«Єллоустоун» по-костопільськи

Відомий польський геолог та діяч охорони природи Станіслав Малковський був настільки вражений красою природи Костопільського повіту на Рівненщині, що в статті, опублікованій в часописі Zycie kostopolske («Костопільське життя»), який виходив у Костополі 1939 р., писав про необхідність створення тут національного парку, подібного до Єллоустоуну в Північній Америці.

Вчений зауважував, що в ідею створення Єллоустоунського національного парку спочатку мало хто вірив, однак творцям парку вдалося перебороти скепсис і показати всьому світові, як потрібно охороняти природу. Великий мрійник палко вірив у те, що й на Костопільщині буде створено «другий Єллоустоун».

І справді, такого поєднання унікальних геологічних пам’яток природи з мальовничими лісами немає більше ніде в Україні. Величні венд-рифейські базальтові стовпи (залишки давніх вулканів в кар’єрах поблизу сіл Берестовець та Базальтове (Янова Долина), які минулого року стали знаменитими на всю країну як переможці Всеукраїнської акції «Сім чудес України» по Рівненській області, і реліктові сосново-дубові ліси створюють неперевершений гармонійний ландшафт.

У наш час ідея Малковського була близька до реалізації. Група київських екологів на чолі з М. Л. Клєстовим мала велике бажання створити в Костопільському районі регіональний ландшафтний парк. Однак ця ідея відпала сама по собі, оскільки виявилося, що під охорону там вже нема чого брати, бо найкращі ділянки лісів вирізані. Регіональний ландшафтний парк створено в сусідньому Ківерцівському районі на Волині, де ставлення до природи дещо інше.

Костопільський район, як і більшість лісових регіонів України, перетворився на суцільний лісоповал. Варварське вирубування 150-річних сосново-дубових лісів, які були середовищем існування 12 рідкісних внесених до Червоної книги України рослин, в долині річки Замчисько не залишили байдужим автора цих рядків, який розповів про це в статті «Реквієм за Костопільським лісом» («День», 12 лютого 2009 р.). Крім того, було надіслано листи-звернення до Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів, на які я вже одержав відповіді від Міністерства охорони навколишнього середовища України, Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, Рівненської міжрайонної природоохоронної прокуратури, в яких мене переконували, що жодних порушень законності не виявлено. Ці листи підписані різними особами, але по суті вони є копіями один одного.

Аргументи видалися мені доволі дивними. Особливо — що вирубки проводилися згідно правил. Можливо, я повірив би цьому, якби лісовий масив не був розміщений у зеленій зоні міста, де суцільні вирубки заборонено.

Унікальні еталонні реліктові сосново-дубові ліси названі в цих листах «насадженням, яке втрачає свої захисні функції та природні властивості(?) і деградує». Я не бачив дерев, здоровіших за ці дуби і сосни. Які вирубали. На підтвердження цього маю їхні фотографії. Та й стан тих дерев, що лишилися живими, це підтверджує. В зв’язку з цим обгрунтування для проведення рубок у відповідності до статті 29 «Поліпшення якісного складу лісів» виглядає блюзнірством. Скоріше за все, деградують не ліси, а совість і мораль тих, хто підписав такий висновок.

У листах мене завірили, що на весну 2009 р. заплановано посадку лісових культур. А хто ж відновить винищені популяції 12 видів внесених до Червоної книги України видів рослин, збереження яких є нашим обов’язком не лише перед самими собою, а й, згідно Бернської конвенції 1979 р., перед Європейським співтовариством? Як тут не згадати чудові слова піонера охорони природи в Росії академіка І. П. Бородіна: «Скарби природи — це такі ж унікуми, як картини, наприклад, Рафаеля — знищити їх легко, але відтворити неможливо».

Якби ми жили у країні цивілізованішій, ніж наша (хоч як це прикро, ставлення держави до лісів, на мою думку, не дозволяє нашу країну вважати цивілізованою), то ми б охороняли унікальні 150-річні сосново-дубові ліси з такою ж турботою, як американці бережуть свої секвої. Натомість наші лісівники у своїх висновках звільняють ці ліси від їх природних властивостей. І хоч логіка не в змозі пояснити сутність такого феномену, цієї фрази для декого достатньо, щоб вирубки лісів вважати обгрунтованими.

Ось такий він, «Єллоустоун» по-костопільськи.