Закон вищий за Президента
За даними соціологічних досліджень, 46 відсотків кримчан сподіваються, що Президент України Віктор Ющенко доб’ється покращання ситуації в країні. Я якраз із цих 46 відсотків: я також чекаю змін на краще. Вірю, що люди, які пішли на ризик під час помаранчевої революції, справді відстоювали ідеали демократії, свободи слова, рівності всіх перед законом. У новій Україні закон повинен бути понад усе, наголошує Президент. І я з цим беззастережно згоден.
Проте, на мою думку, саме Президент порушив закон, зокрема процедуру призначення на посаду прем’єра Криму, визначену в Конституції автономії, що є загальноукраїнським законом. Не треба бути юристом, щоб зрозуміти, що листи Президента, який пропонує кримським депутатам кого обрати головою кримського уряду — на посаду, на той час зайняту іншою людиною, — це політичний тиск. Також був порушений і порядок внесення кандидатури Анатолія Матвієнка. Його кандидатуру назвав не голова кримського парламенту, як записано в законі, а сам Президент України Віктор Ющенко. Лист Президента, прочитаний Борисом Дейчем на сесії, був написаний до заяви Сергія Куніцина про відставку. Безсумнівно, Автономна Республіка Крим має законне право першою назвати ім’я глави уряду, і його в нас відібрали. Адже дотримання законів самою владою потрібне не стільки мені, скільки самому Президенту, всьому народу…
Я не сумніваюсь, що Президент України, як і я, хоче зміцнення демократії. Це й примусило мене звернутися до суду. Хочу, щоб моє звернення до суду стало тестом на обіцяну незалежність судової системи. Адже якби таке сталось у європейських країнах, президенту довелося б уже виправдовуватися в ЗМІ. Це було б підставою для вельми серйозного судового розгляду. Жахливо, що суспільство взагалі допускає думку про те, що комусь у державі, а тим паче першій особі, дозволено трактувати закон так, як потрібно з якихось міркувань. Усе це може означати лише одне: ми всі отруєні системою беззаконня. По суті, Президент послав сигнал силовим структурам: він показав, що є неписані закони, що воля однієї людини стоїть вище ніж закон. Сьогодні одна за одною порушують гучні кримінальні справи. І при новій владі залишилася в силі стара система. Кримський прокурор, наприклад, на прес-конференції каже про те, що «має до мене запитання», і посилається на перевірку Мінфіну за 2000—2001, хоча чудово знає, що в той час міністром був не я. Я сам іду на зустріч із ним, цікавлюсь, які запитання, і він мені відповідає, що запитань не має. Проте колишньої заяви не спростовує. Чому? Очевидно, не випадково прем’єр Юлія Тимошенко всерйоз говорить про можливості «вибіркового тиску».
Мені імпонують ті гасла, з якими Президент звернувся до громадян України. Вони залишають надію на те, що нова команда має намір змінити систему, побудовану колишньою владою, що стала гальмом розвитку країни. Але сьогодні я бачу, що оточення Президента хоче змінити не систему, а просто змінити людей у рамках колишньої системи. Мене насторожує, що дедалі частіше в ЗМІ з’являються пояснення: мовляв, Президент у нас хороший, лише «почет» не той. Адже за всі дії та слова своєї команди несе відповідальність Президент. Адже демократія, свобода слова, свобода волевиявлення є запорукою успішного економічного розвитку. Тільки у вільну голову можуть прийти думки, ідеї, плани, які дадуть поштовх для розвитку держави та суспільства. На жаль, від колишньої системи залишилися структури, в яких ще сильний дух Кучми, дух несвободи та служіння не Батьківщині, а одній людині. Країною сьогодні керує ще тінь Кучми. Я щиро бажаю добра своїй землі, своїй країні, своєму Криму. Вважаю, що всі рівні перед Богом: і Президент, і проста людина. Не хочу бути обдуреним ще на десять років. Я просто хочу, щоб Президент моєї країни звернув увагу на ці серйозні процеси. Я не проти Президента — я проти беззаконня. З будь-чийого боку. Інакше нащо треба було робити революцію — щоб стати другим Кучмою?
