Загляніть українцям в зуби!

Зі шкільних років ми пам’ятаємо ілюстрацію в підручнику з анатомії: від зуба (під ним намальовано червону кульку — «запалення») йдуть стрілочки до серця, легенів, хребта, головного мозку, інших органів. Так нам демонстрували, як впливає захворюваність зуба на весь організм. Але ця схема мала поганий виховний ефект: за даними Асоціації стоматологів України, нині практично кожен дорослий українець має карієс кількох зубів (до 12 років — по чотири-шість хворих зубів), старші за 40 років — пародонтит, який може призвести до втрати зубів у 60 — 70 років, а 50% тих, кому за 60 — знімні протези. Основна причина втрати зубів — низька культура догляду: українці чомусь не вважають, що ротову порожнину треба тримати в чистоті.

ЗУБИ ДЕМОНСТРУЮТЬ СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО СЕБЕ

Пенсіонерка Віра Іванівна розповіла «Дню», що серйозно займатися зубами почала в... 69 років. Не тому, що до цього не було з ними проблем: після того як побувала в гостях у родичів у Канаді їй стало соромно за себе.

— Вони всі такі усміхнені, а я сиджу й чую, що у мене між лопаток тече піт: не можу відкрити рота — ні нормально усміхнутися, ні підтримати жарту, — бо там стирчить кілька зубів, купа «пеньків». Якось раніше не думала, що за це може бути соромно... В Україні з цього ніхто не дивується, — поділилася вона.

Відчуття власної непривабливості настільки шокувало жінку, що, повернувшись в Україну, зайнялася імплантацією зубів. На знімні протези не погодилася.

— Лікарі казали, що ризикую, що імпланти можуть не прижитися. Нічого — обійшлося, все тримається, — тішиться Віра Іванівна, якій діти допомогли оплатити послуги стоматолога. — Доглядаю за зубами, як ніколи в молодості, адже вони — «золоті» (за ціною. — Авт.).

Імплантація — найдорожче задоволення, хоч цей вид стоматологічних послуг може бути й найперспективнішим: у світі дедалі більшає людей похилого віку, а отже, більший попит буде на штучні корені. На жаль, менталітет наших громадян диктує, що спочатку треба купити машину, шубу, квартиру, зіграти дітям чи собі весілля, а потім діло дійде і до зубів. Але тоді зубів може й не залишитися.

— Нашим людям краще не дивитися в рот. Нещодавно побувала на весіллі в Житомирській області, район — не бідний, і бачила різних людей. Як стоматологу, мені було дуже прикро... Я бачила абсолютно молодих людей, в яких у роті одиночно стирчали чорні зуби або — покриті штампованими коронками. І як лікар, я розумію, що в такої людини коїться всередині рота... При цьому весілля — бучне й шикарне, всі розкішно одягнуті, зі столу валяться страви, ллється дороге спиртне, — розповіла «Дню» лікар вищої категорії, головний лікар стоматологічної клініки «Харизма» Тетяна ПАСТУШЕНКО. — Я працюю в стоматології майже 25 років, знайомлюся з багатьма людьми і бачу: чомусь люди не вважають, що свою порожнину рота потрібно тримати чистою, запротезованою. Але при цьому є гроші на автомобілі, на шуби... Ми, лікарі, стикаємося вже з наслідками, дуже запущеними випадками. Наприклад, припухлість на обличчі — це дуже рідкісна ситуація в розвинутій країні, але звичайна — для нас. Гадаю, стан зубів — це наслідок ставлення людини до себе. Треба щось робити: якомога більше інформації доносити про важливість цієї частини тіла, яка жує, дихає, усміхається та, можна сказати, є навіть нашим «стрес-менеджером». Адже стрес ми компенсуємо через стискання зубів, тонус м’язів...

ЗА ОСТАННІ 10 — 20 РОКІВ У СТОМАТОЛОГІЇ ВІДБУЛАСЯ ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

За словами головного спеціаліста Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Стоматологія», директора Інститут стоматології ім. П.Л. Шупика, президента Асоціації стоматологів України Олексія Павленка, за останні роки у стоматології сталася революція. Це стосується практично всього: лікування, протезування, хірургії, відновлювання зубів. Наприклад, будь-яку процедуру можна зробити без болю. І це не дрібниця: за спостереженнями стоматологів, часто страх болю не пускає людей до стоматолога, особливо чоловіків. При цьому абсолютна більшість українців мають потребу в стоматологічній допомозі: 98% (!) — у протезуванні, не менше — в лікуванні. Хоча, констатує Тетяна Пастушенко, в Києві рівень «задоволеності в протезуванні» становить 12 — 15%, а в селах — ...3 — 8%.

— Усе ж зростання стоматологічної захворюваності й недостатня кількість лікарів-стоматологів є причиною того, що за останні п’ять-десять років в Україні в медуніверситетах відкрилися стоматологічні факультети. За кількісними показниками допомоги населенню ми стрімко відстаємо від країн Європи, США та Росії. Критично не вистачає лікарів-стоматологів у сільській місцевості. У державних закладах країни нині працює 21,3 тисячі лікарів-стоматологів, у приватних клініках — 10 тисяч, — зазначив Олексій Павленко.

ЯКІСНА СТОМАТОЛОГІЧНА ДОПОМОГА — НЕДЕШЕВА

Більшість експертів сходяться на тому, що рівень підготовки українських стоматологів — достойний. От тільки проблема, як отримати досвід роботи — не на тих матеріалах та інструментах, якими забезпечені державні клініки, а на новітніх. Як зазначила лікар-стоматолог однієї з районних поліклінік Києва Інна, її мрія — працювати на сучасній матеріальній базі, якої в державних клініках немає. В районній поліклініці вона здобуває досвід, адже тільки торік закінчила медуніверситет.

Зі шкільних років ми пам’ятаємо ілюстрацію в підручнику з анатомії: від зуба (під ним намальовано червону кульку — «запалення») йдуть стрілочки до серця, легенів, хребта, головного мозку, інших органів. Так нам демонстрували, як впливає захворюваність зуба на весь організм. Але ця схема мала поганий виховний ефект: за даними Асоціації стоматологів України, нині практично кожен дорослий українець має карієс кількох зубів (до 12 років — по чотири-шість хворих зубів), старші за 40 років — пародонтит, який може призвести до втрати зубів у 60 — 70 років, а 50% тих, кому за 60 — знімні протези. Основна причина втрати зубів — низька культура догляду: українці чомусь не вважають, що ротову порожнину треба тримати в чистоті.

ЗУБИ ДЕМОНСТРУЮТЬ СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО СЕБЕ

Пенсіонерка Віра Іванівна розповіла «Дню», що серйозно займатися зубами почала в... 69 років. Не тому, що до цього не було з ними проблем: після того як побувала в гостях у родичів у Канаді їй стало соромно за себе.

— Вони всі такі усміхнені, а я сиджу й чую, що у мене між лопаток тече піт: не можу відкрити рота — ні нормально усміхнутися, ні підтримати жарту, — бо там стирчить кілька зубів, купа «пеньків». Якось раніше не думала, що за це може бути соромно... В Україні з цього ніхто не дивується, — поділилася вона.

Відчуття власної непривабливості настільки шокувало жінку, що, повернувшись в Україну, зайнялася імплантацією зубів. На знімні протези не погодилася.

— Лікарі казали, що ризикую, що імпланти можуть не прижитися. Нічого — обійшлося, все тримається, — тішиться Віра Іванівна, якій діти допомогли оплатити послуги стоматолога. — Доглядаю за зубами, як ніколи в молодості, адже вони — «золоті» (за ціною. — Авт.).

Імплантація — найдорожче задоволення, хоч цей вид стоматологічних послуг може бути й найперспективнішим: у світі дедалі більшає людей похилого віку, а отже, більший попит буде на штучні корені. На жаль, менталітет наших громадян диктує, що спочатку треба купити машину, шубу, квартиру, зіграти дітям чи собі весілля, а потім діло дійде і до зубів. Але тоді зубів може й не залишитися.

— Нашим людям краще не дивитися в рот. Нещодавно побувала на весіллі в Житомирській області, район — не бідний, і бачила різних людей. Як стоматологу, мені було дуже прикро... Я бачила абсолютно молодих людей, в яких у роті одиночно стирчали чорні зуби або — покриті штампованими коронками. І як лікар, я розумію, що в такої людини коїться всередині рота... При цьому весілля — бучне й шикарне, всі розкішно одягнуті, зі столу валяться страви, ллється дороге спиртне, — розповіла «Дню» лікар вищої категорії, головний лікар стоматологічної клініки «Харизма» Тетяна ПАСТУШЕНКО. — Я працюю в стоматології майже 25 років, знайомлюся з багатьма людьми і бачу: чомусь люди не вважають, що свою порожнину рота потрібно тримати чистою, запротезованою. Але при цьому є гроші на автомобілі, на шуби... Ми, лікарі, стикаємося вже з наслідками, дуже запущеними випадками. Наприклад, припухлість на обличчі — це дуже рідкісна ситуація в розвинутій країні, але звичайна — для нас. Гадаю, стан зубів — це наслідок ставлення людини до себе. Треба щось робити: якомога більше інформації доносити про важливість цієї частини тіла, яка жує, дихає, усміхається та, можна сказати, є навіть нашим «стрес-менеджером». Адже стрес ми компенсуємо через стискання зубів, тонус м’язів...

ЗА ОСТАННІ 10 — 20 РОКІВ У СТОМАТОЛОГІЇ ВІДБУЛАСЯ ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

За словами головного спеціаліста Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Стоматологія», директора Інститут стоматології ім. П.Л. Шупика, президента Асоціації стоматологів України Олексія Павленка, за останні роки у стоматології сталася революція. Це стосується практично всього: лікування, протезування, хірургії, відновлювання зубів. Наприклад, будь-яку процедуру можна зробити без болю. І це не дрібниця: за спостереженнями стоматологів, часто страх болю не пускає людей до стоматолога, особливо чоловіків. При цьому абсолютна більшість українців мають потребу в стоматологічній допомозі: 98% (!) — у протезуванні, не менше — в лікуванні. Хоча, констатує Тетяна Пастушенко, в Києві рівень «задоволеності в протезуванні» становить 12 — 15%, а в селах — ...3 — 8%.

— Усе ж зростання стоматологічної захворюваності й недостатня кількість лікарів-стоматологів є причиною того, що за останні п’ять-десять років в Україні в медуніверситетах відкрилися стоматологічні факультети. За кількісними показниками допомоги населенню ми стрімко відстаємо від країн Європи, США та Росії. Критично не вистачає лікарів-стоматологів у сільській місцевості. У державних закладах країни нині працює 21,3 тисячі лікарів-стоматологів, у приватних клініках — 10 тисяч, — зазначив Олексій Павленко.

ЯКІСНА СТОМАТОЛОГІЧНА ДОПОМОГА — НЕДЕШЕВА

Більшість експертів сходяться на тому, що рівень підготовки українських стоматологів — достойний. От тільки проблема, як отримати досвід роботи — не на тих матеріалах та інструментах, якими забезпечені державні клініки, а на новітніх. Як зазначила лікар-стоматолог однієї з районних поліклінік Києва Інна, її мрія — працювати на сучасній матеріальній базі, якої в державних клініках немає. В районній поліклініці вона здобуває досвід, адже тільки торік закінчила медуніверситет.

— У державній поліклініці працювати фаховий лікар-стоматолог не може: якщо людина має хорошу освіту, а якість її роботи відповідає стандартам, вона не може прожити на зарплату; по-друге, забезпеченість державних клінік — на рівні 1960-х років — починаючи від крісел і закінчуючи інструментами й матеріалами. До того ж, розвиток стоматології змушує людей, які мають почуття власної гідності, йти звідти, — розповіла заступник директора стоматологічної клініки Тамара Адамкович. — На жаль, більшість людей приходить до стоматолога, коли вже далі не може терпіти — ближче до песійного віку. Але що виходить? Багато хто хоче економити. Наприклад, були у нас педагоги. Вони розуміли, що тут вони зроблять собі протезування на якісному рівні. Але щоб трохи зекономити, спочатку йшли в районну поліклініку — щоб зробити підготовку, тоді — до нас. Але на тій якості підготовчої роботи ми не мали права ставити дорогу роботу. Адже ми — останні, ми несемо гарантії. І вийшло, що людина там заплатила гроші, потім прийшла сюди — і ми перероблювали, бо зроблено було ніяк. На жаль, рівень доходів наших громадян не дозволяє їм якісної стоматології. Виходить замкнене коло: маючи в Україні професіональних лікарів, достойні клініки, дозволити собі туди ходити може щонайбільше 20% населення... При цьому ми не йдемо по шляху економії — щоб брати, наприклад, китайські аналоги. Тому що це швидко відбивається на якості роботи, а ми за це дуже переживаємо. Також допомоги потребують люди з обмеженими можливостями, вадами зору, слуху, лежачі.

Стоматологічна допомога — дорога в усьому світі. Особливо в розвинутих країнах. Трапляються випадки, коли українці, які живуть і працюють у США чи країнах Європи, приїжджають «робити» зуби в Україну. Тому що якість — європейська, а ціни — наші. Якщо взяти ціни в США й Україні (йдеться про приватні клініки), то, на думку Тетяни Пастушенко, нині коефіцієнт із вартості — 1:7, раніше був 1:10. Як розповідають спеціалісти, клієнтами приватних клінік здебільшого є «середній та вищий клас». Також — пенсіонери, за яких платять діти. За спостереженнями Тамари Адамкович, коли рівень життя падає, стоматологи це одразу відчувають: серед пацієнтів помітно меншає людей невеликого достатку.

— На щастя, ми дожили до комп’ютерних технологій. Гадаю, майбутнє — за відцифровуванням кожного обличчя, кожного зуба. Тенденція така: відбувається максимальна індивідуалізація роботи — максимально прив’язана до конкретної людини, — вважає Тетяна Пастушенко. — Наука не стоїть на місці, особливо медицина. Лікарю постійно доводиться підтримувати рівень. Навчальні програми — теж дуже дорогі.

ПРОФІЛАКТИКА: ГІГІЄНА, КАЛЬЦІЙ І МЕНШЕ СОЛОДКОГО

Стоматологи кажуть, що профілактику треба починати з... 12 місяців і дотримуватися все життя. Ідеться і про профілактичні огляди, і про лікування, і про гігієну, і про вживання достатньої кількості кальцію, вітаміну D, і про обмеження у споживанні солодощів.

— Здоров’я людини на 50% залежить від способу життя, до якого належить і гігієна, і харчування. Нині пересічний українець вживає 50% добової потреби кальцію, а 30% населення має дефіцит вітаміну D (який сприяє засвоєнню кальцію. — Авт.), — зазначила голова наукового комітету Асоціації стоматологів України Ірина Мазур. Фахівці нагадують, що одним із найбільших ворогів зубів є солодке. Тож споживання його краще обмежити, а після вживання почистити зуби (чи хоча б сполоснути) або використати жувальну гумку без цукру. Ця порада дуже стосується дітей, адже стан стоматологічного здоров’я наймолодших пацієнтів лікарі оцінюють як незадовільний: рівень захворюваності українських підлітків у рази вищий, якщо порівнювати з підлітками Європи. Дітей треба виховувати, що хоч яким би просунутим було лікування, все таки краще не запускати хвороби. Адже зуби — це той випадок, коли краще вчитися на чужих помилках.