — зовсім не готова до таких навантажень. Відповідно серцево-судинна система не витримує і стається зрив.

Нині освітяни пропонують нову програму фізичного виховання , яка ці тести повністю скасовує. Але відмовлятися від них взагалі не варто. За нашими даними, понад 20% дітей все-таки їх виконують. Тому потрібен диференційований підхід. Також ми пропонуємо проводити для першачків, яких тільки-но набирають на навчання, не тільки психологічні чи навчальні тести, а й визначати рівень фізичної працездатності, щоб викладач знав, у якій групі може працювати дитина. Треба скасувати у тестах оцінювання, щоб діти не відчували, що над ними тяжіє оцінка і вони повинні добігти до фінішу не зважаючи ні на що. Це підвищить мотивацію відвідування уроків фізкультури у школі. Також треба проводити заняття фізкультурою у дещо вільній формі, коли дитина робить те, що їй найбільш до вподоби, тоді інтерес до предмету значно підвищиться, а порухатися 45 хвилин захоче кожен, але хтось ганятиме м’яча, а хтось буде віджиматися.

— Тобто, ви пропонуєте робити дітям на уроках те, що їм хочеться?

— Але з урахуванням максимальних навантажень для кожної дитини. Бо як показали наші дослідження, найбільше труднощів у дітей виникає, коли вони здають тест на швидкість та витривалість. Насамперед треба переглянути повністю систему освіти. Медики дали свої поради та рекомендації, але питання у тому, хто конкретно їх буде виконувати. Так, тільки 20% випускників-учителів фізкультури ідуть працювати у школи. Така сама ситуація із шкільними лікарями. Але їх у школі і не буде, адже нині лікарів-педіатрів катастрофічно не вистачає. На одного лікаря припадає від 4 до 6 дільниць. Ми порівнювали, чи відрізняється стан здоров’я дітей у місті та селі. Певні відмінності є, і залежать вони від рівня екологічного забруднення, режиму харчування, адже якість продуктів нині бажає бути кращою. Нині діти споживають набагато менше білків чи вітамінів, ніж необхідно, при цьому асортимент продуктів нібито великий, але більшість із них неякісні. Знову ж таки відповідальність за те, що їдять діти, несуть батьки (понад 46% батьків не знають, що відбувається з їхніми дітьми протягом дня).

— На якому етапі ваша науково-дослідницька робота нині?

— Наразі ми спробуємо впровадити в життя наші розробки спільно з Міністерством освіти та науки та Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту. Але до думки медиків чомусь рідко дослухаються. Звісно, існуючі нормативи давно застаріли, але ж ми колись їх виконували, може, якісь трагічні випадки були і 10 років тому, просто про це мовчали. Інша річ, що факторів, які впливають на здоров’я дітей, побільшало: екологія, режим харчування, здоровий сон. Так, понад 38% дітей сидить за уроками понаднормовий час, це, як правило, дівчата. Тому перш за все слід реально оцінювати стан здоров’я дитини і на основі цього розробляти навчальну програму.