Юлій МАМЧУР: «Ми готові як до оборони, так і до наступу»
Поки лідери держав домовляються про чергову зустріч Тристоронньої контактної групи в Мінську (Президент Петро Порошенко припустив, що вона може відбутися в неділю), на Донбасі продовжують стріляти. За добу із 16-го на 17 грудня бойовики 26 разів атакували сили української армії. Про це повідомляє прес-центр АТО. «Як вже стало зрозуміло всьому прогресивному людству, домовленості про тимчасове припинення вогню в односторонньому порядку виконують лише українські військові. Бандити використовували артилерію, міномети, гранатомети і стрілецьку зброю», — йдеться в повідомленні.
Наскільки вигідним є «мінський формат» для України? Яким може бути вихід із ситуації на Донбасі? Про це ми говоримо з новообраним народним депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Юлієм Мамчуром.
— Юлію, ви в парламенті вперше. Які враження, чи справдилися ваші очікування?
— Особливо великих очікувань я собі не малював. Звісно, хотілося б більше дисципліни, але є робочі повсякденні моменти. Парламент оновився достатньо сильно — там понад 50% нових людей. Гадаю, коли пройде становлення всіх на своїх посадах, усе в нашій роботі владнається.
— Щодо дисципліни. Враховуючи, що в нас на сході війна, по роботі парламенту цього не скажеш. Депутати, хоч і нові, й надалі живуть у своїй реальності: прогулюють, граються, кнопкодавлять... Як це виправити?
— У будь-якому разі, VIII скликання ВРУ працює краще, ніж попереднє. Усі моменти щодо прем’єріади, коаліціади, спікеріади раніше тягнулися місяцями, а ми доволі швидко змогли плідно попрацювати й узгодити всі ці питання. У результаті в нас є спікер, уряд, схвалено програму діяльності Кабміну. Так, критики вистачає.
— Яка ваша особиста мета перебування у Верховній Раді?
— Моя роль — нагадувати, що ЗСУ потребують безпосередньої уваги, фінансування та забезпечення. Я пам’ятаю себе лейтенантом, коли всі казали: «Нам не потрібні Збройні сили, бо в нас є Будапештський меморандум». Як ми бачимо, цей документ так і залишився на папері. Тому нам треба створити професійну, добре оснащену та добре підготовлену армію. Саме цього я добиватимуся в парламенті.
— Минулого тижня в першому читанні депутати проголосували за зміни до закону про РНБО. Чому, для чого їх роблять?
— Ситуація на сході доволі складна, й усі розуміють, що в нас не просто АТО, а війна з Російською Федерацією. Тому потрібен орган, який допомагатиме Верховному Головнокомандувачу приймати важливі рішення у питаннях національної безпеки та оборони. РНБО в останні роки існувало фактично на папері. Але зараз воно має стати центром, який готуватиме Президентові пропозиції життєво важливих рішень, які стосуються збереження цілісності нашої країни та її суверенітету. І ті повноваження, якими ми наділили секретаря РНБО, є дуже важливими.
— У ЗМІ пишуть, що ці зміни зроблено саме під Турчинова.
— Ми просто розширили повноваження секретаря РНБО. Кандидатур ми не розглядали — це прерогатива Верховного Головнокомандувача.
— Актуальне питання сьогоднішнього дня — скасування позаблокового статусу України. Підтримуєте?
— Звісно, необхідно скасувати позаблоковий статус України. Я не кажу, що ми вже завтра маємо вступати в якийсь блок, але ситуація, яка склалась у нас в країні, потребує допомоги. Так сталося, що в нас поки недостатньо фінансових ресурсів і потужності ЗСУ, — їм потрібна реанімація. Без сумніву, Збройні сили за останні місяці суттєво змінились, але поки наш позаблоковий статус дає можливість РФ творити те, що вони роблять.
На сьогоднішній момент ні ми, ні НАТО не готові до вступу України до Альянсу. Але потрібно ставити якісь стратегічні цілі та працювати на перспективу. Окрім НАТО, немає іншого блоку, який зміг би допомогти зберегти нашу цілісність і суверенітет. Це доволі висока планка та стандарт, якого ми маємо досягти, щоб відчувати себе в безпеці.
— Із часів Євромайдану в Україні змінилося чотири міністри оборони. Як ви оцінюєте діяльність нинішнього керівника МОУ Степана Полторака?
— Зараз відбуваються зміни, проходить перевірка військових керівників — як вони себе зарекомендували. Полторак прийшов зі своєю командою, і я розумію, що він робить. Міністр оборони озвучив суму в 50 млрд грн на армію. Вважаю, що для нашої держави це нормальна цифра. Якщо цього року ми не ухвалимо нормального бюджету для військових, ми сприятимемо втраті нашого суверенітету й цілісності. Усі попередні роки армія фінансувалася за залишковим принципом, і буде злочином прийняти бюджет із 15 млрд грн на армію.
— Як ви ставитеся до продовження «мінського формату» перемовин?
— Моє ставлення просте: якщо за період дії домовленостей ми змогли зберегти тисячі життів наших військових, то це вже добре. Людське життя не можна повернути ніякими ресурсами. Ті важкі втрати, яких зазнала наша держава в серпні, не йдуть ні у яке порівняння з нинішніми. Так, наші хлопці продовжують гинути, тому що відбувається невиконання терористами та Росією Мінських домовленостей. Але РФ має нарешті починати дотримуватися цих протоколів і виводити своїх найманців із території Донбасу; бойовики повинні роззброїтися; мають відбутися нормальні місцеві вибори на підставі українського законодавства. Окрім цього, треба встановити контроль над кордоном із Росією — це 409 км, які Україна тимчасово не контролює. І лише в такому разі ми можемо відновити мир і спокій в Україні, й саме ці питання ми маємо вирішувати.
— Але ми знаємо, що росіяни не хочуть іти з нашої землі. Яку альтернативу ви пропонуєте?
— Є два шляхи вирішення будь-якого питання: збройний і дипломатичний. Я прихильник того, що треба бути повністю готовим до війни, але намагатися вирішити всі питання дипломатичним шляхом, щоб не допустити великих жертв. Це наші найкращі люди, які захищають місцеве населення. Жителі східного регіону також не повинні страждати від бойових дій. Але і світова спільнота зрозуміла, що Путін завжди бреше. Останні події та заяви західних лідерів це показали. Тиск, який іде з боку Європи та США, робить свою справу, й ті процеси, які відбуваються в Росії, свідчать, що санкції діють, а місцеве населення починає знімати рожеві окуляри.
— Чи не було помилкою, що ще на початку АТО не було введено воєнного стану та не створено Ставку Верховного Головнокомандувача? Мабуть, варто це зробити зараз?
— Можливо, треба було справді створювати Ставку Верховного Головнокомандувача, щоб налагодити процес взаємодії між різними силовими структурами. А от вводити воєнний стан зараз вже точно не потрібно. Оголосивши воєнний стан, ми могли б фактично спровокувати Росію на відкрите вторгнення. ЗСУ на початок 2014 року матеріально-технічно не були готові до такої війни, адже весь час вони методично знищувалися та занепадали. У той же час військовий бюджет останніх трьох років у РФ становив близько 60—70 млрд дол. щорічно.
— Чи використала час «перемир’я» українська сторона, щоб посилити свою армію та позиції?
— Цей час було використано з розумом — ми відновили боєздатність підрозділів, бронетехніку, артилерійські системи. Також змогли вибудувати на певних важливих напрямках фортифікаційні споруди в два-три рубежі оборони. Тому ми не просто сиділи склавши руки — багато чого зроблено, що дало можливість провести ротацію бійців і приготуватися до будь-якого розгортання ситуації. Якщо з боку терористів будуть спроби наступу, ми зможемо дати гідну відсіч. Ми готові як до оборони, так і до наступу. Серед українських військових більше немає панічних настроїв, які панували на початку року. Всі бійці вміють воювати, а їхній морально-психологічний стан дуже високий, тому вони можуть зробити «наганяй» будь-якому супротивнику.
Уся допомога, яку одержали з боку США, Канади та інших країн, пішла на користь. Звісно, є й прогалини в постачанні українським бійцям, але за декілька місяців неможливо створити систему забезпечення, яка б відповідала європейським стандартам. Та керівництво держави намагається налагодити це на гідному рівні.
Багато хто говорить, що «ми закидаємо РФ шапками». Але наша армія трохи більше 200 тис. чоловік, а російська — близько 1 млн. Та час грає нам на руку, й ті процеси, які зараз проходять в Росії, свідчать — люди починають розуміти, що політика Путіна призводить до знищення їхньої держави та народу.
— На вашу думку, яких дій наразі можна очікувати від Росії?
— Є багато думок з цього приводу. Але ситуація, яка склалася, наприклад, у Донецькому аеропорту, показує, що знищено найкращі російські фахівці-спецназівці. Якщо РФ пустила в лобову атаку спецназівців, на яких витрачає великі кошти, то це говорить, що в неї ресурсів уже немає. Росія зараз має приділяти більше уваги процесам, які відбуваються в неї в країні, а не в Україні. У РФ та в її армії все не так добре, як вони показують по телебаченню.
— Чи залишились у вас контакти в Криму? Ви спілкуєтесь? Яка там ситуація?
— Особисто я не спілкуюся ні з ким, а своїх тамтешніх колишніх «товаришів» вважаю зрадниками. Ситуація на півострові складна — заявлене фінансування Криму Росією не відбувається, а пусті полки в магазинах роблять свою справу. Багато з тих, хто кричав «Расєя-Расєя!» зараз замовкли та змінюють свою думку. Зараз там навіть пропонують провести повторний референдум — не знаю, наскільки це реально. Але це було б повним програшем політики Путіна, адже більшість населення Криму виступить за його повернення до складу України. Звісно, про це ще говорити зарано, але нічого хорошого на півострові немає. Там не буває по шість-вісім годин світла, відбувається тотальний контроль і прослуховування і т.д.
— Наскільки адекватно наша держава оцінює героїчні вчинки наших військових? Ви й самі навесні в Криму зробили героїчний вчинок зі своїми солдатами.
— Наші хлопці своїм героїзмом і патріотизмом показали, що в нас є Збройні сили. Держава відзначає їхні подвиги званнями, медалями та орденами. Наше суспільство також намагається підтримати своїх захисників.
Як завжди, хотілося б більшого та кращого — щоб вирішувалася житлова проблема, в рази збільшувалося забезпечення. Я сам 26 років служив у війську, яке постійно боролося зі злиднями та незабезпеченням. Зараз 40 тис. військових не мають житла — це страшна цифра. Та надалі це питання вирішуватиметься — я в цьому впевнений, адже ті хлопці, які повернуться з фронту, повинні мати впевненість у майбутньому. І це вже наш обов’язок — ми виділятимемо кошти на будівництво житла або на його закупівлю, збільшувати забезпечення військових. До речі, це прописано в коаліційній угоді, й кожен, хто брав участь у її розробці, ставив під нею підпис. Тому протягом року вона має втілюватись; якщо ж не буде, то кожен посадовець, відповідальний за невтілення пунктів цього документа, звітуватиме та його замінюватимуть на більш ефективного.
