«Журналіст — не миротворець»
— Чи можемо ми взагалі всерйоз говорити про роль ЗМІ в євро-арабському діалозі у світлі нещодавніх подій в Іраку, коли журналісти використовувалися як інструменти в інформаційній війні між однією з арабських країн і коаліцією, в яку входять, зокрема й європейці?
— Я вважаю, що одна з цілей подібних конференцій — саме обговорити методи ведення такого діалогу. Дійсно, зараз не зовсім зрозуміло, яка може бути основа для нього: після останніх подій у світі всі дуже розчаровані в журналістах, і коли щось іде не так, у всьому звинувачують мас-медіа. Але не можна сказати, що такий діалог неможливий. Є хороші журналісти й відповідальні ЗМІ, які намагаються його налагодити. Звичайно, ми не говоримо тут про великі медіа, про видання, метою яких є лише погоня за сенсацією, але в альтернативних медіа простір для такого діалогу є.
— Зрозуміло, що журналісти, виконуючи свої професійні функції, повинні залишатися сторонніми спостерігачами. Але насправді ми бачимо, що в тих чи інших конфліктних ситуаціях (наприклад, на тому ж Близькому Сході) вони все одно так чи інакше є певним чинником впливу. Чи відомі вам випадки, коли журналісти реально сприяли розрядці того чи іншого конфлікту або, навпаки, його загостренню?
— Робота журналіста — не в тому, щоб займатися миротворством, а в тому, щоб висвітлювати події найбільш об’єктивно. Насправді, звісно, не існує такої речі, як об’єктивність. Робота журналіста — в тому, щоб бути об’єктивним настільки, наскільки це можливо.
Візьмемо, наприклад, нинішню міжнародну ситуацію. Американські журналісти, хоч би якими об’єктивними вони не були, все одно виховані в американській культурі. У французів, відповідно, — французький менталітет. І, зрештою, журналісти — передусім, люди... Я думаю, що в цій ситуації карта, яку ми повинні розіграти — плюралізм. Звичайно, коли ви дивитеся американське або ізраїльське ТБ, там буде певна частка упередженості. Але якщо існує плюралізм, якщо ви можете вибирати джерела, то можна в результаті отримати збалансовану інформацію. Але я ще раз хотіла б підкреслити, що журналісти не повинні займатися миротворством. Для цього існують політики й уряди.
ДО РЕЧI
Ідеологічним підґрунтям для діяльності ЗМІ у сфері налагодження міжцивілізаційного діалогу може слугувати «Декларація принципів толерантності», проголошена та підписана 16 листопада 1995 року державами- членами ЮНЕСКО. Толерантність — «поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості» — визначається в цьому документі не тільки як моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. «Засоби комунікації здатні відіграти конструктивну роль у сприянні вільному і відкритому діалогу та спілкуванню, роз’ясненню ваги толерантності та загроз, що їх несе байдужість до проявів нетолерантності з боку груп та ідеологій», — зазначено в Декларації.
